6. Забезпечення авіаційної безпеки на вантажному терміналі

На сьогодні вирішення проблеми забезпечення авіаційної безпеки вантажів та поштових відправлень вважається однією з найскладніших у системі заходів із захисту міжнародної цивільної авіації від актів незаконного втручання. Це зумовлюють такі фактори:

• обсяги вантажних перевезень зростають;

• система вантажних перевезень загальновідома;

• використання вантажу як можливого засобу здійснення злочини проти конкретних рейсів;

• терористи особисто не ризикують;

• складність у здійсненні контролю за допомогою технічних засобів великогабаритних вантажів.

Конвенції ІКАО з авіабезпеки почали ширше і ефективніше застосовуватися у разі відмови надати притулок терористам, відтак їхня тактика захоплення поряд із спробами викрадення літаків практикується повне знищення повітряних суден під час польоту. Історія свідчить, що літаки досить уразливі, і в роки було безліч спроб нападу із використанням "повітряних вантажів

Більше того, оскільки заходи безпеки, що застосовуються до пас досить ефективні, вантаж став відносно доступним варіантом , потенційного терориста. Повітряними трасами перевозиться величезний обсяг вантажів, що постійно зростає (за оцінками ІКАО, регулярними торами перевозиться близько 30 млн. тонн на рік). Система перевезення вантажів добре відома, і у терористів є можливість намітити конкретні дії для здійснення диверсії. Інколи партії вантажів важко перевірити за допомогою приладів, оскільки непрактично просвічувати весь вантаж. А ризик для терориста при цьому мінімальний.

Однак слід пам'ятати про те, що убезпечення вантажу полягає не лише у попередженні актів саботажу. Щорічні втрати від викрадення вантажів ста­новлять мільярди доларів, і ці втрати, зрештою, мають братися до уваги клієнтами у зв'язку із страховими і транспортними витратами, що зростають.

Стандарти ІКАО, які стосуються убезпечення вантажів, становлять ос­нову для системи попередження проникнення вибухових або запалюваль­них речовин на борт повітряного судна шляхом їх маскування у підготов­лених до перевезення партіях вантажів або отримання доступу до ПС че­рез зони оброблення вантажів. Стандарт 4.3.6 вимагає, щоб держави — члени ІКАО убезпечили вантажі, багаж, поштові відправлення і засоби за­безпечення оператора, які переміщуються по аеропорту. За Стандартом 4.3.8, вантаж, кур'єрські та термінові посилки і пошта, призначені до пере­везення на пасажирських рейсах, мають піддаватися певним видам кон­тролю. Відповідно до Стандарту 4.3.9 оператори мають право не прийма­ти вантаж на пасажирські рейси, якщо його безпека не підзвітна уповно­важеному агентові, що отримав дозвіл державного регулюючого органу на перевезення, або якщо він не підлягає іншим видам перевірки на без­печність.

Поняття "уповноважений агент" у повітряних перевезеннях вантажів бу­ло однією із найсуттєвіших змін, внесених у Додаток 1 7 як доповнення, кот­ре почали застосовувати із серпня 1997 року.

Додаток 1 7 до Чиказької конвенції дає таке визначення поняття "уповно­важений агент": "Уповноважений агент, експедиційне агентство або будь-яка інша організація, що здійснює комерційні операції з оператором, про­вадять перевірки на безпечність, які приймаються або вимагаються відпо­відними службовими органами щодо вантажу, кур'єрської чи звичайної по­шти і термінових посилок".

Суть позиції ІКАО в тому, що відповідальність за здійснення таких за­ходів безпеки має строго регулюватися державою. Додаток 1 7 вимагає від держав-учасниць створення національної програми здійснення безпеки у цивільній авіації, а також організацій, що відповідають за виконання цих програм. Ці організації повинні координувати відповідну діяльність і давати завдання державним організаціям, аеропортам, операторам та іншим за­цікавленим суб'єктам.

Для надання допомоги державам щодо запровадження ефективних заходів безпеки ІКАО розробило процедури, спрямовані на забезпечення заходів без­пеки під час перевезення вантажів, що є економічно ефективним і прагматичним підходом, які базуються на трьох основних принципах. По-перше: повітряне суд­но має експлуатуватися в межах безпечного оточуючого середовища. По-дру­ге: кожна партія вантажу повинна проходити певну перевірку на безпечність, при цьому максимальні зусилля мають бути спрямовані на просвічування ванта­жу, безпечність якого не може бути легко визначена перед завантаженням на борт пасажирського ПС. По-третє: одразу ж після перевірки на безпечність ван­таж повинен бути захищений від будь-якого втручання.

Загалом система працює таким чином. Ініціатор відправлення вантажу (тобто організація, яка першою ідентифікує вантаж як експортний фрахт) здійснює його пакування в гарантовано безпечному середовищі, далі підтверджує безпечність товару і доставляє його експедитору вантажів або авіакомпанії безпечним автотранспортом. Після отримання вантажу екс­педитором або авіакомпанією вантаж і документація перевіряються на відсутність стороннього втручання, реєструються як прийняті із дотриман­ням заходів безпеки і зберігаються в зоні, яка охороняється. У певний час вони передаються наступному експедитору, приймальнику або сортуваль­нику вантажів чи операторові авіакомпанії у сертифікованому безпечному місці. Отже, фрахт надійно захищається від втручання із відповідним оформленням документації на кожній стадії його переміщення.

Ці процедури у разі їх правильного застосування усувають необхідність перевірок більшої частини вантажів і є ефективною формою керування ри­зиком, їх запровадження дає змогу, звільнивши частину операторів ПС і ек­спедиторів фрахтів, що займаються просвічуванням вантажів, спрямувати зусилля на догляд більш підозрілих вантажів, наприклад особистих речей, які не мають господаря, разових поставок від нових компаній та інших ван­тажів, безпечність яких не може бути встановлена іншим чином.

Тому операторам ПС разом із уповноваженим агентом рекомендується проводити вибіркові перевірки партій вантажу, задекларованого як без­печний, для виявлення, чи дійсно вміст вантажу відповідає супровідній доку­ментації. Пропорції вантажу, що перевіряється таким чином, мають зміню­ватися залежно від передбачуваного рівня загрози. У разі виникнення навіть найменшої підозри вантаж слід ретельно перевірити з допомогою інтроскопа або вручну. Такі ж процедури можна застосовувати під час пе­ревірки небезпечних предметів і контрабандного товару.

На підставі розроблених технологій та інструкцій в кожному аеропорту персонал служби авіаційної безпеки здійснює комплекс заходів щодо контро­лю на безпеку в технологічному процесі обслуговування вантажу, поштових відправлень і бортових припасів як на внутрішніх, так і на міжнародних лініях. Контролю на безпеку підлягають всі партії вантажів, поштових відправ­лень і бортових припасів із супровідними документами, в яких зазначається їхня властивість, найменування і можливість перевезення на ПС, у присут­ності осіб, відповідальних за їх здачу, після пред'явлення ними документів, які засвідчують особу.

Вантаж, поштові відправлення і бортові припаси, до яких не застосовані процедури контролю з метою убезпечення ЦА в установленому порядку, завантаженню на борт ПС не підлягають.

Під час проведення контролю на безпеку вантажу, поштових відправ­лень і бортових припасів застосовуються наступні методи:

• фізичний контроль;

• контроль за допомогою рентгенівського обладнання;

• контроль за допомогою технічних засобів виявлення парів вибухових речовин;

• відстій негабаритного вантажу протягом 24 годин ;

• декомпресія і моделювання умов польоту.

Усі перелічені методи контролю з авіаційної безпеки мають свої перева­ги та недоліки. Комплексне їх використання дозволяє отримати бажаний результат. Доцільність застосування методів контролю на безпеку визна­чається із врахуванням вмісту, габаритів та інших ознак вантажу, поштових відправлень.

Небезпечні вантажі зберігаються окремо в зазначених складських приміщеннях. Контроль радіоактивних матеріалів провадиться в приміщен­нях зберігання радіоактивних ізотопів окремо від інших вантажів.

Важливим, напрямком авіаційної безпеки є убезпечення поштових відправлень.

Контроль на безпеку поштових відправлень провадиться з метою попере­дження вкладення в них зброї, боєприпасів, вибухових речовин і пристроїв, а також інших заборонених до перевезення на ПС речовин та предметів.

Організація робіт, пов'язаних із наданням поштових відправлень для контролю на безпеку, покладається на поштове відомство, а забезпечення авіаційної безпеки, виконання процедур контролю на безпеку поштових відправлень — на авіакомпанію (авіаперевізника) та персонал служби авіаційної безпеки.

На сучасному етапі в міжнародному масштабі використовуються лис­ти — вибухові пристрої, в яких застосовуються пластикові вибухові речови­ни. Поштовий вид тероризму має коротку історію, хоча темпи його розвит­ку насторожують. Якщо не вжити своєчасних профілактичних заходів захи­сту, він може стати значною загрозою.

Для завершення повного кола заходів з авіаційної безпеки здійснюється супроводження вантажу, поштових відправлень і бортових припасів із ме­тою захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання та інших про­типравних посягань.

Супроводження в контрольованих зонах авіапідприємств матеріальних цінностей, які належать приватним особам чи організаціям, здійснюється на всіх рейсах, що виконуються ПС цивільної авіації, як внутрішніх, так і міжна­родних авіаліній персоналом САБ.