Обладнання злітно-посадкових смуг

26 травня 2001 року сталася подія, значущість якої виходить далеко межі України. Реконструйовано, а фактично заново збудовано злітно-г садкову смугу № 1 — одну з найкращих у Європі. На сьогодні це дійсно подвиг багатьох людей, які не зупинилися ні перед якими труднощами і змог збудувати цю красуню, так потрібну нашій державі.

Коли молода незалежна Україна мобільно налагоджувала міжнародні зв'язки, перед керівництвом аеропорту постала серйозна проблема злітно-посадкова смуга № 1 та її технічне обладнання не відповідали європейським вимогам до зльоту-посадки авіалайнерів. Вирішувати цю пробле­му треба було негайно.

Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 1993 року за № 721 поклала початок реконструкції льотної зони № 1. Проект реконст­рукції розробили українські організації, які найкраще зарекомендували се­бе. Генеральним розробником виступив Український державний проектно-технологічний науково-дослідний інститут цивільної авіації ("Украеропроект"). У розробці проекту брали участь також шість субпідрядних ор­ганізацій України.

Роботи було розпочато у квітні 1994 року українськими будівельниками із Сімферополя (БМУ-813), а фінансування проекту здійснювалось за рахунок державного бюджету. Слід відзначити, що будівельні матеріали використову­вались виключно вітчизняні, їх спеціально відбирали з кращих підприємств та кар'єрів України. Зважаючи на особливе значення постачання спеціального обладнання ЗПС № 1, фахівці аеропорту "Бориспіль" та австрійської фірми організували спільне проведення у Відні міжнарод­ного тендеру, який виграла німецька фірма із Мюнхена, що зобов'язалася не тільки поставити обладнання, а й виступила як генеральний підрядник усіх робіт з реконструкції льотної зони № 1. У зв'яз­ку з обмеженими бюджетними фінансовими ресурсами була прийнята По­станова Кабінету Міністрів України від 1 2 вересня 1997 року за № 1002, яка дозволила здійснити подальше фінансування проекту реконструкції льотної зони № 1 за рахунок залучення кредитів консорціуму іноземних банків на чолі з Кредитною установою для відбудови (КтУ¹/, Німеччина). Кредитні кошти були надані під гарантії Кабінету Міністрів України в розмірі 138,6 млн. ОМ. Після відновлення фінансування роботи із спорудження смуги були енергійно продовжені. Будівельники щодня вкладали до 3000 куб. м бетону. 1997—1998 роки були найрезультативнішими в будівництві злітно-посадко­вої смуги № 1. Спеціальна незалежна лабораторія проводила необхідні ек­спертизи. Результати перевірки якості бетону на всій його глибині показува­ли, що фактичні параметри значно перевищували проектні. Прискіпливі німці не мали жодних претензій. Ні фінансова криза в Росії та Азії, ні реструктури­зація боргів України не змогли зупинити локомотив великого будівництва.

Аеропорт поставив останню крапку в цій драматичній історії — пере­можно завершив роботи.

Ось такі параметри має злітно-посадкова смуга:

• довжина — 4000 м, ширина — 60 м;

• товщина бетонної подушки — 900 мм, з них: ґрунтоцемент М40 — 1 50 мм, пісний бетон М1 00 — 300 мм, верхній шар бетону М450 — 450 мм;

• розроблено мінерального і рослинного ґрунту понад 4 млн. куб. м;

• побудовано аеродромних покриттів з бетону близько 400 тис. кв. м;

• побудовано водостічно-дренажну систему завдовжки понад 20 км;

• прокладено високовольтних і низьковольтних електричних кабельних мереж живлення — 66 км;

• прокладено понад 200 км кабельних мереж живлення вогнів ЗПС;

• прокладено в землі кабельних ліній зв'язку керування ЗПС — 42 км;

• побудовано акумулюючу ємність для зливових стоків об'ємом близько 26 тис. куб. м;

• вартість будівництва пускового комплексу реконструкції льотної зони № 1 — 507,4 млн. грн.

ЗПС — найскладніший інженерний комплекс аеропорту, обладнаний кілько­ма системами для забезпечення виконання основної функції — безпечної посад­ки і зльоту повітряних суден. Серед них можна виділити:

1. Систему радіотехнічного обладнання, в т. ч. радіотехнічних засобів забезпечення польотів, радіонавігаційних засобів керування повітряним рухом (КПР), радіолокаційних засобів КПР, засобів електрозв'язку. В межах аеродрому, в радіусі близько 1 50 км, для організації і убезпечення повітря­ного руху встановлюють коридори входу і виходу ПС, зони підходу, зльоту і посадки, очікування, які повинні забезпечити виконання ПС встановлених маневрів і можливість радіолокаційного контролю.

Для виконання вказаного ЗПС № 1 аеропорту обладнана сучасними си­стемами відповідно до вимог категорії III А ІКАО. Сучасні радіомаяки та все ра­діонавігаційне обладнання з великою точністю визначають місцезнаходжен­ня авіалайнерів і забезпечують їх посадку практично за будь-якої погоди.

2. Система світлосигнального обладнання в комлексі з радіонавігаційни­ми та радіолокаційними системами забезпечує кінцевий етап заходу на по­садку, саму посадку і зліт ПС вночі і вдень за встановлених для аеродрому мінімумів, руління і регулювання руху ПС по аеродрому вдень і вночі, а та­кож освітлювання висотних перешкод у межах аеродрому. В складних погодних умовах пілот, встановивши візуальний контакт із землею за допомо­гою світлотехнічних засобів, отримує надійну інформацію про положення ПС відносно ЗПС, відстань до неї, плоскість горизонту, позначення ЗПС, місце приземлення і напрямок пробігу після посадки. Отримання цих земних орієнтирів є запорукою безпеки польоту. Тому ЗПС, в т. ч. ДМАБ, обладнані найновішими світлотехнічними комплексами.

Світлосигнальне обладнання ВВІ встановлено за III А категорією з по­садковим курсом МК-36П та І категорією з посадковим курсом МК-18Л. Керування світлосигнальним обладнанням здійснюється через комп'ютерну систему з робочого місця диспетчера. Обладнання має також систему са­моконтролю.

3. Системи раннього виявлення ожеледиці та метеорологічного забез­печення. Керованість літака на злітно-посадковій смузі безпосередньо за­лежить від зчеплення коліс зі смугою, яке оцінюють коефіцієнтом зчеплення.

Для того щоб своєчасно запобігти небезпеці зльоту-посадки, підготувати снігоочисники, розкидувачі хімічних речовин та інші засоби обслуговування ЗПС, вкрай необхідно мати інформацію про метеорологічні умови і ймовірність ожеледиці на ЗПС. В сучасних аеропортах ці завдання виконують спеціальні інформаційно-вимірювальні метеорологічні системи.