Тема 9. Аеродромні покриття План заняття:

1. Призначення та загальні вимоги до покриттів

2. Класифікація та область застосування різних покриттів

3. Жорсткі покриття

4. Нежорсткі покриття

1. Призначення та загальні вимоги до покриттів

Одним з найбільш трудомістких і дорогих споруд в аеропорті є аеродромні покриття. їхня площа сягає 15 % від загальної площі аеропорту, а -25 % від повної вартості всіх споруд й обладнання аеропорту. У перспективі очікується збільшення площі покриттів до 25 %. Зрозуміло, що в експлуатаційних витратах аеропорту значні суми припадають на утримування, ремонт покриттів і аеродромну службу, яка виконує ці роботи. Покриття влаштовують з таких причин.

Під час стояння й наземного пересування ПС передає свою вагу на поверхню аеродрому через колеса (пневматики). Колісне навантаження розподіляється на невелику площу відбитку від пневматика з виникненням значного контактного тиску. Різні фунти спроможні по-різному сприймати такий тиск залежно від своєї міцності (фізико-механічних властивостей). У результаті за колесом утворюється колія (слід) певної глибини, що не тільки руйнує ґрунтову поверхню, але й суттєво утруднює руління (розбіг) ПК. Щоб знизити контактний тиск, збільшують кількість пневматиків на головних опорах. Однак і це не дозволяє ряду важких літаків використовувати будь-яку ґрунтову поверхню.

Умови наземного пересування ПК дуже погіршуються із збільшенням вологості ґрунтів, особливо пилувато-глинистих, бо від цього різко знижується їхня міцність. Вологість ґрунту дуже зростає під час дощу і сніготанення, тобто в незимовий період. Дощова погода може надовго затягнутися, викликавши тривалий нельотний період. Щоб забезпечити цілорічну безперебійну роботу авіації без огляду на стан ґрунтової поверхні, на ній споруджують тверді (штучні) аеродромні покриття (одяг). їх влаштовують на ділянках, які систематично сприймають колісне навантаження-на ТЗПС, РД, перонах, МС і спецмайданчиках.

Покриття являє собою плиту або конструкцію дорожнього типу, яка складається з двох основних шарів: самого покриття й точної основи. Кожний з них, в свою чергу, може складатися з декількох шарів. Верхній шар є найбільш міцним і стійкимоскільки безпосередньо сприймає навантаження. Він повинен добре протистояти тепловому і механічному впливу газоповітряних струменів від літакового двигуна, хімічному перетворенню пролитих ПММ, мати достатні водонепроникність й морозостійкість, а його поверхня – бути рівною, без пилу і потрібною шорсткістю для надійного зчеплення з пневматиками.

Штучна основа розподіляє колісне навантаження на більшу площу ніж покриття, що зменшує тиск на підстильний природний грунт. Іноді для штучної основи використовують добре фільтрувальні матеріали (наприклад, пісок, необроблені бітумом щебінь, гравій), щоб мати можливість відводу води з-під покриття. Природний грунт (основа), сприймаючи все навантаження від ПС і покриття, повинен старанно вирівнюватися й ущільнюватися. Таким чином, виникає непроста задача щодо правильного вибору матеріалів для всіх шарів, раціонального їх розташування й обґрунтованого призначення товщини. Перелічені чинники разом і старанною підготовкою природної основи головним чином і визначають експлуатаційну надійність і довговічність покриття в цілому.

Проектуючи вертикальне планування аеродрому, його поверхню (разом з аеродромними покриттями) формують у вигляді системи площин з певними ухилами - поздовжніми і поперечними. При цьому намагаються максимально вписатися в існуючий рельєф (для зменшення обсягу земляних робіт) і одночасно забезпечити стікання поверхневих вод (дощових і розталих), не викликаючи утруднень щодо руху літаків у місцях сполучення площин. Такі сполучення мають бути відносно плавними, з великим радіусом вертикальної кривизни (не менше 2,5-30 км). Швидкість стікання повинна бути більшою від мінімальної, за якої вода може рухатися під дією гравітаційних сил, і менше максимальної, яка призводить до розмивання ґрунтів.

Обабіч покриттів можна влаштовувати водовідвідні й дренажні системи. Вздовж покриттів розташовують примикаючі укріплені узбочини типу вимостки, що мають простішу конструкцію. До покриттів пред'являють такі основні вимоги технологічного і економічного характеру. Конструкція покриття повинна забезпечити можливість широкої механізації робіт з його будівництва і реконструкції, поточного ремонту й експлуатаційного утримування, підсилення при введенні в експлуатацію більш важкого типу літака, а також достатню довговічність і використання для цього місцевих будівельних матеріалів. Витрати на зведення, експлуатаційне утримування і поточний ремонт покриттів мають бути мінімально можливими з високими економічними показниками.