7.4. Напрями адаптації митної політики Україні до міжнародних норм

В процесі реалізації митної політики та механізму використання інструментів митно-тарифного регулювання доцільним для України є використання світового досвіду.

Митно-тарифне регулювання експортно-імпортних операцій розвинутих країн світу, в основному, відповідає рекомендаціям міжнародних організацій. У країнах з ринковою економікою з метою заохочення припливу капіталу до країни митом оподатковується лише імпорт, а експортне мито не застосовується, а у США навіть заборонено законодавчо. Взагалі, більшість високорозвинених країн та країн з транзитивною економікою застосовували на різних етапах свого розвитку схожу зовнішньоекономічну політику, що полягала у стимулюванні експорту готової продукції, обмеженні вивозу сировини та заохоченні імпорту комплектуючих та матеріалів для розвитку власної промисловості.

В ряді зарубіжних країнах поряд зі стимулюванням експорту та сприянням розвитку вітчизняного виробництва не створюються перешкоди і для імпортних товарів. Тут можна навести приклад Японії, де діє система податкових пільг для імпортерів, а саме: податковий кредит у розмірі 5% від обсягу імпорту або взагалі звільнення від оподаткування великого переліку імпортних товарів, що складає, у кінцевому підсумку, до 25% загального обсягу імпорту.

Митний тариф Польщі передбачає чотири види митних ставок: основні (конвенційні), преференційні, автономні та знижені. Знижені ставки застосовуються для країн, які підписали угоди про вільну торгівлю з Польщею, - це країни Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (ЦЄЗВТ), члени Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), країни Балтії. Саме ці ставки переважно застосовуються при митному оформленні, оскільки 80% товаропотоку йде з вищезазначених країн. На жаль, Україна не входить до цієї групи країн. Відколи Польща увійшла до ЄС, вона не може самостійно встановлювати митні тарифи, крім того, значна частка від зібраних митних платежів направляється до бюджету ЄС. Стрімка лібералізація митно-тарифної політики цієї держави послабила фіскальну функцію митного тарифу та обмежила можливість застосування протекціоністських заходів. В цілому можна зазначити, що на відміну від українського законодавства, норми митного законодавства Польщі та порядок застосування інструментів митно-тарифного регулювання в цій країні дуже наближені до вимог та норм Євросоюзу, незважаючи на те, що кількість нормативно-правових актів, що потребувала гармонізації у країнах Центральної та Східної Європи, складала до 1,5 тис. шт.

17 травня 2002 р. Україна приєдналася до Міжнародної Конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (1986 р.) та Міжнародної конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах (Женева, 1982 р.).

16 травня 2008 р. Україна стала повноправним членом Світової організації торгівлі (СОТ). Членство у СОТ розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України.

Міжнародний досвід свідчить, що країни - члени СОТ отримують значні переваги. Найсуттєвішими перевагами вступу України до СОТ є наступні:

- збільшення іноземних інвестицій в економіку України;

- зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу і, відповідно, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;

- одержання українськими товарами режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму щодо внутрішнього оподаткування та регулювання у торговельному просторі всіх країн - членів СОТ;

- можливість захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торгових спорів СОТ.

Загальною вимогою для всіх країн, що приєднуються до СОТ, є дотримання принципу "stand-still", тобто країна - член СОТ не має права погіршувати умови зовнішньоекономічної діяльності, а саме:

- встановлювати мораторій на внесення змін у діючі ставки імпортного мита;

- скорочувати перелік товарів, на які встановлено індикативні ціни;

- скорочувати перелік товарів, при імпорті яких застосовуються мінімальні ціни;

- скорочувати перелік товарів, на імпорт яких встановлено пільги щодо обкладання ПДВ;

- відмовлятися від збільшення переліку товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації при імпорті у відповідності до діючих стандартів;

- встановлювати однакові ставки акцизного податку на імпортні товари і товари вітчизняного походження.

У сучасних умовах митне законодавство України набуває принципово нової ролі, основні акценти якої зміщуються від суто контрольних і фіскальних до регулятивних і правозахисних.

Основними напрямами вдосконалення українського митного законодавства, реалізація яких дозволить йому стати категорією правової держави відповідно до вимог Євроінтеграції, є забезпечення:

- соціальної справедливості у сфері управління митною справою;

- стабільності митного законодавства;

- загальновизнаних стандартів митної діяльності держави;

- вибору варіантів поведінки учасниками митних процесів;

- належного митного контролю.

Сучасні вектори вітчизняної митної політики враховують останні потреби суспільства та спираються на стратегічні прогнози розвитку митної справи. До основних напрямів сучасної митної політики України можна віднести:

1. Розвиток українського імпорту. Розглядаючи сутність даного напряму, слід зазначити, що мова йде про той імпорт, який є необхідним для розвитку економіки країни. Прикладом може бути імпорт в Україну технологічного обладнання, яке є важливим для збільшення обсягів видобутку природного газу або для подальшої модернізації заводів. У таких випадках держава створює сприятливі умови шляхом зниження розмірів мита. Головною умовою такого імпорту є збереження стабільності в діяльності національних товаровиробників. Товари, які потрапляють в Україну в режимі імпорту, не повинні створювати конкуренцію вітчизняним товарам, яким надається перевага. Визначення переліку товарів, які є необхідними для імпорту в Україну, здійснюється в рамках стратегії розвитку, яка формується Кабінетом Міністрів України.

2. Посилення взаємодії митних органів з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Кінцевою метою цього напряму є налагодження прямого зв'язку між Державною митною службою України та суб'єктами, які здійснюють зовнішньоекономічні операції. Цей напрям реалізується шляхом укладання меморандумів та інших спільних документів, які дозволяють усунути зайві перешкоди та спростити процедуру митного оформлення. Актуальність даного напряму обумовлена зростанням сектору тіньової економіки, яка створює внутрішню загрозу для суспільства.

3. Активізація співпраці митних органів України з митними службами міжнародних країн. Співробітництво відбувається з метою отримання досвіду митного регулювання, створення сприятливих умов для розкриття злочинів, пов'язаних з порушенням встановлених правил переміщення предметів, товарів, транспортних засобів та осіб через митний кордон України.

4. Боротьба проти ввезення на територію України неякісних продуктів харчування та споживчих товарів. Даний напрям є дуже актуальним для країни, його реалізація потребує взаємодії митних органів з правоохоронними органами та органами державного контролю якості.

5. Розробка сучасних технологій та технічних засобів в діяльності митних органів України. Головним завданням даного напряму є приведення рівня технічного забезпечення митних органів України до рівня розвинутих країн світу. Новітні технології дозволять зробити роботу митних органів значно ефективнішою. При цьому значна увага приділяється питанню впровадження відповідного міжнародного досвіду.

6. Вдосконалення процедури митного контролю. Важливим кроком на шляху до імплементації вітчизняного митного законодавства до міжнародних норм стало прийняття нової редакції Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. До основних позитивних новацій Кодексу слід віднести:

1. Адаптація положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 р. (щодо принципів визначення митної вартості).

Передбачено максимальне використання основного методу визначення митної вартості - за ціною угоди. Визначено вичерпний перелік документів, які митниця має право отримати від суб'єкта підприємницької діяльності для підтвердження митної вартості товарів (ст. 53 МКУ).

2. Час митного оформлення однієї імпортно-експортної операції скорочується з 24 годин до 4 годин (ст. 255 МКУ).

3. Підприємці мають право самостійно обирати митницю, в якій вони декларуватимуть товари, що розширило права декларантів, та зменшило кількість бюрократичних процедур (ст. 247 МКУ).

4. Допускаються внесення змін та відкликання митної декларації, прийнятої митним органом, до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму (ст. 269 МКУ).

5. Форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками (ст. 320 МКУ).

6. Митні органи можуть вимагати для цілей митного оформлення лише ті документи, що передбачені Митним кодексом (ст. 334 МКУ). Ст. 335 МКУ визначено перелік документів та відомостей, що необхідні для митного контролю товарів і транспортних засобів, та розбито по групах в залежності від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів.

7. Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності за своїм бажанням може задекларувати всі товари за одним товарним кодом, якому відповідатиме найбільша ставка мита (ст. 267 МКУ).

8. Строки можливості накладення адміністративного стягнення у вигляді конфіскації у справах про порушення митних правил вже не є безстроковими, їх обмежено терміном 1095 днів з дня виявлення правопорушення (ст. 467 МКУ).

9. Встановлення чітких строків транзитних перевезень залежно від виду транспорту (ст. 95 МКУ).

10. Використання електронного декларування суб'єктами ЗЕД у всіх митних режимах (ст. 257 МКУ).

11. Запровадження в Україні спеціальних спрощених митних процедур для добросовісних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, ввівши поняття уповноважений економічний оператор, яким надаються спеціальні спрощення при митному оформленні товарів (глава 2 МКУ).

12. Строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів, транспортних засобів збільшено до 3 років (ст. 116 МКУ).

13. Визначення єдиної ставки мита 10% для товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та у супроводжуваному багажі фактурною вартістю, що не перевищує 10 000 євро (ст. 374 МКУ).

14. Створення системи забезпечення сплати митних платежів у формі:

- фінансових гарантій;

- гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 р.;

- гарантування на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.

Розбудова митної політики України повинна забезпечити належний захист економічних інтересів держави та ефективне виконання митними органами покладених на них функцій.

Розділ 8. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ