1.2. Соціально-економічний зміст та призначення податків

Податок - універсальна вихідна категорія, яка виражає основні суттєві риси і властивості фінансів у будь-якій економічній системі. Не випадково в умовах функціонування ринкової економіки податкова складова системи фінансових відносин стає визначальною. Аналіз податків як вихідної категорії дає правильний орієнтир для розгляду фінансових понять і категорій у чіткій відповідності до розвитку економічного процесу.

Економічна теорія вивчає податок як специфічну форму економічних відносин держави з суб'єктами господарювання, різними групами населення і фактично з кожним членом суспільства. Специфіка цих відносин полягає в тому, що держава є визначальною діючою особою, а платник податку - виконавцем вимог держави.

У світовій фінансовій науці розрізняють два системних підходи до теоретико-організаційного обґрунтування проблеми фіскального вибору та трактування категорії "податок".

Перший ґрунтується на визнанні необхідної обов'язковості податків і податкових платежів. Податки як ціна суспільних благ у цій концепції одночасно розглядаються у двох аспектах - цільовому і примусовому. Цей напрям фінансової думки базується на тезі, запропонованій ще Е. Саксом, - послух і примус є необхідними елементами податкової теорії. В теоретичному трактуванні примусовий характер сплати обов'язкових платежів державі в обмін на суспільні блага у фінансовій літературі називають податком за А. Пігу. Коригувальні податки за А. Пігу є досить ефективним і відносно простим методом централізації валового внутрішнього продукту в руках держави. Побудова оподаткування базується на тому, що будь-який податок, окрім чисто фіскальної функції, має ще й зовнішні для фіску соціально-економічні ефекти. Тим самим держава в процесі оподаткування може регулювати економічні і соціальні процеси, спрямовувати їх у потрібне русло, незважаючи на погляди і побажання платників податків.

Розуміння примусовості та безеквівалентністі податків певною мірою було започатковане класичною школою в особі А. Сміта та Д. Рікардо. Зокрема Д. Рікардо у своїй праці "Основи політичної економії" (1879 р.) писав, що "податки складають ту частину продукту землі та праці країни, яка надходить у розпорядження уряду: вони завжди сплачуються або з капіталу, або з доходу країни ...". Він доводив, що податкове регулювання повинно заохочувати нагромадження і розширення виробництва, тому наполягав на необхідності звільнення капіталу від оподаткування і виступав проти непрямих податків як таких, що збільшують витрати виробництва, зменшують прибуток і скорочують споживання.

Представник американської школи Е. Селігман у своєму визначенні податку вказував на відсутність безпосередньої користі у платника податку. На його думку "."податок є примусовий збір, що справляється державою з окремої особи для покриття витрат, викликаних загальнодержавними потребами без усякого відношення до спеціальної користі платника".

К. Маркс зазначав, що "податки - породження держави, необхідна умова здійснення нею своїх функцій. У податках втілено економічно відображене існування держави". А. Сміт у своїй класичній праці "Дослідження природи та причин багатства народів" вважав податки об'єктивною необхідністю, оскільки вони зумовлені потребами поступального розвитку суспільства.

Основоположник російської фінансової думки М.І. Тургенєв стверджував, що ".податки з'явились разом з освіченістю і стали ознакою її успіху. Таким чином, враховуючи стан податків, можна говорити про стан освіченості кожної окремої держави .. .".

Не менш важливими у розвитку теорій оподаткування є дослідження російського вченого І.Х. Озерова, який у своїй праці "Основы финансовой науки" відзначив, що "податки - це обов'язкові платежі, що сплачуються підданими держави для виконання покладених на неї функцій".

К.Р. Макконелл та С.Л. Брю зазначали, що "податок - це примусова сплата уряду господарством або фірмою грошових коштів (чи передача послуг і товарів), в обмін на які господарства чи фірма безпосередньо не отримують товари чи послуги, при цьому така сплата не є штрафом, що накладений судом за незаконні дії".

На противагу розуміння податку як примусу, існує також визначення податку як громадянського обов'язку. Зокрема, податок, що сплачується на основі свідомого індивідуального вибору і власної оцінки характеру державної діяльності виборцем-платником податків, одержав назву "податку Кларка".

У вітчизняній науковій думці в галузі оподаткування вагомими є праці І.В. Алєксєєва, В.Л. Андрущенка, З.С. Варналія, О.Д. Василика, В.П. Вишневського, В.М. Гейця, О.Д. Данілова, О.М. Десятнюк, Т.І. Єфименко, Ю.Б. Іванова, А.І. Крисоватого, І.О. Луніної, І.О. Лютого, В.М. Мельника, П.В. Мельника, С.В. Онишко, В.М. Опаріна, Ю.В. Пасічника, А.М. Поддерьогіна, А.М. Соколовської, В.М. Суторміної, Л.Л. Тарангул, В.М. Федосова, К.І. Швабія, С.І. Юрія та інших.

Так, А.М. Соколовська зазначає, що "...з урахуванням розвитку держави податки можна характеризувати як своєрідну плату всього загалу платників і кожного з них окремо за послуги, які надає держава, виконуючи свої функції. Для всього загалу платників ця плата, яка вимірюється часткою ВВП, що за допомогою податків акумулюється в державному бюджеті, є еквівалентною до вартості державних суспільних послуг. Щодо кожного окремого платника, то між його платежами до бюджету і участю у споживанні суспільних благ відповідності (еквівалентності) немає.. .".

А.І. Крисоватий, досліджуючи сутність податків, вказує на те, що "податки в руках одних можуть виступати знаряддям та інструментом стабілізації та економічного процвітання в державі, а в руках інших - засобом нестабільності і економічного саморуйнування. Ось чому, думаючи про формування державних грошових фондів за рахунок податків і податкових платежів та встановлюючи нові види і форми оподаткування, державницькі структури повинні проводити таку податкову політику, яка має паретоптимально поєднувати інтереси держави, платників податків і громадян-виборців... ".9

Вчений також дотримується думки, що "...податки виникають на дуже високому рівні суспільного розвитку, бо вони потребують загальновизнаних законів та норм громадянської поведінки, інакше податки сприймаються як свавільна конфіскація приватної власності...".

П.В. Мельник у своїх дослідженнях доходить висновку, що "...за своїм економічним змістом податки є основним інструментом державного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів. .Вони відображають роль держави, ступінь її втручання в процес перерозподілу нової вартості.".

Т.І. Єфименко вказує на те, що "...податки, виконуючи низку функцій (фіскальну, регулюючу, стимулюючу, перерозподільчу), надають державі можливість сприяти створенню підприємствам і організаціям належних умов для нормальної господарської діяльності, переозброєння виробництва, підвищення якості продукції.".

В.Л. Андрущенко пропонує розширити сферу дослідження сутності податків за межі їхнього економічного прояву. Позаекономічний зміст податків вчений пояснює з позиції теорії інституціоналізму, трактуючи їх як частину приватних ресурсів, передану громадянами у формі грошових внесків у розпорядження держави в обмін на блага цивілізованого існування, уже наявні, одержувані або ті, що стануть доступні у майбутньому.

Оподаткування - важливий фактор, що впливає на стан ринкової рівноваги (market equilibrium). Оподаткування породжує також ефект політичної рівноваги (political equilibrium): відповідна стану рівноваги корисність (вартість, кількість) забезпечуваних державою суспільних благ і соціальних послуг знаходиться в залежності від суми податків, яка припадає на кожну одиницю благ, оскільки податковий тягар на кожного з платників впливає на характер його суспільного вибору в процесі голосування.

В силу властивих оподаткуванню соціально-перерозподільних ефектів вибір альтернативних податкових схем перерозподілу доходів здійснюють таким чином, щоб зменшення тієї частини доходу, котру платник міг витратити на приватне придбання товарів і послуг, компенсувати пропозицією оплачуваних за рахунок податків суспільних благ колективного споживання. При цьому соціальну проблему оподаткування можна звести до твердження, що не існує такого способу перерозподілу доходів і розподілу податкового тягаря, котрий задовольняв би всіх громадян-платників. Вибір обмежений дилемою між принципом вигоди і принципом платоспроможності. Ефекти, процеси і наслідки, спричинювані податками в економічній базі, вплив оподаткування на ринки і поведінку суб'єктів економіки складають предмет знання, що ввійшло у фінансову науку під назвою економіки оподаткування (economics of taxation).

У Податковому кодексі України від 02.12.2010 р. №2755-VI наведене наступне визначення податку:

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

Крім податків існують інші обов'язкові платежі податкового характеру (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Характеристика обов'язкових платежів податкового характеру

Визначення збору (плати, внеску) Податковим кодексом уніфіковано.

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податки та механізм оподаткування будуються на певному фундаменті правових відносин, однак сторони не скріплюють ці відносини у формі певного договору, контракту. Справляння податку виступає одностороннім процесом і має безвідплатний та обов'язковий характер для конкретного платника. Податкові відносини мають односторонню спрямованість - від платника до держави. Повернення переплат не можна розглядати як зворотний рух, оскільки воно пов'язане не із сутністю цих відносин, а з конкретним механізмом розрахунків з бюджетом. Характерні ознаки податку наведені на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Характерні особливості податку

Отже, у сучасних умовах економічний зміст податків розкривається через взаємовідносини господарюючих суб'єктів та громадян, з одного боку, та держави - з іншого, з приводу формування бюджетних ресурсів. Незалежно від об'єкта оподаткування, загальним джерелом податкових надходжень є ВВП. Він формує первинні грошові доходи основних учасників суспільного виробництва і держави як організатора господарської діяльності у національному масштабі.