Розділ 3. Державна податкова служба україни

3.1. Основи організації податкової роботи та податкової дисципліни

Податкова робота - це діяльність держави, її органів, а також платників податків в процесі правового регламентування, нарахування, сплати та зарахування податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету.

Суб'єктами податкової роботи в Україні виступають:

1. Верховна Рада України - приймає закони загальної та спеціальної дії в сфері оподаткування.

2. Органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України) - забезпечують дію механізмів справляння податків і податкових платежів.

3. Органи Державної податкової служби України - здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, розробляють нормативно-правову базу дії законів про оподаткування, здійснюють облік платників і податкових надходжень, здійснюють нарахування та стягнення окремих податків, проводять роз'яснення податкового законодавства, притягують до відповідальності його порушників.

Відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 24.12.2012 р. № 726/2012 в Україні створено Міністерство доходів і зборів шляхом реорганізації Державної податкової служби України та Державної митної служби України. Крім того, на Міністерство покладені функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

4. Платники податків - нараховують і сплачують податки та податкові платежі, подають податкову звітність, несуть відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкова робота включає в себе такі основні елементи:

- встановлення правової бази (законодавчої бази та інструктивно-методичного забезпечення);

- нарахування та обчислення податків і податкових платежів, їх облік;

- визначення способів утримання та справляння податків (з джерела сплати, за платіжним повідомленням, за податковою декларацією);

- розрахунки із бюджетом - визначення форм (авансові платежі, платежі за фактом) і способів (готівкові, безготівкові).

Суспільні відносини, які виникають при сплаті податків та інших податкових платежів і врегульовані нормами фінансового, адміністративного, цивільного та кримінального права, є податковими правовідносинами.

З такого визначення випливає, що в процесі справляння та адміністрування податків, податкових платежів і зборів виникають суспільні відносини між державою, державними органами і платниками податків, тобто податкові відносини.

Основою податкової роботи є правове регламентування порядку встановлення і справляння податків і зборів. Функцію прийняття законодавчих актів в податковій сфері здійснюють вищі органи державної влади. Підготовкою законопроектів з питань оподаткування в Україні займаються Кабінет Міністрів України та Міністерство доходів і зборів України, приймає закони Верховна Рада України.

Податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового кодексу України; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі Податкового кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради АР Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері оподаткування, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність"; погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На основі прийнятих законів органи виконавчої влади розробляють інструктивно-методичну базу, яка забезпечує виконання законодавчих актів загальної та спеціальної дії в сфері оподаткування.

У сучасних умовах важлива роль у податковій роботі відводиться податковому консультуванню. З прийняттям Податкового кодексу питання податкового консультування набули особливої актуальності як для юридичних, так і для фізичних осіб.

Кожен платник податків, будь-який громадянин, особа без громадянства чи іноземець має право звернутись до контролюючих органів: податкової та митної служби України для отримання консультації з питань практичного застосування норм податкового права. Форма звернення в Податковому кодексі не визначена, тому вона може бути у письмовому вигляді, у формі усного звернення, у формі запиту через електронні засоби зв'язку тощо.

Ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

За зверненням платників податків контролюючі органи протягом 30 календарних днів надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

За вибором податкова консультація надається у письмовій, усній або електронній формі. Податкова консультація не має юридичної сили. Письмова податкова консультація може застосовуватись платником податків у вирішенні податкових спорів. Податкова консультація з конкретного питання повинна бути оформлена відповідно до встановленого порядку документообігу.

Нормами Податкового кодексу визначено, що звернення щодо надання податкових консультацій може бути направлене як за місцем податкового обліку платника податку, так і до вищих інстанцій податкової та митної служби.

Податковим та митним органам надано право надавати податкові консультації виключно в межах своєї компетенції, тобто з питань організації адміністрування податків та зборів, ведення податкової звітності, строків сплати, порядку обліку платників податків тощо.

Податкова консультація має виключно індивідуальний характер і може бути застосована виключно адресатом такої податкової консультації.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Відповідно до ст. 53 Податкового кодексу не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданої йому податкової консультації, тільки на підставі того, що у подальшому зміст податкової консультації було змінено або скасовано, чи надано нову податкову консультацію такому платнику податків.

Якщо податкове зобов'язання виникло після скасування, відміни, уточнення податкової консультації, платник податку зобов'язаний самостійно уточнити податкове зобов'язання та подати уточнюючі розрахунки до відповідного контролюючого органу, в іншому випадку такі розрахунки зобов'язаний провести контролюючий орган під час здійснення відповідних перевірок.

Платник податків має право на звернення до судових органів за захистом своїх прав та свобод. Якщо платник податків вважає, що письмова податкова консультація, надана контролюючим органом, суперечить чинному законодавству, створює перешкоди для здійснення його підприємницької діяльності, встановлює нові правові норми, які безпосередньо не передбачені в чинному податковому законодавстві, він може в судовому порядку оскаржити законність видання такої податкової консультації.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації, яка повинна врахувати рішення суду.

Важливим елементом податкової роботи є формування податкової дисципліни. Податкова дисципліна - це сплата податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів в порядку та строки, установлені законодавством.

Формування податкової дисципліни сприяє підвищенню рівня податкової культури. Податкова культура - це систематичне навчання, розвиток і контроль моральних та фінансових можливостей платників податків щодо виконання ними податкових зобов'язань.

Ефективність податкової дисципліни залежить від розвитку партнерських відносин між платниками податків та органами державної податкової служби.