Львівський інститут банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України

Кафедра банківської справи

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ

З ДИСЦИПЛІНИ “ОЦІНКА ЗАСТАВНОГО МАЙНА”

для студентів спеціальності

8.03050802 «Банківська справа»

Львів – 2013

Методичні рекомендації щодо виконання індивідуального завдання з дисципліни “Оцінка заставного майна” для студентів спеціальності 8.03050802 «Банківська справа» /уклад.: М. Л. Лапішко, М. О. Огерчук; ЛІБС УБС НБУ. – Львів, 2013. –с. 38

Укладачі: Лапішко М. Л., кандидат економічних наук,

доцент кафедри банківської справи

Огерчук М. О.. асистент кафедри банківської справи

Рецензенти: Слав’юк Р.А. – д.е.н., професор, завідувач кафедри банківської справи ЛІБС УБС НБУ

Гохберг І.І. – директор ТзОВ «Гал-світ» , заслужений оцінщик УТО

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри банківської справи, протокол №6 від 23 січня 2013 року.

Рекомендовано науково-методичною радою інституту, протокол № 4 від 21 лютого 2013 року

Львівський інститут банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України (м. Київ) 2013 рік

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….4

1. Теоретичні основи теорії оцінки………..……………………………………5

2. Порядок виконання та вимоги до оформлення………………..…………14

3. Варіанти індивідуального завдання………..……………………………….15

4. Структура звіту про незалежну оцінку об’єкта……….…………………..21

5. Зразки використання методичних підходів до оцінки заставного майна:

   1. Оцінка обладнання……………...……………………………………..22

   2. Знаходження ринкової вартості квартири………...…………………25

   3. Оцінка ринкової вартості комерційної нерухомості……….………..2

   4. Оцінка ринкової вартості автомобіля…………………………………31

6. Список використаної літератури…………………………………………...37

ВСТУП

Оцінка майна та майнових прав є важливою передумовою функціонування та розвитку цивілізованих ринкових відносин. Вітчизняна практика показує, що з розвитком ринкової системи країни поступово почала зростати потреба в професійній оцінці, яка б забезпечувала ефективну діяльність різних ринкових сегментів. У всьому світі процедура оцінки передує прийняттю будь-якого рішення, пов’язаного з майном. Без належної системи оцінки майна та майнових прав виконання функцій сучасного менеджменту в ринкових умовах господарювання неможливе.

Кредитування банками суб’єктів господарювання та фізичних осіб відбувається на засадах забезпечення у формі застави. Найчастіше заставою виступають об’єкти в матеріальній формі. Питання, що стосуються оцінки майна, мають розглядатися як основа для формування думки про кредитоспроможність позичальника й отримання кредитів. Знання цієї проблематики сприяє відповідному розумінню ринку рухомого та нерухомого майна і принципів надання забезпечуваних ними кредитів. Для фізичних і юридичних осіб, зацікавлених в кредитах,оцінка є важливим чинником, який полегшує рішення, що стосуються вибору джерел залучення необхідних фінансових ресурсів, а також чинником формування гармонійної співпраці з кредиторами. Тому, необхідними є формування відповідних знань щодо сутності і методів оцінки рухомого та нерухомого майна, а також наслідків їх застосування та впливу на можливість залучення кредитів і мінімізацію ризиків, які виникають при кредитуванні.

Мета виконання цього індивідуального завдання полягає у закріпленні теоретичних знань з теорії оцінки та оволодіння практичними навичками проведення оцінки майна за допомогою порівняльного, витратного та дохідного підходів, формування звіту про оцінку для використання її результатів у прийнятті рішення щодо надання кредиту.

1. Теоретичні основи теорії оцінки

В процесі свого розвитку теорія і практика оцінки відпрацювала три класичні підходи до оцінки - витратний, порівняльний, дохідний. Методичні підходи визначають ставлення оцінювача до вибору напрямків оцінки, принципово різних за своїм змістом, але таких, що в результаті забезпечують найбільш об’єктивний результат.

1. ВИТРАТНИЙ ПІДХІД. Ринкова вартість, визначена за допомогою витратного підходу, є вартістю відтворення або заміщення, оскільки при цьому визначається скільки може коштувати об’єкт, якщо його створили і продали сьогодні, тобто в існуючих ринкових умовах і при рівні діючих на дату оцінки цін. У витратному підході як міра вартості приймається сума витрат на створення або придбання об’єкта.

При розв’язанні індивідуального завдання за допомогою витратного підходу потрібно виконати наступні дії:

1. Визначити вартість заміщення (відтворення);

2. Визначити фізичний знос;

3. Визначити економічне старіння;

4. Визначити накопичений знос;

5. Розрахувати залишкову вартість заміщення (відтворення).

1.1.Визначення вартості заміщення

Визначення вартості заміщення є одним з головних етапів у реалізації витратного підходу.

Для розрахунку вартості заміщення в практиці оцінки використовуються ряд методів. В процесі виконання індивідуального завдання щодо оцінки обладнання використаємо метод аналізу та індексації витрат, який полягає в аналізі «історичної» вартості, в даному випадку вартості постановки на баланс не індексованої, порівнянні її з сучасними цінами та приведенні «старої» вартості (ціни) обладнання до сучасного рівня цін за допомогою індексів коригування (індексів-дефляторів), а також використання актуальних прайс-листів.

Приведення цін обладнання імпортного виробництва до базового формату в загальному випадку розраховується за формулою:

,				(1)
де		-	вартість відтворення об’єкта оцінки;
		-	історична вартість;
		-	коефіцієнт, який ураховує зміну цін виробників промислової продукції за відповідний період;
		-	коефіцієнт, який ураховує паритет валют (зміну курсу валюти країни походження обладнання від дати ціноутворення до дати оцінки) .

Приведення цін обладнання вітчизняного виробництва до базового формату розраховується за формулою:

,				(2)
де		-	вартість відтворення об’єкта оцінки;
		-	історична вартість;
		-	коефіцієнт будівельно-монтажних робіт (значення даного показника беремо з листів Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;

Коефіцієнт, який ураховує зміну рівня цін в країні-виробника обладнання, розрахований за формулою:

,				(3)
де		-	коефіцієнт, який ураховує зміну рівня цін в країні-виробнику обладнання;
		-	індекс РРІ станом на дату постановки на баланс (купівлі).
		-	індекс РРІ станом на дату оцінки.

Коефіцієнт, який ураховує зміну курс валюти країни походження обладнання від дати ціноутворення до дати оцінки, розраховується за формулою:

,				(4)
де		-	коефіцієнт, який ураховує зміну офіційного курсу гривні до валюти країни виробника;
		-	курс євро на дату постановки на баланс;
		-	курс євро на дату оцінки.