2.Вродженні аномалії розвитку слізної залози.

Вродженні аномалії слізної залози проявляються в її недостатньому розвитку, гіпертрофії, гіпо- або гіперфункції, а також опущенні або відсутності. При недостатньому розвитку слізної залози або її відсутності око стає вразливим для багатьох зовнішніх впливів, внаслідок яких виникають грубі та інколи незворотні зміни в передньому відділі очного яблука – ксероз та втрата зору. Реконструктивна операція полягає в пересадці в зовнішній відділ кон’юнктивальної порожнини слинної залози. Завдяки значній подібності фізико-хімічного складу слини та сльози, слина залоза забезпечує відносно задовільний стан ока. При гіперсекреції слізної залози з постійною та виснажливою сльозотечею проводять заходи направлені на зменшення продукції сльози: назначають склерозуючу терапію(електрокоагуляція, ін’єкції спирту, хінін-уретану, киплячого новокаїну та ін.), видаляють пальпебральну, а інколи і орбітальну частину залози або виконують субкон’юнктивальну перерізку вивідних протоків.

3.Запалення слізної залози.

Запалення слізної залози (dacryoadenitis) може бути як гострим, так і хронічним.

Гострий дакріоаденіт (dacryoadenitis acuta) винкає переважно внаслідок ендогенного інфікування(кір, скарлатина, паротит, черевний тиф, ревматизм, ангіна, грип та ін.). Процес частіше односторонній, але буває і двохстороннє враження слізної залози, особливо при паротиті, пневмонії або тифі. Двохстороннє захворювання частіше зустрічається також під час епідемічних спалахів дитячих інфекції. Виникає припухлість, почервоніння і болісність в ділянці слізної залози, головний біль, слабкість, порушення сну та апетиту, підвищення температури. Повіка набуває характерної S-подібної форми, витягнутої по горизонталі. Протягом 2-3 днів виникає подальше збільшення як пальпебральної, так і орбітальної частини слізної залози, що призводить до збільшення набряку та гіперемії повіки, хемоху, а також до зміщення ока донизу та досередини. З’являється неприємне двоїння в очах. Пальпація ділянки залози дуже болюча. Виворіт повіки та огляд можливі тільки під наркозом. Під час обстеження виявляється гіперемована, інфільтрована, набрякла, щільна та збільшена пальпебральна частина залози. В процес можуть втягуватися реґіонарні лімфатичні вузли, і тоді набряклість розповсюджується на всю скроневу половину обличчя, очна щілина повністю закривається, відмічається рясна сльозотеча. Бурхливе протікання хвороби при зниженій опірності організму після перенесеної інфекції призводить до абсцеса або до ще більш тяжкого ускладнення – флегмони, яка захоплює і ретробульбарний простір. Проте частіше хвороба протікає доброякісно, інфільтрат розсмоктується протягом 10-15 днів.

Лікування направлено на боротьбу з загальним захворюванням. При гострому процесі використовують антибіотики (три гідрат ампіциліну, оксациліну натрієва сіль, олететрин, метациклін в середину в вікових дозах 4-6 прийомів, сульфат гентаміцину 2-3 на добу в/м та ін.) та сульфаніламідні препарати (норсульфазол, сульфадимезин, етазол всередину), симптоматичні засоби(анальгін, ацетилсаліцилова кислота, снодійні та ін.). Місцево показані фізіотерапія(сухе тепло, УВЧ, УФО, електрофорез йоду та ін.), промивання кон’юнктивальної порожнини підігрітими розчинами антисептиків(фурацилін 1:5000, перманганат калію 1:5000 та ін.), мазі з сульфаніламідами та антибіотик (10% сульфацил-натрієва мазь, 1% тетрациклінова мазь та ін.). За показами виконують транскон’юнктивальну інцизію з дренуванням та ін’єкції новокаїну з антибіотиками.