- •Лекція 3. Особистість у системі соціальних взаємодій. Соціальні статуси та соціальні ролі особистості.
- •Розмежування понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність».
- •Таким чином, людина – це найзагальніше поняття, родове, яке вказує на біологічну характеристику виду.
- •Соціальні якості особистості та їх характеристики.
- •Визначення поняття «соціалізація особистості».
- •Суть та значення поняття «соціальний статус».
- •Соціальна роль як поведінкова характеристика особистості
Соціальні якості особистості та їх характеристики.
На відміну від психології, яка зосереджує увагу на внутрішніх суб'єктивних переживаннях особистості, мотивах її діяльності, особливостях її темпераменту, характеру, почуттів, мислення, вольових актів, здібностей, соціологія вивчає особистість з позиції її деіндивідуалізованих властивостей в якості певного соціального типу. А це означає, що соціологія виокремлює в особистості соціально-типове як цілісність соціальних і моральних якостей, знань, умінь, навичків, ціннісних орієнтації, соціальних установок і позицій, особливостей соціальної активності в тих чи інших сферах громадського життя, необхідних для виконання певних соціальних функцій і взаємодій з іншими людьми в межах певних соціальних спільнот - класових, професійних, територіальних тощо.
Тому в основі соціологічного розгляду особистості лежить дослідження соціальних якостей людини, таких її рис, які відрізняють її від інших представників природи, надають їй можливості творити своє життя та збагачувати життя інших. Що ж таке соціальні якості особистості?
Соціальні якості людини – це сукупність соціально-психологічних властивостей і рис особистості, які формуються в результаті взаємодії з іншими людьми у процесі її біологічної, психологічної та соціальної пристосувально-перетворюючої діяльності та активності.
Соціальні якості складають ядро соціальної сутності особистості як суб’єкта та об’єкта суспільного життя
Першою з таких якостей є самосвідомість. Вона проявляється у властивості індивіда виокремити самого себе з навколишнього соціального середовища, відчуття себе господарем своїх фізичних та психічних станів, очікувань, прагнень і дій. Це означає усвідомлення самого себе як «Я», що протистоїть «іншим» і разом з тим нерозривно пов'язаного з ними. Самосвідомість виражається в тому, що особистість сприймає і розуміє себе у минулому, сьогоденні і майбутньому.
Другим найважливішим компонентом соціальних якостей особистості є її самооцінка. Це – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, здібностей, місця, яке вона займає серед інших людей. Найважливіша функція самооцінки - регуляція поведінки особистості. Весь досвід, всі вчинки і провини, все, що оточувало її в процесі життя підсумовується, коли індивід намагається відповісти на власне питання: який Я?
Важливою соціальною якістю особистості є її активність, тобто здатність людини енергійно здійснювати соціально значимі дії, які проявляються у спілкуванні з іншими, у спільних з ними у справах, у творчості. Концентроване втілення активність отримує в так званій позанормативній активності, тобто у здійсненні діяльності, яка не є обов'язковою згідно існуючих у суспільстві або групі нормам, але випливає із розуміння особистістю свого обов’язку, покликання тощо.
Важливою соціальною характеристикою особистості є її інтереси. Вони виступають в якості постійного спонукального механізму пізнання і діяльності особистості, що підштовхують особистість до більш глибокого ознайомлення з новими фактами, подіями в якій-небудь сфері дійсності, до перетворення останньої у відповідності зі своїми потребами, цілями, уявленнями.
Істотну соціальну якість особистості складає спрямованість, як сукупність стійких мотивів, які орієнтують діяльність особистості, в незалежності від соціальних ситуацій, в яких вона знаходиться. Вчинки людини як суб'єкта соціальної діяльності завжди направлені на досягнення цілком певної мети. Якщо ця мета має принципово важливий для особистості характер, вона зумовлює її активність в певному напрямку навіть у тих випадках, коли соціальна ситуація заважає досягненню даної мети, внаслідок чого доводиться змінювати ситуацію і долати перешкоди. Саме в таких ситуаціях і виявляються характерні особливості спрямованості особистості.
Спрямованість особистості пов'язана з її переконаннями й установками. Переконання представляють собою особистісні соціально-психологічні потреби, в основі яких лежать певні уявлення, ідеї, принципи, які істотно визначають ставлення людини до дійсності і спонукають її діяти у відповідності зі своїми ідеалами, принципами, поглядами, світоглядом. Розрізняються моральні, наукові, релігійні та інші переконання. Установка – це така соціальна характеристика особистості, яка відображає її готовність до соціальної активності та дій у певній сфері діяльності, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Установка і спрямованість особистості втілюються і визначаються її ціннісними орієнтаціями. Ціннісна орієнтація – це сукупність соціальних цінностей, які виступають в якості цілей життя і основних засобів їх досягнення і тому набувають функцію регуляторів соціальної поведінки людини. У ціннісних орієнтаціях знаходить вираз схильність особистості до певного сприйняття умов життя і діяльності, а також до певної поведінки в довгостроковій перспективі. Тому вони виконують роль опорних пунктів у прийнятті особистістю важливих рішень. Розрізняють цільові ціннісні орієнтації, що виражають найважливіші цілі, ідеали, смисложиттєві орієнтири (щастя, здоров'я, особиста свобода, творчість тощо) і інструментальні, в орієнтирі на які людина опирається на шляху до досягнення поставлених цілей (професійна підготовка, самоосвіта, удача тощо).
Соціальні якості індивіда у своїй сукупності є складною соціальною структурою особистості, в якій кожен компонент пов'язаний зі всіма іншими компонентами і знаходяться з ними у постійній взаємодії. Неможливо уявити, наприклад, функціонування світогляду чи ціннісних орієнтацій особистості без її самосвідомості.
