2.6. Види цін у залежності від транспортних витрат

Взаємовідносини продавців і покупців не обмежуються тільки визначенням ціни товару (роботи, послуги). Необхідно узгодити ще базисні умови постачання, що визначають основні права й обов'язку учасників угоди при транспортуванні, упаковуванню і маркіруванню товарів по страхуванню вантажів і оформленню комерційної документації, а також визначають місце і час переходу права власності від продавця до покупця і те, як ці умови відбиваються в ціні товару.

При цьому потрібно розуміти, що всі додаткові витрати можуть або взагалі не включатися в ціну, або включатися частково або цілком. Все сказане укладається в поняття "франкировка", тобто економічні і правові умови, що визначають порядок вмикання в ціни тих або інших витрат, пов'язаних із транспортуванням, вантажно-розвантажувальними роботами, збереженням і страхуванням вантажів. Франкировка регламентує правові зобов'язання сторін у зв'язку з постачаннями товарів у внутрішній і зовнішній торгівлі.

У внутрішній торгівлі ціни в залежності від умов постачання товарів відрізняються по видах франко. "Франко" (у перекладі з італ. "вільний") - це комерційний термін, що означає, що визначена частина витрат по транспортуванню або навантаженню товару включається в ціну виробника. Кожний вид франко показує, до якого пункту на шляху прямування товару від продавця до покупця додаткові витрати включені в ціну за договором купівлі-продажу. Існує шість видів франко. Варто пам'ятати, що у усіх випадках ці витрати в кінцевому рахунку оплачує покупець.

Ціна франко-склад постачальника не включає ніяких витрат по переміщенню товару від продавця до покупця (по навантаженню на складі постачальника, перевезенню до станції відправлення, розвантаженню й ін.). Всі ці витрати покупець оплачує понад ціну товару.

Ціна франко-станція відправлення враховує ціну товару і витрати продавця на переміщення товару від свого складу до станції відправлення. Всі подальші витрати, пов'язані з доставкою товару на склад покупця, оплачуються окремо.

Ціна франко-вагон станція відправлення відрізняється від попередніх тим, що включає додаткові витрати на подачу вагона на під'їзні шляхи і навантаження товару у вагони на станції відправлення.

Ціна франко-вагон станція призначення крім ціни товару включає витрати на його переміщення від складу продавця до станції призначення без розвантаження з вагонів. Витрати на подальше транспортування товару до свого складу покупець оплачує понад ціну, окремо.

Ціна франко-станція призначення включає транспортні витрати від складу постачальника до станції призначення з урахуванням витрат по розвантаженню продукції з вагонів.

Ціна франко-склад покупця враховує ціну товару і усі витрати по його переміщенню від складу продавця до складу покупця.

Збірник "Інкотермс" включає основні поняття, застосовувані в міжнародній торгової практика, і є офіційною нормативною основою при арбітражному розгляді суперечок, що виникають з відповідних питань.

Роздивимося найбільші базисні умови , що зустрічаються часто.

ЕХ - франко-завод ... (з підприємства, складу і т.п.). Відповідно до цієї умови продавець зобов'язаний представити товар на своєму підприємстві в розпорядження покупця.

FRC - франко-перевізник ... (назва пункту). Експортер зобов'язаний за свій рахунок поставити товар із додатком документів, що підтверджують його відповідність умовам контракту.

FCP - фрахт-провізна плата оплачена до ... (назва пункту призначення). По цій умові на відміну від попередній продавець оплачує вартість (фрахт) перевезення товару до зазначеного місця призначення і включає ці витрати в ціну товару.

Покупець зобов'язаний за свій рахунок застрахувати товар і оплатити всі інші витрати, що виникнули при транспортуванні.

OAF - постачання до межі ... (назва місця постачання на межі). По цій умові зобов'язання продавця закінчуються перед митним кордоном країни-імпортера. У ціну товару входять усі витрати продавця, включаючи його витрати на виготовлення товару і прибуток; доставку у встановлені терміни в прикордонний пункт країни-імпортера; передачу комплекту документів, включаючи транспортні; оплату митних процедур і усіх витрат до передачі товару покупцю.

DDP - постачання ... (назва місця призначення в країні ввозу) з оплатою мита. На відміну від умови EXW, що означає мінімальні обов'язки продавця, DDP означає максимальні обов'язки: продавець несе усі витрати по доставці товару до місця, зазначеного покупцем; одержанню ліцензій на експорт і імпорт; виконанню митних процедур по обидва боки межі й оплаті мит і ризики випадкового псування і загибелі товару до доставки його в пункт призначення.

Всі витрати продавця включаються в ціну товару, що відшкодовує покупець.

DDV - постачання ... (назва місця призначення в країні ввозу) без оплати мита. Всі витрати продавця, зазначені в попередній умові, за винятком мита, включаються в ціну товару за контрактом.

FOB - франко-борт. Купівля-продаж товару на цій умові припускає обов'язок продавця за рахунок своїх сил і засобів доставити і занурити товар на борт судна.

FAC - франко уздовж борта судна. Цією умовою на продавця покладені обов'язки розмістити товар уздовж борта судна на набережною в зазначеному порту. Ціна товару визначається виходячи з витрат продавця для виконання покладених обов'язків.

CIF - вартість, страхування, фрахт. При постачанні товару на умові CIF у продажну ціну товару, зазначену в контракті, включаються безпосередньо ціна самого товару, витрати на страхування, фрахт і витрати по його транспортуванню до порту призначення з оплатою зборів, податків і мит, пов'язаних із вивозом товару. Статистичні видання ООН, інших міжнародних і національних організацій звичайно публікують імпортні ціни CIF.

CFR - вартість і фрахт. Ця умова, на відміну від попереднього, не включає витрати продавця по страхуванню. Всі витрати з моменту переходу товару через поруччя судна оплачує покупець понад ціну, зазначеної в контракті.

EXS - із судна ... (назва порту призначення). Ця базисна умова означає, що продавець надає товар у розпорядження покупця на борту судна в місці призначення, зазначеному в контракті. Продавець зобов'язаний за свій рахунок одержати експортну ліцензію, виконати митні формальності, оплатити навантаження, фрахт, страхування. Він несе всі ризики випадкового псування і загибелі товару до моменту його прибуття в порт призначення. Всі ці витрати продавця враховуються в ціні, зафіксованої в контракті.

EXQ - із пристані ... (назва порту). Відповідно до цієї умови продавець надає товар у розпорядження покупця на пристані в місці призначення, зазначеному в контракті. Всі витрати і ризики по доставці товару в це місце несе продавець.

Ми розглянули базисні умови, що зустрічаються часто, постачання, що визначають порядок постачання й оплати товарів у внутрішній і міжнародній торгівлі й урахування в цінах додаткових витрат продавця. При цьому необхідно твердо усвідомити собі, що ціна, зазначена в контракті, включає абсолютно усі витрати продавця. Понад ціну покупець оплачує витрати, не передбачені конкретними умовами постачання.

За класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулюван­ня застосовують централізовано-фіксовані й регульовані, договірні та вільні ціни. Централізовано-фіксовані ціни встановлює держава на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін; на товари і послуги, які мають вирішальне соціальне значення, а І також на продукцію (послуги), виробництво (надання) якої зосереджено на підприємствах (в організаціях), що займають монополь­не становище на ринку.

Рівень договірних цін формується на основі домовленості між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) і стосується конкретної партії товару. Вільні ціни — це ціни, що їх визначає підприємство (організація) самостійно. Проте держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни, проводячи антимонопольну політику, регулюючи умови оподаткування й кредитування для окремих груп суб'єктів господарської діяльності.

Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки діють світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни, а також та­рифи на перевезення вантажів і пасажирів, надання різноманітних платних послуг.

Оптові (відпускні) ціни на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюються виходячи з: фактичних витрат на виробництво (із собівартості) продукції; при­бутку підприємства (з урахуванням кон'юнктури ринку, якості про­дукції); величини податку на додану вартість; суми акцизів (для товарів, що обкладаються акцизним збором); суми ліцензійного збору (для алкогольної продукції).

Закупівельні ціни застосовуються постачально-збутовими, за­готівельними організаціями, оптово-посередницькими фірмами, підприємствами (організаціями) оптової торгівлі та іншими юри­дичними особами, які здійснюють торговельну діяльність відпо­відно до свого статуту. Вони включають оптову (відпускну) ціну підприємства-виробника, податок на додану вартість, акцизний та ліцензійний збори, а також витрати зазначених підприємств (організацій) для закупівлі, збереження, фасування, транспорту­вання й реалізації продукції та прибуток, необхідний для нор­мальної діяльності.

Роздрібні ціни визначаються самостійно торговельними підприє­мствами, підприємствами громадського харчування та іншими юридичними особами, які здійснюють продаж товарів чи надають послуги населенню, згідно з кон'юнктурою ринку, якістю товару (послуг), виходячи з вільної ціни закупівлі.

Окрему групу цін становлять різноманітні тарифи. Тарифи вантажного та пасажирського транспорту — це плата за пе­ревезення вантажів і пасажирів, яку беруть транспортні підприє­мства з відправників і населення. Тарифи на платні послуги ха­рактеризують розмір оплати послуг із побутового обслуговуван­ня населення, послуг банків і зв'язку, юридичних, консультацій­них та інших різновидів послуг, що надаються фізичним та юри­дичним особам.

У сучасній практиці господарювання застосовуються також рин­кові ціни, які виокремлюються без певної класифікаційної ознаки. Основні з них (з короткою сутнісною характеристикою) показано на малюнку 2.

Сучасне ціноутворення передбачає систему франкування цін. Франко — вид зовнішньоторго­вельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну товару включають витрати на його страхування і доставку в місце, зазначене в до­говорі.

Розрізняти ціни «франко-станція відправлення» та «франко-станція призначення». За умови встановлення оптової ціни «франко-станція відправлення» витрати на доставку продукції від станції відправлення до місця споживання несе покупець товару, а відтак транспортні витрати продавець не включає в ціну.

О птова ціна «франко-станція призначення» включає транспортні витрати, які відшкодовує оптово-збутова організація чи виробник продукції.