- •Питання для державної атестації з історії України
- •1. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.
- •2. Початок політичного етапу визвольного руху на початку XX ст.
- •3. Російська революція 1905-1907 рр. В Україні.
- •4. Політичні зміни в Україні в 1908-1913рр.
- •5. Західноукраїнські землі на початку хх ст.
- •6. Україна в роки Першої світової війни. Воєнні дії на території України.
- •7. Національний рух у Галичині і Наддніпрянській Україні в роки Першої світової війни.
- •8. Формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
- •9. Початок Української революції, утворення Центральної Ради м. Грушевський, в. Винниченко.
- •0. I Універсал Центральної ради та його історичне значення.
- •11. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради.
- •12. Проголошення незалежності унр, передумови та значення.
- •13. Внутрішня та зовнішня політика Української держави за часів п. Скоропадського.
- •14. Україна в 1919-1920 рр. «Воєнний комунізм».
- •15. Проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Злука унр і зунр.
- •16. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •17. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920 рр.
- •18. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.
- •19. Політика «українізації» (коренізації), її наслідки о. Шумський, м. Скрипник.
- •20. Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини в 20-х-30-х рр. Хх ст.
- •21. Культура і духовне життя України в 1917-1920 рр.
- •23. Голодомори в Україні: причини і наслідки.
- •24. Політика суцільної колективізації та розселювання в Україні. Її соціально-економічні наслідки.
- •25. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •26. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.
- •27. Об'єднання Західноукраїнських земель в урср та їх радянізація в 1939-1941 рр.
- •28. Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941-1944 рр. Голокост.
- •29. Діяльність радянських партизан і оун-упа в роки Другої світової війни.
- •30. Втрати України в роки Другої світової війни. Внесок українців у перемогу над фашизмом.
- •31. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •32. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-х у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.
- •33. Повсякденне життя українців у 1964-1985 рр.
- •34. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х-на початку 50-х років.
- •35. Суспільно-політичне життя в Україні в другій половині 50-х на початку 60-х років.
- •36. Радянізація західних областей України у 40-50-х роках.
- •30 Червня 1945 р. У зв'язку з підписанням договору між Чехословаччиною і срср про передачу Закарпатської України до складу урср визначився, в основному, західний кордон сучасної України.
- •37. «Косигінські реформи» та їхні наслідки для України
- •8. Національно-визвольний рух 60-80 років.
- •Опозиційний рух в Україні (1965-1985 рр.)
- •Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації « Шістидесятники ».
- •41. Ідеологізація і русифікація культурного життя в 70-80-ті роки.
- •42. Політична ситуація в Україні 1985-1991рр.
- •43. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
- •44.Проголошення державної незалежності України.
- •45. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991р.; результати та історичне значення.
- •24 Серпня 1991р. - проголошення Акту незалежності України
- •1 Листопада 1991р. - ухвалення Декларації прав національностей України міжнаціональний конгрес з проблем духовного відродження народів в Одесі
- •1 Грудня 1991р. - Всеукраїнський референдум на підтвердженняАкту незалежності України; вибори президента.
- •46. Загострення екологічних проблем у 70-80 - х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •47. Декларація про державний суверенітет України та ї історичне значення.
- •Структура і основний зміст декларації
- •Із резолюції мітингів українських студентів 12 жовтня 1990р. Ум. Києві:
- •Із постанови Верховної Ради Української pcp «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990року», 17 жовтня 1990р. :
- •48. Спроба державного перевороту в срср 19 серпня 1991 року.
- •49. Прийняття Конституції України (1996 р).
- •50. Проблеми політичного життя України в другій половині 90-х років хх ст. - на початку ххi ст.
- •51. Пошуки шляхів стабілізації на початку ххi ст. Здійснення аграрної реформи.
- •52. Кроки української економіки до інтеграції у європейський та світовий економічний простір.
- •53. Модернізація національної системи освіти на початку ххi ст.
- •54. Основні тенденції розвитку науки на початку ххi ст. В Україні.
- •55. Екологічні проблеми та пошуки шляхів покращення стану навколишнього середовища наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •56. Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності.
- •57. Основні принципи зовнішньої політики незалежної України. Ядерне роззброєння.
- •58. Україна в міжнародних організаціях. Кінець хх- поч. Ххi ст.
- •59. Пошуки зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •60. Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні.
6. Україна в роки Першої світової війни. Воєнні дії на території України.
1. Плани ворогуючих таборів щодо України.
2. Позиція українських політичних діячів.
3. Воєнні дії на території Західної України.
4. Російська окупація Г аличини.
5. Наслідки воєнних дій на У країні.
Перша світова війна розпочалася в серпні 1914 р. і тривала до листопадa 1918 р. У стратегічних планах противників чільне місце у війні відводилось завоюванню українських земель.
Напередодні війни у підросійській Україні вироблялось 1 млрд. пудів (16 млн. тонн) хліба. Оволодіння цією європейською житницею стало одним з військово-політичних завдань воюючих країн.
Найбільш далекосяжні плани щодо України виношувала кайзерівська Німеччина: розгромити Російську імперію, відторгнути від неї Україну, приєднавши її разом з Прибалтикою, Польщею і Кавказом до складу майбутньої Великонімецької світової імперії. Ще в 1895р. ідеологи Паннімецького союзу підготували і видали книгу «Велика Німеччина і Серединна Європа в 1950 р.». У ній обґрунтовувалося «історичне покликання Великої Німеччини» поглинути народи Східної Європи (а серед них і українців), які нездатні до створення власних держав. Австро-Угорська монархія прагнула навічно зберегти свої панування в Галичині, Буковині, Закарпатті, загарбати Волинь і Поділля.
Під приводом возз'єднання усіх «руських земель», у тому числі Східної Галичини і Північної Буковини, російський царизм мав намір військовою силою просунути кордони Російської Імперії до Карпатських гір. Воєнний стан обидві імперії хотіли використати і для того, щоб назавжди покінчити з національно-визвольними змаганнями українців. Напередодні війни і в ході бойових дій російський уряд підтримував «москвофілів» в імперії Габсбургів, а австрійський уряд підтримував діячів національно-визвольного руху з підросійської України. Робилося це, звичайно, не через симпатії до українців, а щоб підірвати з середини позиції противника.
Воєнне протистояння обох імперій, що супроводжувалось масовими репресіями проти «своїх» українців, розкололо навпіл національно свідоме українство.
Щоб зберегти себе і своїх однодумців, деякі провідники українського національного руху поспішили публічно продемонструвати свою лояльність до державних режимів. Так багaто українських політичних діячів у Росії заявили про свою підтримку царського уряду. До них належали і галицькі москвофіли, яким російська влада надала політичний притулок. На початку війни вони створили у Києві «Карпато-русский освободительный комитет». Основним театром воєнних дій Першої світової війни стали західноукраїнські землі. Бої тут тривали з перемінним успіхом. Війська російського Південно-Західного фронту протягом серпня-вересня 1914 р. зайняли Східну Галичину і Північну Буковину зі Львовом та Чернівцями. У цій грандіозній битві, названій Галицькою, австрійські війська, які протистояли російським, зазнали нищівної поразки: їхні втрати становили 400 тис. осіб, великих втрат вони зазнали і в битві за фортецю Перемишль. На цей час російські війська вийшли на основні перевали Карпат, але далі просуватись не наважувались.
Шукаючи причини своїх невдач, австро-угорське військове командування звинувачувало у зраді українців, які нібито допомагали російській армії. Австрійські війська переспідували не лише українців - «москвофілів» за прихильність до росіян. Тисячі людей було покарано (багато з них навіть страчено) за вироками військово- польових судів і трибуналів у Галичині і Буковині. На Закарпатті за таку прихильність до в'язниць потрапило майже 800 осіб. Іноді у родин заарештованих і засуджених селян конфісковували землю і майно.
Російська окупація принесла жорстоке розчарування галицьким «москвофілам». Російський уряд Галичину й Буковину вважав частиною Росії. За розпорядженням російської окупаційної адміністрації було створено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство. Російськими губернаторами у Галичині та Буковині призначалися найреакційніші прислужники царизму: граф Бобринський, генерал Трепом. У новому губернаторстві позакривали всі українські школи, книгарні, громадські організації, товариства, заборонили періодичні видання українською мовою. Розпочались переслідування української інтелігенції. У Росію було відправлено тисячі заарештованих, серед них немало греко-католицьких священиків. У вересні 1914 р. заарештували і вивезли до Суздаля митрополита Андрея Шептицького. Політика російської влади у захопленій Галичині шокувала не лише галичан, але й інтелігенцію Росії. П. Мілюков охарактеризував її як «європейський скандал». Російська окупація західноукраїнських земель тривала до літа 1915 р. У результаті контрнаступу австро-німецьких військ росіяни відступили. Воєнні дії, які велися на західній Україні, призвели до руйнації господарства, транспорту, знищення житла, загибелі мирних жителів. У результаті позиційних боїв у краї було знищено десятки містечок, 650 шкіл, зруйновано півмільйона житлових і господарських будівель.
З жовтня 1914 р. у зв'язку із вступом у війну Туреччини на боці австро-німецького блоку Чорноморське узбережжя перетворилось на прифронтову зону. Хоча бойові дії Росія і Туреччина вели на Кавказькому фронті, турецький флот, посилений німецькими крейсерами, восени 1914 р. піддав бомбардуванню незахищені порти на території України - Одесу і Феодосію.
Українці, які не мали власної держави, гинули за чужі інтереси - у складі російської армії було 3,5 млн. українських солдатів, а ще майже 300 тис. служили в австрійському війську.