Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
pitannya_z_istoriyi_kab_6_II_kurs.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.14 Mб
Скачать

60. Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні.

Кінець ХХ поч. ХХI ст.

Лібералізація суспільного життя за часів «перебудови» сприяла утвердженню принципів демократії в галузі культури, відкрила можливості для відродження духовного життя українського народу. Поступово зменшував­ся контроль компартійного апарату за ідейною, класовою спрямованістю творів культури і мистецтва, освітою і культурно-просвітницькою роботою.

За таких умов до процесів демократизації духовного життя стала актив но долучатися українська інтелігенція. Гострі проблеми сучасності публічно обговорювались українськими науковцями й письменниками, викривалися злочини сталінщини, лунали вимоги щодо реабілітації жертв тоталітарного режиму. У 1990 р. Спілка письменників України та історико-просвітницьке товариство «Меморіал» отримали дозвіл на ознайомлення з судовими спра вами репресованих письменників, розпочалася підготовка до видання збірки про українських вчених і письменників – жертв сталінських репресій. Одночасно відроджене товариство « Просвіта » і Спілка письменників України гостро поставили питання про стан української мови, про наслідки багатолітньої русифікації українського народу.

Тиск національно-демократичних сил змушував владу до певних кроків у напрямі задоволення національно-духовних потреб українського народу й національних меншин. До того ж, компартійна номенклатура, яка взяла курс на суверенізацію України з метою позбутися контролю з боку Москви та зміцнити свою владу, намагалася використати мовну проблему у власних політичних цілях.

У жовтні 1989 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про мови Українській PCP», який юридично закріплював державний статус української мови і гарантував рівноправність мов усіх народів, що проживали території республіки. Однак механізмів контролю за виконанням закону законодавці не передбачили.

Зверніться до джерел

Із Закону УРСР «Про мови в Українській PCP», 1989 p.:

«...Відповідно до Конституції Української PCP державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова. ... Українська PCP створює необхідні умови для розвитку і використання мов інших національностей в республіці...

Мовами міжнаціонального спілкування в Українській PCP є українська, російська та інші мови.

Службові особи державних, партійних, громадських органів, установ і організацій винні володіти українською і російською мовами, а в разі необхідності — й іншою на пальною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків...

Вільний вибір мови навчання є невід'ємним правом громадян Української РСР. Українська PCP гарантує кожній дитині право на виховання і одержання освіти національною мовою...

В Українській PCP навчальна і виховна робота в загальноосвітніх школах ведеться українською мовою.

У місцях компактного проживання громадян інших національностей можуть створюватись загальноосвітні школи, навчальна і виховна робота в яких ведеться національною або іншою мовою».

Після прийняття Закону «Про мови в Українській PCP» поступово, сам перед у сільській місцевості, розширилася мережа україномовних шкіл. У 1993 р. в них навчалося 60 % всіх учнів країни. Дуже повільно відбувалося переведення на українську мову діловодства в організаціях і установах.

Спостерігалося небажання багатьох представників правлячої еліти втілювати в життя Закон «Про мови ...», що гальмувало процес національно-культурного відродження українського народу. Часто мовна проблема Україні ставала розмінною монетою в політичній боротьбі.

Зверніться до джерел

Із статті заслуженого діяча науки і техніки України Ю. Жука про державну м 2005 р.:

Державна мова — це інструмент злагоди, єднання всіх громадян держави навколо загальнодержавних проблем, це інструмент добробуту й захисту інтересів громадян держави... Знати державну мову, шанувати і захищати її — життєва необхідність для кожного громадянина України тому, що мова обслуговує потужний ринок інформації інтелектуальних товарів, вартість яких вже зрівнялася з вартістю всіх інших товарів (літаків, вагонів, зерна тощо). Якщо суспільство не користується в повному обсязі державною мовою, воно зазнає колосальних економічних, політичних, духовних та інтелектуальних втрат...». /

Після здобуття Україною незалежності з метою правової та фінансової підтримки культури на початку 1992 р. Верховна Рада прийняла «Основи законодавства України про культуру».

Зверніться до джерел

Із Основ законодавства України про культуру, 1992 р.:

«Основними принципами культурної політики в Україні є: визнання культури як одного із головних чинників самобутності української нації та національних меншин, які проживають на території України; утвердження гуманістичних ; ідей, високих моральних засад у суспільному житті, орієнтація як на національні, так і на загальнолюдські цінності, визнання їх пріоритетності над політичними і класовими інтересами;... гарантування свободи творчої діяльності, невтручання у творчий процес з боку держави, політичних партій та інших громадських об'єднань; рівність прав і можливостей громадян незалежно від соціального стану та національної приналежності у створенні, використанні та поширенні культурних цінностей; доступність культурних цінностей, усіх видів культурних послуг та культурної діяльності для кожного гро­мадянина; забезпечення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня та естетичного виховання громадян,...».

Відповідно до закону на розвиток культури виділялося 8 % від національ­ного прибутку. Однак економічна криза не давала змоги належним чином за­довольняти потреби культурного розвитку. Звільнившись від ідеологічного тиску, українська культура опинилась у залежності від джерел фінансуван­ня, адже в умовах ринкової економіки держава була не в змозі виділяти необ­хідні кошти на підтримку української мови, літератури й культури у цілому.

11

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]