- •Питання для державної атестації з історії України
- •1. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.
- •2. Початок політичного етапу визвольного руху на початку XX ст.
- •3. Російська революція 1905-1907 рр. В Україні.
- •4. Політичні зміни в Україні в 1908-1913рр.
- •5. Західноукраїнські землі на початку хх ст.
- •6. Україна в роки Першої світової війни. Воєнні дії на території України.
- •7. Національний рух у Галичині і Наддніпрянській Україні в роки Першої світової війни.
- •8. Формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
- •9. Початок Української революції, утворення Центральної Ради м. Грушевський, в. Винниченко.
- •0. I Універсал Центральної ради та його історичне значення.
- •11. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради.
- •12. Проголошення незалежності унр, передумови та значення.
- •13. Внутрішня та зовнішня політика Української держави за часів п. Скоропадського.
- •14. Україна в 1919-1920 рр. «Воєнний комунізм».
- •15. Проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Злука унр і зунр.
- •16. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •17. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920 рр.
- •18. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.
- •19. Політика «українізації» (коренізації), її наслідки о. Шумський, м. Скрипник.
- •20. Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини в 20-х-30-х рр. Хх ст.
- •21. Культура і духовне життя України в 1917-1920 рр.
- •23. Голодомори в Україні: причини і наслідки.
- •24. Політика суцільної колективізації та розселювання в Україні. Її соціально-економічні наслідки.
- •25. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •26. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.
- •27. Об'єднання Західноукраїнських земель в урср та їх радянізація в 1939-1941 рр.
- •28. Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941-1944 рр. Голокост.
- •29. Діяльність радянських партизан і оун-упа в роки Другої світової війни.
- •30. Втрати України в роки Другої світової війни. Внесок українців у перемогу над фашизмом.
- •31. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •32. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-х у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.
- •33. Повсякденне життя українців у 1964-1985 рр.
- •34. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х-на початку 50-х років.
- •35. Суспільно-політичне життя в Україні в другій половині 50-х на початку 60-х років.
- •36. Радянізація західних областей України у 40-50-х роках.
- •30 Червня 1945 р. У зв'язку з підписанням договору між Чехословаччиною і срср про передачу Закарпатської України до складу урср визначився, в основному, західний кордон сучасної України.
- •37. «Косигінські реформи» та їхні наслідки для України
- •8. Національно-визвольний рух 60-80 років.
- •Опозиційний рух в Україні (1965-1985 рр.)
- •Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації « Шістидесятники ».
- •41. Ідеологізація і русифікація культурного життя в 70-80-ті роки.
- •42. Політична ситуація в Україні 1985-1991рр.
- •43. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
- •44.Проголошення державної незалежності України.
- •45. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991р.; результати та історичне значення.
- •24 Серпня 1991р. - проголошення Акту незалежності України
- •1 Листопада 1991р. - ухвалення Декларації прав національностей України міжнаціональний конгрес з проблем духовного відродження народів в Одесі
- •1 Грудня 1991р. - Всеукраїнський референдум на підтвердженняАкту незалежності України; вибори президента.
- •46. Загострення екологічних проблем у 70-80 - х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •47. Декларація про державний суверенітет України та ї історичне значення.
- •Структура і основний зміст декларації
- •Із резолюції мітингів українських студентів 12 жовтня 1990р. Ум. Києві:
- •Із постанови Верховної Ради Української pcp «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990року», 17 жовтня 1990р. :
- •48. Спроба державного перевороту в срср 19 серпня 1991 року.
- •49. Прийняття Конституції України (1996 р).
- •50. Проблеми політичного життя України в другій половині 90-х років хх ст. - на початку ххi ст.
- •51. Пошуки шляхів стабілізації на початку ххi ст. Здійснення аграрної реформи.
- •52. Кроки української економіки до інтеграції у європейський та світовий економічний простір.
- •53. Модернізація національної системи освіти на початку ххi ст.
- •54. Основні тенденції розвитку науки на початку ххi ст. В Україні.
- •55. Екологічні проблеми та пошуки шляхів покращення стану навколишнього середовища наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •56. Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності.
- •57. Основні принципи зовнішньої політики незалежної України. Ядерне роззброєння.
- •58. Україна в міжнародних організаціях. Кінець хх- поч. Ххi ст.
- •59. Пошуки зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •60. Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні.
56. Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності.
За умов незалежності в Україні розпочалося відродження релігійного життя, виявом якого стало виникнення різноманітних релігійних общин.
Зверніться до джерел
Історик Г. Середницька про причини відродження релігійного життя на початку 90-х років XX ст.:
«1. Зняття заборони на релігійне життя.
Різке загострення суспільних проблем.
Значне погіршення матеріального становища значної частини громадян України.
Часткова втрата старих ідеологічних догм і орієнтирів.
Пошук багатьма людьми духовної опори в житті.
Повернення до традиційних цінностей».
Насамперед відбулося відтворення громад, традиційних для України християнських течій там, де вони діяли раніше і де для цього була (хай навіть зруйнована) матеріальна база. Наслідком стало те, що зростання мережі відбувалося переважно за рахунок православних громад, греко-католиків і традиційних протестантів.
Після набуття Україною суверенітету митрополит Київський і Галицький Філарет (М. Денисенко), що невдало претендував на посаду московського патріарха, розпочав діяльність з метою створення Української помісної церкви. В церковних колах це спричинило розкол. У березні 1992 р. за пропозицією патріарха Російської православної церкви Алексія II архієрейський собор змусив Філарета залишити київську кафедру. Прибічники Філарета об'єдналися з Українською автокефальною православною церквою і заснували Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ-КП). Однак в УПЦ-КП майже відразу виник новий розкол: з неї виокремилася нова УАПЦ.
Після розколів і церковних соборів виявилося, що переважна частина віруючих залишилася в лоні РПЦ, яка в межах України дістала назву Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ-МП), на чолі з митрополитом Володимиром (В. Сабоданом).
Таким чином, українське православ'я виявилося розколотим на основні три конфесії.
УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ'Я
УАПЦ УПЦ-КП УПЦ-МП
Непоодинокими були конфлікти між греко-католиками і православними та всередині православної конфесії. Приводом до міжконфесійних зіткнень найчастіше ставали поділ майна (рухома і нерухома власність), прибутків і сфер впливу, боротьба за лідерство. Цьому сприяли падіння життєвого рівня населення, правовий нігілізм, низька ефективність виконавчої влади, неврегульованість правових питань функціонування релігійних конфесій у пострадянську епоху.
Отже, релігійно-конфесійна спрямованість пов'язана з історико-етнографічними регіонами та національним складом населення України. Найбільш інтенсивне зростання релігійної мережі відбулося в західноукраїнських областях, що пояснюється порівняно високим рівнем релігійних потреб громадян цього регіону, для яких релігія завжди залишалася невід'ємним елементом їхнього життя і виявом духовної культури. Порівняно розвинута інфраструктура ортодоксальних конфесій у західноукраїнському регіоні, поєднання у свідомості західних українців релігійної приналежності з національною, культурною і побутовою зумовили блокування проникнення в ці області нових нетрадиційних релігійних течій.
Відмінності в рівні національної свідомості громадян позначаються на географії поширення українських національних християнських церков. Тому слід відзначити помітне поширення парафій УПЦ-КП і УАПЦ в західних і центральних областях і водночас незначну кількість їх у південному й східному регіонах країни, де домінує УПЦ-МП. Абсолютне домінування в галицьких областях має УГКЦ. Зростанню кількості римо-католицьких громад явно сприяє етноконфесійний чинник, зокрема розселення польської меншини на Поліссі, Поділлі, в Галичині і на Закарпатті.
За роки незалежності відбулося масове поширення в Україні різноманітних релігійних організацій та об'єднань, що належать до «нетрадиційних культів», протестантських течій та неохристиянських церков. У намаганні заповнити той духовний вакуум, який утворився після занепаду марксистсько-ленінської ідеологічної монополії і втрати свого авторитету церквами, котрі діяли в умовах пристосування до тоталітарних політичних порядків, ці релігійні течії поширюють в Україні переважно західні християнські місіонери або різноманітні закордонні чи доморощені авантюристи. Деякі з них мали давню історію і міцні гуманістичні традиції (зокрема, християни-баптисти або індуїсти-кришнаїти), але більшість — тоталітарні угруповання, мета яких підкорити волю (і гаманець) вірян корисним цілям своїх керівників, багато з яких перебували до того ж за кордоном. Так, середина 90-х років пройшла під знаком нездорової активності «Білого братства» (церкву очолювала жінка — «Марія Деві Христос»), реальний керівник якого психолог Ю. Кривоногов («Божествений Світильник») розробив і вдало застосував цілу технологію підкорення людської особистості.
Зарубіжні протестантські церкви проводили активну місіонерську діяльність, особливо через засоби масової інформації — телебачення, радіомовлення. На початок XXI ст. в Україні налічувалося понад 3600 релігійних громад, зокрема, євангельських християн-баптистів — понад 1600, християн віри євангелійської (п'ятдесятників) — близько 1000, свідків Єгови — понад 500, адвентистів сьомого дня — близько 450. Діяли в Україні ще іі такі секти нетрадиційних вірувань: церкви повного Євангелія, РУН-віри, Товариства свідомості Кришни, Новоапостольської церкви та ін.
Загалом за роки незалежності кількість релігійних громад за 1991 — 2002 рр. зросла майже у 2,5 раза. Якщо у 1991 р. їх кількість становила 10,5 тис, то у 2002 р. — 26 тис.
Розвиток національної самосвідомості у представників багатьох етнічних меншин України викликав появу різних національних релігійних течій і об'єднань як християнських, так і мусульманських. Зокрема серед них — 117 мусульманських громад, переважна більшість з яких знаходилась у Криму.
В Україні будувалися храми, мечеті, синагоги, молотовні будинки, відкривалися релігійні навчальні заклади, друкувалась релігійна література, святкували релігійні свята, відновлювали духовні традиції українського народу. Водночас міжконфесійні стосунки залишались складними і посилювали напруженість у суспільстві.