51. Пошуки шляхів стабілізації на початку ххi ст. Здійснення аграрної реформи.

Після спаду світової фінансової кризи 1997 — 1998 рр. намітилося поступове зростання базових економічних показників в Україні. На початку XXI ст. економіка України розвивалася більш високими темпами, що віддзеркалювалося у загальних показниках економічного піднесення. Зокрема, у 2003 р. порівняно з 1999 р. приріст ВВП в Україні становив 32,9 % , а обсяг промислової продукції виріс за цей час на 60 % .

Поступово ставала на міцну фінансову основу «Укрзалізниця». Якщо у 2000 р. вона мала понад 1 млрд. грн.. збитків, то у 2001 р. їй вдалося отримати 3,7 млрд. грн. прибутку.

Позитивну динаміку зберігала космічна галузь. Вагомих успіхів домоглися науковці, робітники машинобудівних заводів України у створенні ракети-носія «Зеніт» для участі у всесвітньому проекті супутникового зв'язку «Глобал стар». Підприємства «Південне» та «Південмашзавод» розробляли проект запуску «Зеніта» з морської платформи.

20 квітня 2001 р. відбувся політ літака АН-74ТК-300. Машина була ство­рена чотирма підприємствами: Харківським авіазаводом, АНТК імені Антонова, Запорізьким моторобудівним КБ «Прогрес» та заводом «Мотор-Січ». Фактично це був цілком новий український літак XXI століття, виготовле­ний без матеріальної допомоги дер­жави, який відповідав усім світовим стандартам. Створення цієї машини дало змогу Україні вийти на між­народні ринки з новими вигідними проектами. У серпні 2001 р. укра­їнська делегація, у складі якої були представники 14 підприємств і фірм авіакосмічної галузі країни, взяла участь у V Міжнародному авіакосмічному салоні у підмосковному місті Жуковському. На виставці був представлений літак «Мрія», а також військово-транспортний лі­так АН-70, виготовлений україн­сько-російським концерном, який зацікавив бізнесменів і фахівців галузі. Взаємовигідні стосунки з Росією в космічній галузі давали Україні хороші перспективи у розробці сучасних високих технологій.

Успішно почала розвиватися й легка промисловість. У 2001 р. об­сяги її виробництва зросли на 14 % .

Позитивні зрушення відбували­ся і в сільському господарстві.

У 2002 р. в Україні набрав чин­ності Земельний кодекс, який за­провадив оновлене законодавство на землю, орієнтоване на розвиток ринкових відносин.

Обсяг валової продукції АПК у 2004 р. збільшився на 15% . Рівень рентабельності виробництва мо­лока, м'яса птиці та яєць у 2004 р. складав 13% при мінус 3% у 2003 р. Збитковим залишалося тваринництво, але воно зменшило відставання порівняно з попередніми роками.

2002 р. вперше за тривалий період середня заробітна плата по Украї­ні становила 377 грн. і перевищила затверджений прожитковий мінімум 365 грн., а у вересні 2004 р. вона збільшилася до 631 грн, тобто виросла у 2,5 рази. Було підвищено трудові пенсії.

Динамічне зростання економіки на початку XXI ст. сприяло певній ста­білізації фінансової системи. За 2001 — 2003 рр. валютні резерви країни збільшилися майже в 5 разів, хоча за їх вартісними обсягами у доларовому еквіваленті залишалися значно нижчими, аніж в Росії, Польщі, Чехії, Угор­щині та деяких інших постсоціалістичних країнах. Позитивно впливала на розвиток економіки України банківська система, насамперед забезпечуючи потребу у грошах, кредитах.

Однак ці тенденції та явища ще не набули системного характеру. Ситуа­ція залишалася складною.

Зберігались та поглиблювались структурні деформації в економіці. У 2000 р. частка базових галузей — металургії, хімії, енергетики, паливної промисловості (тобто найбільш капітало-, енерго- трудомістких і водночас екологічно шкідливих виробництв) становила до 58 %. Для порівняння – у розвинених країнах ця частка становить 22 — 25%. А структура, подібна українській, вважається безперспективно щодо темпів розвитку. До того ж у другій половині 90-х років відбулося значне (утричі) скорочення ча машинобудування. За оцінками експертів, цей стан був загрозливим для національної безпеки країни.

Катастрофічним залишався рівень фізичного та морального старіння основних виробничих фондів. Реальне зношення основних засобів у провідних галузях сягало 60 — 70 % . В енергетиці, на транспорті, в деяких інших галузях цей показник наблизився до критичної межі. Це поставило в надзвичайно складне становище переробні галузі, призводило до величезних виробним втрат. Наприклад, у виробництві продовольства вони становили 20 — 25% - загального обсягу потенційної кількості, яка не доходила до споживача.

Дуже складно й неоднозначно відбувалася приватизація обленерго, хоча саме в паливно-енергетичному комплексі було завдано серйозного удару тіньовому бізнесу. Однак це не зупинило нафтових криз, що періодично никали. Залишалась незмінною енергетична залежність від Росії, технічна відсталість нафтопереробних заводів. Водночас у кризовому стані залишилася вугільна галузь, шахтарі знаходилися на межі зубожіння. Разом із тим, серйозною загрозою безпеки держави було саме енергопостачання рахунок власних джерел паливно-енергетичних ресурсів Україна задовольняла свої потреби лише на 47% (національні родовища забезпечують лише 10 — 12% потреб у нафті, 20 — 25% — у природному газі). І до сьогодні, хоча наша держава імпортує енергоносії з понад двадцяти країн світу, ні більшість їх надходить з Росії.

Продовжувалася і навіть посилювалася «тінізація» та криміналів» економіки. За даними експертів, на початку 2001 р. тіньовий сектор становив близько 60% економіки, приблизно 40% населення одержувало офіційно незареєстровані доходи. За роки незалежності незаконний експорт капіталу з України досяг 20 млрд. доларів.

Залишався низьким рівень життя населення. Недостатньо у порінянні з цінами зростали заробітна плата, пенсії, стипендії та інші соціальні виплати. Часто виникали борги з їх виплат. Проблеми в економіці, неї непослідовність і гальмування реформ, невідповідність правової бази економ реаліям, недосконала соціальна політика продовжували залишатись актуальними для України па початку XXI ст.