- •Питання для державної атестації з історії України
- •1. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.
- •2. Початок політичного етапу визвольного руху на початку XX ст.
- •3. Російська революція 1905-1907 рр. В Україні.
- •4. Політичні зміни в Україні в 1908-1913рр.
- •5. Західноукраїнські землі на початку хх ст.
- •6. Україна в роки Першої світової війни. Воєнні дії на території України.
- •7. Національний рух у Галичині і Наддніпрянській Україні в роки Першої світової війни.
- •8. Формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
- •9. Початок Української революції, утворення Центральної Ради м. Грушевський, в. Винниченко.
- •0. I Універсал Центральної ради та його історичне значення.
- •11. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради.
- •12. Проголошення незалежності унр, передумови та значення.
- •13. Внутрішня та зовнішня політика Української держави за часів п. Скоропадського.
- •14. Україна в 1919-1920 рр. «Воєнний комунізм».
- •15. Проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Злука унр і зунр.
- •16. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •17. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920 рр.
- •18. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.
- •19. Політика «українізації» (коренізації), її наслідки о. Шумський, м. Скрипник.
- •20. Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини в 20-х-30-х рр. Хх ст.
- •21. Культура і духовне життя України в 1917-1920 рр.
- •23. Голодомори в Україні: причини і наслідки.
- •24. Політика суцільної колективізації та розселювання в Україні. Її соціально-економічні наслідки.
- •25. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •26. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.
- •27. Об'єднання Західноукраїнських земель в урср та їх радянізація в 1939-1941 рр.
- •28. Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941-1944 рр. Голокост.
- •29. Діяльність радянських партизан і оун-упа в роки Другої світової війни.
- •30. Втрати України в роки Другої світової війни. Внесок українців у перемогу над фашизмом.
- •31. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •32. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-х у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.
- •33. Повсякденне життя українців у 1964-1985 рр.
- •34. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х-на початку 50-х років.
- •35. Суспільно-політичне життя в Україні в другій половині 50-х на початку 60-х років.
- •36. Радянізація західних областей України у 40-50-х роках.
- •30 Червня 1945 р. У зв'язку з підписанням договору між Чехословаччиною і срср про передачу Закарпатської України до складу урср визначився, в основному, західний кордон сучасної України.
- •37. «Косигінські реформи» та їхні наслідки для України
- •8. Національно-визвольний рух 60-80 років.
- •Опозиційний рух в Україні (1965-1985 рр.)
- •Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації « Шістидесятники ».
- •41. Ідеологізація і русифікація культурного життя в 70-80-ті роки.
- •42. Політична ситуація в Україні 1985-1991рр.
- •43. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
- •44.Проголошення державної незалежності України.
- •45. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991р.; результати та історичне значення.
- •24 Серпня 1991р. - проголошення Акту незалежності України
- •1 Листопада 1991р. - ухвалення Декларації прав національностей України міжнаціональний конгрес з проблем духовного відродження народів в Одесі
- •1 Грудня 1991р. - Всеукраїнський референдум на підтвердженняАкту незалежності України; вибори президента.
- •46. Загострення екологічних проблем у 70-80 - х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •47. Декларація про державний суверенітет України та ї історичне значення.
- •Структура і основний зміст декларації
- •Із резолюції мітингів українських студентів 12 жовтня 1990р. Ум. Києві:
- •Із постанови Верховної Ради Української pcp «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990року», 17 жовтня 1990р. :
- •48. Спроба державного перевороту в срср 19 серпня 1991 року.
- •49. Прийняття Конституції України (1996 р).
- •50. Проблеми політичного життя України в другій половині 90-х років хх ст. - на початку ххi ст.
- •51. Пошуки шляхів стабілізації на початку ххi ст. Здійснення аграрної реформи.
- •52. Кроки української економіки до інтеграції у європейський та світовий економічний простір.
- •53. Модернізація національної системи освіти на початку ххi ст.
- •54. Основні тенденції розвитку науки на початку ххi ст. В Україні.
- •55. Екологічні проблеми та пошуки шляхів покращення стану навколишнього середовища наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •56. Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності.
- •57. Основні принципи зовнішньої політики незалежної України. Ядерне роззброєння.
- •58. Україна в міжнародних організаціях. Кінець хх- поч. Ххi ст.
- •59. Пошуки зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •60. Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні.
43. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
Наприкінці 70-х — у першій половині 80-х років кризові явища у житті радянського суспільства поглиблювалися. Проте усвідомлення цих процесів прийшло пізніше.
З виступу М. Горбачова на Пленумі ЦК КПРС, жовтень 1987 р.:
«... із середини 70-х років почали зростати консерватизм, тенденції пливти за течією, не вирішувати до кінця назрілі проблеми... Одночасно наростали відомчість, споживацькі настрої, соціальна апатія, безпринципність у доборі кадрів тощо. І як наслідок цього — застій у розвитку суспільства, тоді як розвинені країни Заходу, спираючись на досягнення науково-технічної революції, розпочали ривок уперед, наш економічний розвиток загальмувався і кількісно, і, найголовніше, якісно».
На початку 80-х років сталися значні перестановки в політичному керівництві. Старі лідери, які робили кар'єру ще за часів Й. Сталіна, один за одним ішли з життя. Після смерті Л. Брежнєва у листопаді 1982 р. посаду Генерального секретаря ЦК КПРС обійняв Ю. Андропов. У лютому 1984 р. його змінив К. Черненко.
За таких обставин українське керівництво дуже обережно спостерігало за подіями у Москві, зберігаючи звичні для того часу методи управління, пристосовуючись до стилю, особливостей політики чергового Генерального секретаря, всіляко демонструючи свою відданість.
На початку березня 1985 р. на сімдесят четвертому році життя К. Черненко помер. 11 березня відбувся позачерговий пленум ЦК КПРС. Його учасники обрали М. Горбачова Генеральним секретарем.
Поглиблення економічної кризи позбавило радянську державу перепекти а знайти своє місце серед провідних країн світу. Нове політичне керівництво СРСР на квітневому 1985 р. пленумі ЦК КПРС кваліфікувало ситуацію в економіці як небезпечну. Стало зрозуміло, якщо і далі забезпечувати намічений приріст національного прибутку на екстесивній основі, його треба забезпечувати значним капіталовкладенням і людськими ресурсами, яких СРСР вже не мав. Пленум затвердив програму економічних реформ, спрямовану на вихід із кризи, що передбачала структурні зміни в економіці, застосування матеріального стимулювання виробників, запровадження ринкових важелів управління економікою.
Історик В. Баран про перші кроки М. Горбачова:
«На всі ключові посади М. Горбачов ставив віддані йому кадри, створював свою команду". Без таких змін у партійному та державному апаратах, без відповідних персональних перестановок він не міг розраховувати на стабільне і спокійне секретарювання... На кінець 1986 р. новому генсекові своїм призначенням була зобов'язана приблизне половина перших секретарів міськкомів, обкомів і крайкомів партії. Отже, зміні відбувалися, але в багатьох випадках вони мали формальний, поверховий характер».
Пам'ятаючи про незавершені економічні реформи М. Хрущова, М. Горбачов розумів необхідність проведення політичної і правової реформ, кін і ієною метою яких було обмеження і зменшення владних повноважені партійного апарату. Подолати кризу можна було, здійснивши докорі на аміни у всіх сферах життя суспільства: в економіці, політиці, націоналі, них відносинах, соціальному і духовному житті. Курс, що забезпечив би реалізацію цих змін, дістав назву «перебудова». Висувалися ідеї економічної реформи, активізації людського фактора, підвищення зацікавленості колективів загалом і кожної людини в результатах праці.
Напрями «перебудови» в економіці |
||||
|
|
|
|
|
Провести форми соціалістичного господарювання у відповідність до сучасних умов і потреб. |
Навести порядок в управлінні господарством |
Зміцнити трудову й технічну дисципліну |
Змінити морально- психологічний стан суспільства. |
Змінити до добору кадрів та підвищити їх відповідальність. |
Перебудова мала охопити п'ять провідних сфер життєдіяльності суспільства: економіку (перехід від екстенсивних методів господарювання д інтенсивних), внутрішню політику (демократизація суспільного життя ї забезпечення народовладдя), зовнішню політику (припинення «холодної війни» та побудова спільноєвропейського дому); соціальну сферу (поліпшена матеріального та культурного добробуту населення), ідеологію (ліквідній цензури, гласність, вільне виявлення думки громадянами). Теоретично ідеї перебудови мали шанс на реалізацію, але, як показало життя, крім загалі них декларацій, М. Горбачов так і не зміг протягом 6-річного періоду висуну ти будь-яку практичну концепцію реформування радянського суспільства.
Однак перебудовчі процеси в Україні зіткнулися з серйозними переміни дами. Українське керівництво декларувало відданість перебудові, фактично не змінюючи свою політику та гальмуючи процеси демократизації. Якщо перші новації М. Горбачова сприймалися партапаратом позитивно: застарілі механізми потрібно підновлювати. Проте згодом, коли перебудова зачепила інтереси апарату, замахнулась на привілеї, на всевладдя номенклатури, розпочався глухий опір на місцях, зокрема і в Україні. Перші два роки реформування показали: українська бюрократія не поспішала здійснювати перебудову, багато партійних і державних керівників різних рівнів вважали, що все повернеться «на круги своя».
Був ще один важливий суб'єктивний чинник. Гласність у союзних республіках почалася з гострої критики перших партійних керівників і партноменклатури різного рангу. В. Щербицький, який 17 років очолював компартію України, залишався ортодоксальним комуністом і перетворився на одного з опонентів М. Горбачова. Преса називала Україну «заповідником застою».