- •Питання для державної атестації з історії України
- •1. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.
- •2. Початок політичного етапу визвольного руху на початку XX ст.
- •3. Російська революція 1905-1907 рр. В Україні.
- •4. Політичні зміни в Україні в 1908-1913рр.
- •5. Західноукраїнські землі на початку хх ст.
- •6. Україна в роки Першої світової війни. Воєнні дії на території України.
- •7. Національний рух у Галичині і Наддніпрянській Україні в роки Першої світової війни.
- •8. Формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
- •9. Початок Української революції, утворення Центральної Ради м. Грушевський, в. Винниченко.
- •0. I Універсал Центральної ради та його історичне значення.
- •11. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради.
- •12. Проголошення незалежності унр, передумови та значення.
- •13. Внутрішня та зовнішня політика Української держави за часів п. Скоропадського.
- •14. Україна в 1919-1920 рр. «Воєнний комунізм».
- •15. Проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Злука унр і зунр.
- •16. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •17. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920 рр.
- •18. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.
- •19. Політика «українізації» (коренізації), її наслідки о. Шумський, м. Скрипник.
- •20. Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини в 20-х-30-х рр. Хх ст.
- •21. Культура і духовне життя України в 1917-1920 рр.
- •23. Голодомори в Україні: причини і наслідки.
- •24. Політика суцільної колективізації та розселювання в Україні. Її соціально-економічні наслідки.
- •25. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •26. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.
- •27. Об'єднання Західноукраїнських земель в урср та їх радянізація в 1939-1941 рр.
- •28. Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941-1944 рр. Голокост.
- •29. Діяльність радянських партизан і оун-упа в роки Другої світової війни.
- •30. Втрати України в роки Другої світової війни. Внесок українців у перемогу над фашизмом.
- •31. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •32. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-х у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.
- •33. Повсякденне життя українців у 1964-1985 рр.
- •34. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х-на початку 50-х років.
- •35. Суспільно-політичне життя в Україні в другій половині 50-х на початку 60-х років.
- •36. Радянізація західних областей України у 40-50-х роках.
- •30 Червня 1945 р. У зв'язку з підписанням договору між Чехословаччиною і срср про передачу Закарпатської України до складу урср визначився, в основному, західний кордон сучасної України.
- •37. «Косигінські реформи» та їхні наслідки для України
- •8. Національно-визвольний рух 60-80 років.
- •Опозиційний рух в Україні (1965-1985 рр.)
- •Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації « Шістидесятники ».
- •41. Ідеологізація і русифікація культурного життя в 70-80-ті роки.
- •42. Політична ситуація в Україні 1985-1991рр.
- •43. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
- •44.Проголошення державної незалежності України.
- •45. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991р.; результати та історичне значення.
- •24 Серпня 1991р. - проголошення Акту незалежності України
- •1 Листопада 1991р. - ухвалення Декларації прав національностей України міжнаціональний конгрес з проблем духовного відродження народів в Одесі
- •1 Грудня 1991р. - Всеукраїнський референдум на підтвердженняАкту незалежності України; вибори президента.
- •46. Загострення екологічних проблем у 70-80 - х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •47. Декларація про державний суверенітет України та ї історичне значення.
- •Структура і основний зміст декларації
- •Із резолюції мітингів українських студентів 12 жовтня 1990р. Ум. Києві:
- •Із постанови Верховної Ради Української pcp «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990року», 17 жовтня 1990р. :
- •48. Спроба державного перевороту в срср 19 серпня 1991 року.
- •49. Прийняття Конституції України (1996 р).
- •50. Проблеми політичного життя України в другій половині 90-х років хх ст. - на початку ххi ст.
- •51. Пошуки шляхів стабілізації на початку ххi ст. Здійснення аграрної реформи.
- •52. Кроки української економіки до інтеграції у європейський та світовий економічний простір.
- •53. Модернізація національної системи освіти на початку ххi ст.
- •54. Основні тенденції розвитку науки на початку ххi ст. В Україні.
- •55. Екологічні проблеми та пошуки шляхів покращення стану навколишнього середовища наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •56. Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності.
- •57. Основні принципи зовнішньої політики незалежної України. Ядерне роззброєння.
- •58. Україна в міжнародних організаціях. Кінець хх- поч. Ххi ст.
- •59. Пошуки зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •60. Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні.
30. Втрати України в роки Другої світової війни. Внесок українців у перемогу над фашизмом.
1. Людські жертви та демографічні зміни в Україні.
2. Матеріальні та культурні втраті в Україні.
3. Внесок українців у перемогу над фашизмом.
4. Участь українців у боротьбі з фашизмом у складі іноземних військових формувань.
Друга світова війна, як відомо, тривала з 1 вересня 1939 р. до 2 вересня 1945 р.
Для українців вона розпочалася у вересні 1939 р., коли західноукраїнські хлопці як жовніри польської армії разом з поляками стримували німецький натиск на Польщу.
Основні жертви український народ поніс у ході радянсько-німецької, або, як її називають, Великої Вітчизняної війни (22.06. 1941 -9. 05. 1945 рр.). Найбільш болючими і тяжкими були людські втрати. Відомий історик Володимир Косик повідомляє, що Україна втратила під час Другої світової війни 8 мли осіб (19,1 % населення), з них військові втрати становили 2,5 млн., а цивільні — 5,5 млн. осіб.
Величезними були демографічні зміни на Україні. У січні 1941 р. в УРСР проживало 41,9 млн. осіб, а наприкінці війни залишилось тільки 27,4. млн осіб. Отже, вбиті в боях, померлі в концтаборах, депортовані, евакуйовані та емігранти становили 14,5 млн. осіб. Такою виявилась данина українців Другій світовій війні. Від ран та хвороб, спричинених війною, люди вмирали і в подальші роки, гинули від мін та інших вибухових предметів, що залишилися в землі на полях, луках, яругах, узбіччях доріг тощо.
Україна лежала у страшенних руїнах, було зруйновано більше 700 міст та 28 тис. сіл. Більше 250 сіл було знищено разом із жителями. Із 900 тис. мешканців Києва (1940 р.) у 1945 р. залишилося 186 тисяч. Одеса і Харків втратили по 200 тис. осіб, Рівне — 100 тис. Майже 10 млн. осіб залишилося без житла, на селі люди змушені були мешкати в землянках, хлівах та повітках із худобою, якщо пощастило її зберегти від реквізиції.
За роки війни великих втрат зазнала промисловість та сільське господарство. Фашисти спалили міста і села, знищили заводи, фабрики, колгоспи. У Донбасі були зруйновані й затоплені 882 шахти, які давали 115 млн. т. вугілля щорічно. Усі металургійні та машинобудівні заводи України було висаджено в повітря.
Сільське господарство втратило 80 тис. тракторів і комбайнів, понад 10 млн. коней і корів. Було знищено 27 910 колгоспів, 872 радгоспи, 1300 машинно-тракторних станцій. З України вивозилось зерно та інші продукти харчування. Для транспортування цього добра в Німеччину окупантам знадобилося 1 млн. 418 тис. вагонів, річкових та морських суден.
Величезних розмірів набуло пограбування окупантами мистецьких та історичних цінностей українського народу, . особливо під час відступу. Непоправних втрат зазнали історичні музеї та бібліотеки. Лише зі Львова німці вивезли понад 5 тис. рукописів і 3 тис. стародруків, 40 тис. томів різної літератури. Усього за межі України було вивезено понад 40 тис. найцінніших музейних експонатів.
Політика німецького Рейху, що спиралася на антинаукову расову доктрину, передбачала масове винищення українців. Тому наш народ боровся за своє життя, можливість фізичного існування.
Боротьба українського народу проти гітлерівської Німеччини та її союзників велась у різних формах. Найсуттєвішою була участь українців у бойових діях на фронтах. 4,5 млн. українців билися проти ворога у складі Збройних сил СРСР. Яскравим свідченням внеску наших земляків у перемогу над гітлерівським Рейхом є кількість урядових нагород. Серед 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Радянської армії, 2,5 млн. припало на уродженців України. Більше 2 тис. українців були нагороджені найвищою відзнакою — званням Героя Радянського Союзу. Серед трьох військових, тричі Героїв Радянського Союзу, один — військовий пілот Іван Кожедуб — українець. Він здійснив 330 бойових вильотів і особисто збив 62 ворожі літаки.
Український народ дав Радянській армії десятки тисяч офіцерів і сотні генералів.
Іншим видом боротьби українського народу проти гітлерівської Німеччини був опір населення на окупованій німцями території. Він мав як активну (збройну) форму, так і пасивну (саботаж наказів про виїзд до Німеччини, відмову здавати натуральний податок продуктами харчування для німецької армії тощо).
Збройний опір загарбникам на окупованій території чинили підпільні групи і партизанські загони та з'єднання комуністичного й націоналістичного спрямування. Партизанські загони, керовані комуністами — С. Ковпаком у Сумській обл., М. Попудренком і О. Федоровим на Чернігівщині, Ф. Савченком на Черкащині та ін. — уже з кінця 1941 р. розгорнули збройну боротьбу. На початку 1942 р. в Україні діяло більше 90 партизанських загонів, які підтримували зв'язок з оперативною групою з організації партизанського руху у Москві. Боротьба з радянськими партизанами відволікала частину німецьких збройних сил. Так, командуючий групи армій «Південь» змушений був у 1941 р. задіяти три охоронні дивізії, бригаду і полк СС, кілька поліцейських батальйонів та перекинуті з фронту 50 тис. солдатів для здійснення каральних акцій проти партизан. Захоплених партизан, як правило, вішали або розстрілювали на місці. Нерідко винищували їхні сім'ї, палили цілі села за підтримку партизан або з метою залякування.
Багато українців перебували в рядах європейського Руху Опору. Командиром великої партизанської бригади в Югославії був наш земляк А. Дяченко. Одним з великих словацьких з'єднань командував І. Валюта із Запоріжжя. Героїчно билися проти фашистів у Франції партизанські загони О. Никитенка. В. Порика і И. Калиниченка.
Українці зробили гідний внесок у перемогу Об'єднаних Націй у Другій світовій війні, воюючи також у складі армій західних держав антигітлерівської коаліції. 120 тис. українців брали участь у війні в складі польських і чехословацьких формувань, а також військ США, Канади і Франції. Так, після рішення канадського парламенту 9 вересня 1939 р. про вступ Канади у війну з Німеччиною більше 35 тис. канадських українців вступили добровольцями до армії. Цивільні українці Канади підтримали уряд матеріально, вклавши мільйони доларів у військові позики.
Кілька тисяч українців служили в польській армії генерала В. Андерса. Ця армія (75 тис. осіб) була сформована на території СРСР з поляків і західних українців.