- •Питання для державної атестації з історії України
- •1. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.
- •2. Початок політичного етапу визвольного руху на початку XX ст.
- •3. Російська революція 1905-1907 рр. В Україні.
- •4. Політичні зміни в Україні в 1908-1913рр.
- •5. Західноукраїнські землі на початку хх ст.
- •6. Україна в роки Першої світової війни. Воєнні дії на території України.
- •7. Національний рух у Галичині і Наддніпрянській Україні в роки Першої світової війни.
- •8. Формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
- •9. Початок Української революції, утворення Центральної Ради м. Грушевський, в. Винниченко.
- •0. I Універсал Центральної ради та його історичне значення.
- •11. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради.
- •12. Проголошення незалежності унр, передумови та значення.
- •13. Внутрішня та зовнішня політика Української держави за часів п. Скоропадського.
- •14. Україна в 1919-1920 рр. «Воєнний комунізм».
- •15. Проголошення Західноукраїнської Народної республіки. Злука унр і зунр.
- •16. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •17. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920 рр.
- •18. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.
- •19. Політика «українізації» (коренізації), її наслідки о. Шумський, м. Скрипник.
- •20. Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини в 20-х-30-х рр. Хх ст.
- •21. Культура і духовне життя України в 1917-1920 рр.
- •23. Голодомори в Україні: причини і наслідки.
- •24. Політика суцільної колективізації та розселювання в Україні. Її соціально-економічні наслідки.
- •25. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •26. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.
- •27. Об'єднання Західноукраїнських земель в урср та їх радянізація в 1939-1941 рр.
- •28. Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941-1944 рр. Голокост.
- •29. Діяльність радянських партизан і оун-упа в роки Другої світової війни.
- •30. Втрати України в роки Другої світової війни. Внесок українців у перемогу над фашизмом.
- •31. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •32. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-х у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.
- •33. Повсякденне життя українців у 1964-1985 рр.
- •34. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х-на початку 50-х років.
- •35. Суспільно-політичне життя в Україні в другій половині 50-х на початку 60-х років.
- •36. Радянізація західних областей України у 40-50-х роках.
- •30 Червня 1945 р. У зв'язку з підписанням договору між Чехословаччиною і срср про передачу Закарпатської України до складу урср визначився, в основному, західний кордон сучасної України.
- •37. «Косигінські реформи» та їхні наслідки для України
- •8. Національно-визвольний рух 60-80 років.
- •Опозиційний рух в Україні (1965-1985 рр.)
- •Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації « Шістидесятники ».
- •41. Ідеологізація і русифікація культурного життя в 70-80-ті роки.
- •42. Політична ситуація в Україні 1985-1991рр.
- •43. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
- •44.Проголошення державної незалежності України.
- •45. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991р.; результати та історичне значення.
- •24 Серпня 1991р. - проголошення Акту незалежності України
- •1 Листопада 1991р. - ухвалення Декларації прав національностей України міжнаціональний конгрес з проблем духовного відродження народів в Одесі
- •1 Грудня 1991р. - Всеукраїнський референдум на підтвердженняАкту незалежності України; вибори президента.
- •46. Загострення екологічних проблем у 70-80 - х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •47. Декларація про державний суверенітет України та ї історичне значення.
- •Структура і основний зміст декларації
- •Із резолюції мітингів українських студентів 12 жовтня 1990р. Ум. Києві:
- •Із постанови Верховної Ради Української pcp «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990року», 17 жовтня 1990р. :
- •48. Спроба державного перевороту в срср 19 серпня 1991 року.
- •49. Прийняття Конституції України (1996 р).
- •50. Проблеми політичного життя України в другій половині 90-х років хх ст. - на початку ххi ст.
- •51. Пошуки шляхів стабілізації на початку ххi ст. Здійснення аграрної реформи.
- •52. Кроки української економіки до інтеграції у європейський та світовий економічний простір.
- •53. Модернізація національної системи освіти на початку ххi ст.
- •54. Основні тенденції розвитку науки на початку ххi ст. В Україні.
- •55. Екологічні проблеми та пошуки шляхів покращення стану навколишнього середовища наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •56. Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності.
- •57. Основні принципи зовнішньої політики незалежної України. Ядерне роззброєння.
- •58. Україна в міжнародних організаціях. Кінець хх- поч. Ххi ст.
- •59. Пошуки зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці хх - на початку ххi ст.
- •60. Основні чинники та особливості розвитку культури в Україні.
9. Початок Української революції, утворення Центральної Ради м. Грушевський, в. Винниченко.
1.Громадсько-політичне життя на Україні після Лютневої революції 1917 р.
2. Створення Центральної Ради у Києві.
3. Політична платформа Центральної Ради.
4. М. Грушевський.
5. В. Винниченко.
У лютому 1917 p. у Росії перемогла демократична революція. Самодержавний лад був повалений.
Влада перейшла до Тимчасового уряду. Нa території України практично було ліквідовані органи царської адміністрації, влада перейшла до губернських і повітових комісарів, призначених Тимчасовим урядом.
Перемога революції відкрила широкі можливості для легалізації діяльності політичних партій, створення різноманітних громадських організацій. Відновили свою діяльність Демократично-радикальна партія. Українська
соціал-демократична робітнича партія. Українська партія соціалістів революціонерів. Селянська спілка: пожвавилась діяльність Української народної партії та ін.
Швидкими темпами розвивалося громадське життя. Постають нові організації, відновлюються колись заборонені. Нa місцях створювалися губернські повітові й міські національні Ради. Відновила свою діяльність "Просвіта". Почали виходити українські газети, журнали.
19 березня у Києві відбулася національна демонстрація, в якій взяли участь солдати, службовці, робітники, представники студентства й учнівської молоді. Маніфестація закінчилась мітингом на Софіївській площі. Подібні українські маніфестації відбулися в Катеринославі, Одесі, Харкові, Полтаві, Чернігові та інших великих містах України. Згуртування національних сил привело до виникнення в Києві Центральної Ради - загальноукраїнського політичного центру, покликаного очолити масовий народний рух. З ініціативою утворення Центральної Ради виступили одночасно українські самостійники і тупівці.
Самостійників очолював М. Міхновський. Товариство українських поступовців ( ТУП) було започатковане М. Грушевським і С Єфремовим після революції 1905-1907 pp. як міжпартійний політичний блок всеукраїнського масштабу, їх політичним ідеалом була автономна Україна у складі перебудованої на федеративних засадах Російської держави.
Керівники обох організацій, щоб уникнути розколу в національному русі, погодилися на створення об'єднаного органу, що отримав назву Українська Центральна Рада (3-4 березня 1917 p.). 7 березня відбулися вибори керівного ядра Центральної Ради. Головою УЦР обрані М. Грушевського. Саме 7 березня 1917 р. вважають датою створення Української Центральної Ради.
До УЦР увійшли представники українських національних партій культурно-освітніх, кооперативних, студентських тa інших організацій. Важливу роль в її діяльності відіграли В. Винниченко, С Єфремов, Д. Мартрос, С Петлюра, І. Стешенко, П. Христюк та інші. Про утворення Ради було повідомлено Тимчасовий уряд.
У перші тижні свого існування УЦР переживала процес організаційного та ідейного становлення. Поступово вона перетворилася в справжній осередок демократичної революції, своєрідний український парламент. Повний склад Ради восени 1917р. становив 822 члени.
Спочатку УЦР викопувала роль київської міської організації. Вона не змогла відразу сформулювати своєї політичної платформи. В березні УЦР закликала український народ домагатися від Тимчасового уряду "всіх прав, які природно належать українському народу", при цьому обмеживши їх публічним використанням української мови в державних, судових та освітніх установах.
Остаточно викристалізував політичну програму УЦР Всеукраїнський національний конгрес у квітні 1917 р. Конгрес схвалив домагання національно-територіадьної автономії для України і перебудови Російської держави на федеративну, демократичну республіку.
Отже, основною стратегічною метою УЦР стадо гасло національно-територіальної автономії україни.
Національно-територіальна автономія розглядалася як територіальне об'єднання всіх етнічних українських земель, організоване на засадах демократичного самоуправління. Цe об'єднання самостійно вирішуватиме усі свої справи: економічні, культурні, політичні, утримуватиме військо, розпоряджатиметься своїми дорогами, доходами, землями, природними багатствами, матиме власні законодавство, адміністрацію і суд. Автономна Україна повинна мати всі державні атрибути. M. Грушевський розумів федералізм нe як повне заперечення незалежної української державності, а як крок їй назустріч.
На засіданнях Центральна Рада певний час ухилялася від обговорення соціально-економічних питань, через суттєві різниці поглядів членів УЦР. Ця обставина з часом послабила вплив УЦР на широкі верстви населення. Центральна Рада до кінця літа 1917 р. перейняла керівництво справами у більшій частині України. Вона перетворилася на справжній керівний осередок національно-демократичної революції, своєрідний український парламент.
Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934) - історик, літературознавець, публіцист, політичний і державний діяч, голова Української Центральної Ради. Народився у м. Холм. Закінчив Київський університет, викладав і працював у наукових установах Києва і Львова. Голова Наукового товариства їм. Шевченка ( 1897-1910): один з організаторів Української національно-демократичної партії в Галичині: редактор «Записок НТШ», член редакції журналу „Літературно-науковий вісник": засновник Товариства українських поступовців, 7 березня 1917 р. обраний Головою Української Центральної Ради. З 1919 р. в еміграції. У 1927 р. повернувся в УPCP. Очолював кафедру історії України та історичний відділ Всеукраїнської Академії Наук, обраний академіком АН СPCP. У 1931 р. заарештований ДПУ і звинувачений у керівництві „Українським національним центром" і в антирадянській діяльності. Але спростував звинувачення і був звільнений з-під арешту, але повернутися в Україну йому не дозволили. Помер 1934 р. під чає лікування у Кисловодську.
Автор майже 2 тис. праць в галузі історії, літератури, археології, соціології, спеціальних історичних дисциплін, головними з яких є. «Історія України-Руси» у 10 т. «Історія української літератури» у 5 та ін.
Володимир Винниченко (1880-1951) - визначний український письменник, політичний і громадський діяч. Навчався в Київському університеті, з якого був ви ключений за нелегальну політичну діяльність та ув'язнений. Брав участь у створенні Української соціал-демократичної робітничої партії, входив до складу її центральних органів, редагував газету «Боротьба». В 1906-1914 pp. змушений періодично жити в еміграції. З 1914 р. жив у Москві, працював у часописі „Украинская жизнь". У 1917р. повернувся до Києва. Один із організаторів Центральної Ради, заступник її голови, голова Генерального секретаріату і генеральний секретар внутрішніх справ (1917-1918). В листопаді 1918 - лютому 1919 голова Директорії. В 1919р. емігрував закордон. У 1920 р. поверну вся в Україну, був членом ЦК КП(б)У і Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету, заступником голови Раднаркому та наркомом закордонних справ УРСР. У 1920 знову виїхав за кордон, де присвятив себе літературно-публіцистичній діяльності.