2.1 Зміст і організація дослідження проблеми дезадаптації першокласників

Сучасна практика має доволі розвинений інструментарій вивчення рівня та особливостей психічного розвитку дитини. Зусиллями фахівців банк діагностичних методик інтенсивно поповнюється, й відповідно розширюються можливості для більш глибокої та багатогранної психодіагностики. У цьому розмаїті матеріалу вибрати методику, адекватну поставлену діагностичному завданню, й коректно застосувати її під час обстеження дитини психологу допомагають професійна відповідальність, фактичні знання та розвинене психодіагностичне мислення.

У шкільній психодіагностиці використовується здебільшого такі методи, як спостереження за діяльністю та поведінкою учня, бесіди і завдання, тести, методи математичної статистики. Досвідчені діагности, окрім цього, вдаються до оцінювання конкретних продуктів діяльності дитини (творів, розв’язання лінгвістичних та математичних задач, навчального монологу тощо), а також організують експертне оцінювання дітей учителями та батьками.

Для того щоб правильно вибрати методику, адекватну поставлену діагностичному завданню потрібна висока обізнаність практичного психолога по проблемі яку він досліджує.

В нашому випадку для визначення дезадаптації першокласників було проведено діагностичне обстеженя. Вибірку склали 20 батьків та їх діти, які навчаються в першому класі. Для дослідження було обрано анкету «Адаптація дитини до школи » М.Р.Битянової. Дана анкета спрямована на визначення рівня сформованості передумов навчальної діяльності та адаптації першокласника до шкільного навчання. [див. додаток 1].

З метою отримання повної картини діяльності дитини в школі був використаний «Опитувальник для вчителя» розроблений Л.М. Ковальовою, який допомагає педагогу систематизувати своє уявлення про дитину, що починає вчитися в школі.

Опитувальник складається з 46 тверджень, 45 з них стосуються поведінки дитини в школі, одне участі батьків у вихованні. [див. додаток 2]

Застосування таких опитувальників допомагає вчителя й психологу отримати повну картину прояву індивідуальних особливостей окремої дитини і класу в цілому, виявити основні труднощі кожної дитини і відповідно до цього розробити програму допомоги. Також, у ході робити над опитуванням учитель має можливість проаналізувати свої спостереження, зробити їх цілеспрямованими. Це дозволяє «стороннім поглядом» подивитись на свою діяльність, на ефективність форм та методів роботи, які використовуються на уроках.

Також нами було використано «Анкету для оцінки рівня шкільної мотивації» Н.Г. Лусканової. Дана анкета дозволяє визначити в учнів рівень мотивації на шкільну діяльність, дізнатися чи подобається йому вчитися, визначити стан адаптації дитини до шкільного життя. Учням були запропоновані спеціальні анкети, які вміщують в собі 10 питань, на які дитина мала 2 варіанти відповідей, а саме: «так» чи «ні». [див. додаток 3]

Таким чином, за допомогою цих методик, ми спробуємо виявити стан шкільної адаптації у молодшого школяра.