3.2 Методичні рекомендації до написання рефератів

Слово "реферат" звичайно вживається в двох значеннях. Перше – доповідь на певну тему на основі критичного використання літературних та інших джерел. Друге – стисле викладення змісту наукової роботи, книги. Найчастіше на семінарських заняттях перевага віддається першому значенню терміну “реферат ”.

Студентський реферат – це письмова робота за певною науковою темою, яка готується на ґрунті вивчення документів, монографій, брошур, статей, особистісних спостережень. Реферативний метод сприяє формуванню у студентів навичок самостійної роботи з науковим матеріалом, вимагає його аналізувати, систематизувати та робити висновки. Головна цінність роботи над рефератом полягає у тому, що вона привчає майбутнього фахівця не переписувати та прагнути запам’ятати «готове», а сприяє придбанню «нового» знання та набуття навичок критичного і творчого підходу до будь-яких явищ та подій у суспільстві. Підготовка реферату та його оприлюднення (усний виступ) поглиблює знання студентів, поширює їхній кругозір, призвичаює логічно й творчо мислити, розвиває культуру мовлення.

Для початку роботи над рефератом необхідно вибрати тему. Найбільш актуальні теми можуть запропонувати викладачі кафедри соціології. Однак, можна сформулювати тему і самостійно. При цьому необхідно керуватися наступними міркуваннями: тема повинна бути пов'язана з проблемами, напрямами навчального курсу, містити інформацію, корисну для розширення кругозору, поглиблювати як власні знання, так і знання студентів групи.

Після визначення теми необхідно скласти попередній план реферату. Остаточний його варіант буде визначений після ознайомлення та опанування наукової літератури.

Достатньо трудомістким є наступний етап – підбір і робота з літературою. Підбирають літературу за допомогою каталогу в бібліотеках, якщо виникають труднощі, можна порадитися з викладачем. Існують різноманітні способи опрацювання відібраної літератури. Найбільш розповсюдженою є наступна послідовність дій:

• необхідно ознайомитися зі змістом, виділити розділи, параграфи, які привернули увагу;

• швидко проглянути матеріал;

• прочитати його уважно і виділити відповідні частини тексту;

• зробити виписки або скласти тези;

• систематизувати отримані наробки.

Після цього можна скласти остаточний варіант плану реферату і розпочати його написання. Структура реферату є усталеною й складається з наступних компонентів:

1. Вступ, в якому обґрунтовується вибір теми реферату окреслюється актуальність і ступінь розробленості проблеми, обов’язково формулюється мета реферату.

2. Основна частина. В основній частині висвітлюється обрана тема, для цього можливо визначити два – три питання, що розкривають зміст проблеми, теоретичні положення, наводяться факти та результати соціологічних досліджень (з посиланням на джерело, статистичний матеріал тощо). Викладення матеріалу з наукових літературних джерел супроводжується їх обов’язковим аналізом та коментарем, які пропонуються у вигляді проміжних власних висновків.

3. Висновки. У висновках відбувається фіксація положень до яких дійшов автор під час вивчення означеної теми та написання реферату.

4. Список літератури, де вказується повна бібліографія джерел на які спирався автор під час написання реферату.

Важливим моментом написання реферату є його оформлення, яке робиться за певними правилами. Основні з них такі:

Реферат оформляється на стандартних аркушах (А4) друкованим текстом у півтора інтервали, у разі рукопису – розбірливим почерком.

Обсяг роботи у середньому 10-12 сторінок.

Нумерація сторінок проставляється у правому верхньому куті арабськими цифрами. Титульний аркуш включається до загального обсягу сторінок, але номер не ставиться.

Обов’язкові поля: з ліва – 2,5, з права – 1, з верху – 2, з низу – 2 сантиметри.

Реферат завжди має Титульний лист, на якому вказуються:

• назва університету, факультету, кафедри;

• назва теми реферату;

• прізвище, ім'я, по-батькові виконавця,

• місто, рік написання.

При цитуванні або наведені у тексті фактів та цифр необхідно вказувати джерело (робити посилання).

Список використаної літератури оформляється наскрізно, тобто по мірі появи цитат у тексті, або в алфавітному порядку. Літературні та інші джерела оформлюються у відповідності до загальних вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис: Загальні вимоги та правила складання» (Зразок оформлення списку літератури наводиться у підрозділі 3.9).

Науковий, творчий рівень реферату можна визначити за наступними критеріями:

- рівень самостійності автора у розкритті теми, логічність плану реферату та послідовність наведення матеріалу;

- використання останніх наукових досягнень у даному напрямку;

- розкриття специфіки питання, що вивчається;

- зв'язок теорії з сучасним життям;

- логічна послідовність тексту;

- критичність - наявність критичних зауважень;

- зв'язок порушеної проблеми з фаховою діяльністю;

- наведення автором особистісних спостережень;

- наявність власний висновків та рекомендацій;

- об’єктивність позиції автора реферату.

Важливими складовими роботи над рефератом є його написання та оформлення, що дозволяє вирішити проблеми фіксації (насамперед для себе) результатів власної пошукової діяльності та їх оприлюднення. Для цього дотримання правил оформлення надасть змогу стисло та зрозуміло ознайомити викладача та колег-студентів з результатами Вашої праці, полегшить вирішення задач публічного виступу.

Для того, щоб виступ був яскравим, визивав зацікавленість та бажання аудиторії його обговорювати, висловлювати свою думку, доповідач повинен дотримуватися певних рекомендацій оприлюднення реферату.