Оформлення основної частини

Основна частина - це найбільша за обсягом частина наукового дослідження, яка повинна відповідати темі роботи та повністю її розкривати. Основна частина складається з двох або трьох Розділів, які поділяються на підрозділи (або Глав і параграфів) і слугує розкриттю змісту наукової роботи.

Умовно текст ділиться на:

1) загально методологічну («теоретичну») частину – де розкривається теоретичне підґрунтя на яке спирається автор. Відбувається опис існуючих теорій як інструменту подальшого розгляду об’єкту роботи. Студент визначається з теоріями та концепціями, та їх підставі - структурою досліджуємого об’єкта та визначеннями його елементів. В рамках розглянутих теорій уточнюються поняття, з якими працює автор, визначаються логічні зв'язки, здійснюється перехід від макроструктур до спеціальних теорій;

2) спеціально-теоретичну частину – що висвітлює область прикладного знання із зверненням до спеціальних соціологічних теорій, в рамках яких автор розглядає предмет роботи та прагне вирішити поставлені мету і задачі;

3) емпіричну («практичну») частину - де розкривається сучасний стан явища, соціальні процеси що досліджуються (висвітлюються його зафіксовані характеристики, фактори, що обумовлюють такий стан та ін.). Висновки про стан обов’язково ґрунтуються на зафіксованих фактах, на результатах емпіричних досліджень, що доводять дійсний стан об’єкту. Заяви про стан обов’язково повинні бути емпірично підтвердженими якісними або кількісними показниками. Наведення «практичної» частини не повинно виглядати лише як звіт про проведене власного дослідження - задача автора всебічно висвітлити стан об’єкту та його характеристики. Обґрунтування повинно спиратися на емпіричні данні, але треба звертати особливу увагу на рік їх отримання.

Основна частина покликана висвітлити ступінь досягнення поставленої мети та вирішення задач роботи, при цьому, автор повинен уникати загальних висловлювань, бездоказових тверджень, тавтології. На цій підставі розділи і підрозділи (за назвою та змістом) певною мірою повинні відповідати поставленим у Вступі задачам, та обов’язково закінчуватися висновками автора. Формулювання назв глав і параграфів (розділів і підрозділів) повинно бути чітким, стислим і відповідати їхньому змісту.

Автор роботи, посилаючись на факти або думку інших науковців, емпіричні данні інших дослідників, зобов’язаний дотримуватися певних етичних вимог - при наведенні або цитуванні обов’язково вказувати джерело, прізвище та ініціали автора, назву дослідження, джерело отримання даних, робити посилання на список літератури та вказувати сторінку де наводиться цей факт. Рекомендується наводити прізвища класиків або видатних сучасних науковців, у разі, коли наводяться інші прізвища – необхідно вказувати науковий ступінь та посаду автора. Наприклад, «професор кафедри соціології управління Донецького державного університету управління Пасько Я.І. пропонує розглядати явище…», або «Лукашук В.І. – доцент кафедри прикладної соціології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна вважає, що …».

При висвітленні власної думки автора наукової роботи не прийнято використовувати займенник "Я", а застосовується знаменник «ми» або вислів "на нашу думку" – це є прийнятим в науковому середовищі. При цьому не слід ними зловживати, бо виникає думка, що роботу писав колектив авторів. Тому, найбільш вдалими є невизначені обороти, наприклад: "вважається, що…", "автор роботи звертає увагу на те, що…", "розроблений автором підхід дозволяє…" і т. ін.

В науковій роботі неприпустимі вульгаризми, ненаукові висловлювання або обороти. При наведені тексту неприпустимі граматичні, лексичні та синтаксичні помилки.

У тексті структурні елементи та їх назви виділяються жирними літерами. Слово «РОЗДІЛ 1» пишеться окремим рядком, під ним - обов’язково заголовок (назва) розділу, який центрують (крапка за назвою не виставляється).

Заголовки підрозділів починають друкувати з абзацного відступу (п’ять знаків) після нумерації «1.1» (за якою крапка не ставиться) строчними літерами (крім першої прописної) без крапки в кінці і підкреслення. У випадку коли заголовок складає більше одного речення – їх поділяють крапкою. Не припускається робити переноси в заголовку розділу/підрозділу та розміщувати назви розділів/підрозділів у нижній частині сторінки (всі структурні елементи роботи необхідно розпочинати з першого рядка нового аркушу, виключенням є випадки, коли під назвою розділу та його коротким вступом наводиться назва підрозділу).

Кожний підрозділ і врешті Розділ обов’язково завершується висновками автора, що підсумовує розгляд питання за назвою підрозділу і взагалі Розділу.