38

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………...3

Розділ І. Метод проектів у навчанні історії в школі

1.1. Становлення проектного навчання…………………………………..5

1.2. Практика використання методу проектів у навчанні історії України…………………………………………………………………………..8

1.3. Технологія групової творчої справи у навчанні історії………...10

Висновки до розділу І……………………………………………………….13

Розділ ІІ. Життєтворчі проекти у навчанні історії

2.1. Метод проектів як педагогічна технологія………………………..14

2.2. Оцінювання проектної діяльності…………………………………..16

2.3. Метод проектів у педагогіці життєтворчості…………………….17

Висновки до розділу ІІ……………………………………………………...22

Висновки……………………………………………………………………….24

Список використаної літератури……………………………………...25

Додатки………………………………………………………………………..26

Вступ

На початку ХХІ ст. в сучасному інформаційному суспільстві відбуваються неоднозначні трансформаційні процеси. Тому сьогодення позначене складним пошуком нового світорозуміння педагогічного світовідчуття, яке здатне заглянути в майбутнє. Сучасна освіта покликана осмислити свої здобутки, уроки, освоїти нові цінності.

Найважливішою педагогічною проблемою стало впровадження в навчальний процес нових освітніх технологій, прийомів , засобів і методик, які допомагають дітям „відкрити себе”, розкривати свою особистість. Критерієм успішності підлітка стає не тільки результативність у вивченні шкільних предметів, оскільки ставлення людини до можливостей власного пізнання й перетворення природи, історії, самої себе.

Нині в освіті України спостерігаються тенденції до удосконалення традиційних методик і методів роботи з учнями та пошуки і розробка нових альтернативних технологій, більше ефективних, оптимальних, результативних, ніж ті, що існували в минулому. Українська освіта швидко збагачується новим досвідом, підходами, освітніми технологіями та методами, які підвищують „конвертованість” у світі українських дипломів та атестатів. У результаті поліпшення навчання в наших школах. Одним із таких методів, що суттєво збагачує навчальний процес сучасної школи., є метод проектів, використання якого дозволяє змінити традиційний підхід до навчання учнів. Актуальність теми: сьогодні метод проектів вважають одним з найперспективніших методів навчання, адже він створює умови для творчої реалізації учнів, підвищує мотивацію до навчання, сприяє розвитку інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду розв’язання проблем майбутнього самостійного життя, які вони проектують в навчанні. Сучасний учень живе у складному світі, що швидко змінюється, стикається з представниками різних культур, носіями різних світоглядів та життєвих стратегій. Тому школа через кожен навчальний предмет має підготувати учнів дот цього. Історія є одним із небагатьох навчальних предметів, який через ознайомлення з минулим людства виходить на формування образу світу, у якому живе людина. І її складової – соціально активного елементу світу.

Отже, використанню методу проектів, який на мою думку, суттєво збагачує навчальний процес сучасної школи, присвячена курсова робота.

Мета курсової роботи: дослідити використання методу проектів як освітньої технології, спрямованої на здобуття учнями знань у тісному зв’язку з реальною життєвою практики, формування в них умінь та навичок завдяки системній організації проблемно-орієнтованого пошуку.

Завдання:

• вивчити становлення методу проектів у навчанні історії;

• застосування життєтворчих проектів у навчанні історії;

• виділити сильні і слабкі сторони методу проектів;

• дослідити методику організації проектної діяльності з тозки зору вчителя та учня.

Об’єкт: метод проектів як освітня технологія в навчанні історії.

Предмет курсової роботи: практика використання методу проектів в навчанні історії в школі.

Методи дослідження: анкетування учнівського колективу, підбір і опрацювання науково-методичної літератури, розробка проекту „Я і тоталітарне минуле”.

Розділ і. Метод проектів у навчанні історії в школі

1.1.Становлення проектного навчання

Проектне навчання – (метод проектів, метод цільових завдань, метод цільових актів, „метод проблем”) – організація навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань – проектів.

Проектне навчання виникло у другій половині ХІХ ст. в США, де воно застосовувалося у сільських школах. На початку ХХ ст. проникло до загальноосвітніх шкіл. Для його визначення Д. Стезденом було вперше вжито термін „проектне навчання”. Воно набуло широкого розповсюдження 20-х роках паралельно з Дальтом – планом, інколи використовувалося як складова частина лабораторної системи [19; 116 ].

Певний час метод проектів був популярний і в СРСР, привертав увагу і українських педагогів, які вважали, що метод проектів зможе забезпечити розвиток творчої ініціативи, самостійності учнів і сприяти здійсненню безпосереднього зв’язку між набуттям учнями знань і вмінь та застосуванням їх у розв’язанні практичних завдань. На початку 30 –х років метод проектів поряд з іншими інноваціями був засуджений. У США проектна система користувалася популярністю до 60-70 років. Проте засоби аналогічні методу проектів, продовжували застосовуватися і вважалися міцною складовою навчання.

У радянські часи проектна діяльність була витіснена за межі уроку. Зустрічалася у позакласній гуртковій роботі і лише інколи у вигляді учнівських рефератів. Наприкінці 80-х років відлуння проектної системи можна було побачити в технологіях колективних творчих справ, привнесеній у методику навчання історії з методики виховної роботи.

У середині 90-х метод проектів „пережив друге народження” в російській школі, а також зустрічався в практиці українських вчителів [ 13; 413 ].

Ключовим аспектом у роботі за проектною системою є виконання проекту – значного за обсягом і складністю завдання, міцно пов’язаного з повсякденним життям у різних його проявах.

За характером діяльності учнів професор педагогічного коледжу Колумбійського університету В. Кілпатрик виокремив 4 види проектів: творчі, продуктивні, проекти розв’язання проблем, проекти – вправи.

На практиці частіше розрізнювали проекти за їх кінцевим результатом: проекти – розповіді, бесіди і доповіді, трудові проекти, проекти ігор, проекти - екскурсі.

Крім того , проекти розрізняють:

1) за основним методом: екскурсійні, ігрові, розповідні;

2) за провідною галуззю: технічні, історичні, географічні, літературні;

3) за навчальною метою: визначальні, створення колекції, спостереження читання [ 19; 114-119].

З історії розвитку та використання проектного навчання цікавим був інноваційний проект Р. Курбатова – директора ліцею „Ковчег ХХІ” м. Красногорськ, що отримав другий грант на конкурсі інноваційних проектів [8; 32-38 ].

Головною ідеєю проекту є перенесення акценту в навчанні зі знань і умінь на слово „людина”, не оволодіння знаннями, а оновлення людини: розвиток мислення, формування характеру.

Основними положеннями цього проекту є :

1. надання максимального можливого ступеня свободи учням у питаннях змісту, форм роботи і складності завдань;

2. оформлення навчання голосом культури дитинства, що ґрунтується на специфіці дитячого сприймання світу;

3. пріоритет дослідницької діяльності;

4. підключення до навчання всього досвіду дитини;

5. побудова освіти як відповідь на реальні запитання учнів;

6. рівні можливості „сильних” і „слабких” учнів;

7. подання гуманітарних предметів у зв’язці;

8. поєднання раціонального іта інтуїтивного в пізнанні.

Вся навчальна програма за предметами подається як послідовність великих дослідницьких завдань, що мають безпосереднє значення для формування позитивного світогляду учнів[ 1; 257-258 ]. Навчання за цією системою здійснюється у три підходи:

1) 1-5 класи – перше знайомство з матеріалом, який вивчатиметься в наступних класах;

2) 6-10 класи – кожному класу відповідає певна епоха:

Первісність і античність – 6 клас

Середні віки – 7 клас

Нові часи – 8 клас

ХІХ ст. – 9 клас

ХХ ст. – 10 клас

3) 11 клас – осмислення всього, що вивчалося у попередні роки, але на рівні, що відповідає віку дитини.

Теми проектів обігруються в кількох варіантах:

А) „нотатки мандрівника” („листи”, „щоденник”) , які пишуться від імені історичної особи або від першої особи – учасника мандрівки ( „Мандрівка Спартою та Афінами”);

Б) ситуація рішення, коли учень мусить зіграти роль певного історичного персонажа і відповідно до власних переживань прийняти рішення, яке має значення для подальшого хорду історії;

В) діалоги, коли учень має можливість вести розмову з важливих світоглядних питань.

Проектна діяльність учнів має бути більш масштабною й охоплювати значний історичний період, наприклад, проект „ХХ століття: рік за роком” шкільному навчанні [ 13; 412-416 ].