
- •Методичні принципи вивчення впливу чинників оточуючого середовища на здоров’я людей. Вивчення мети, завдань і програм дослідження.
- •2. Зони спостереження. Форми, методи, схеми дослідження здоров’я населення в зв’язку з впливом факторів забрудненого навколишнього середовища.
- •3. Комплексні методи оцінки забруднення навколишнього середовища та здоров’я населення.
- •4. Методи математичної статистики в аналізі гігієнічних досліджень. Ступінь впливу денатурованої біосфери на здоров’я людей.
- •5. Зони забруднення біосфери. Зони забруднення території України внаслідок Чорнобильської катастрофи
- •6. Поняття адаптації та компенсації організму до факторів навколишнього середовища. Стадії адаптації
- •7. Захист навколишнього середовища від забруднення.
- •Гігієнічні основи здорового способу життя. Фактори ризику та їх профілактика. Поняття про комбіновану, комплексну та поєднану дію чинників навколишнього середовища на здоров’я людини.
- •Гігієнічні аспекти медичної біоритмології. Основи психогігієни та психопрофілактитки.
- •10. Гігієнічні принципи загартовування. Гігієнічна характеристика лазень і їх роль у збереженні здоров’я та профілактиці захворювань.
- •11. Гігієнічні вимоги до одягу, взуття та предметів побуту. Гігієнічна оцінка лікарняного одягу.
- •14. Гігієнічні аспекти організації праці лікарів. Профілактика професійно–зумовлених захворювань лікарів різних спеціальностей.
- •15. Гігієнічні вимоги до палатної секції та лікарняної палати. Методики вивчення мікрокліматичних умов та ефективності вентиляції в палаті. Показники якості повітря в палаті.
- •Інфекційне відділення
- •17. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації терапевтичного відділення. Санітарно–протиепідемічний режим. Терапевтичне відділення (секція) на 30 ліжок
- •18. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації хірургічного відділення лікарні. Санітарно–протиепідемічний режим. Операційний комплекс (блок) хірургічних відділень
- •21. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації інфекційного відділення лікарні. Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій. Санітарно–протиепідемічний режим.
- •19. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації акушерсько–гінекологічного відділення та пологового будинку. Санітарно–протиепідемічний режим.
- •Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації дитячого відділення лікарні. Санітарно–протиепідемічний режим.
- •22. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації рентгенологічного відділення лікарні. Санітарно–дозиметричний контроль. Методика визначення необхідного протирадіаційного захисту.
- •Призначення дозиметра.
- •2. Конструкція і принцип роботи.
- •1. Призначення, технічні дані та характеристики.
- •2. Порядок роботи.
- •27. Гігієнічні основи протирадіаційного захисту у медицині, промислових та побутових умовах. Методика оцінки радіаційного фону місцевості. Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами.
- •28. Методика вивчення впливу факторів навколишнього середовища на здоров»я населення: вибір зон спостереження, оцінка ступення забруднення довкілля, визначення інтегрального індексу здоров»я.
- •9 Етап: оцінка зв’язку між чинниками середовища та здоров’ям населення (математичне моделювання).
- •30. Гігієнічні принципи організації польового водопостачання. Задачі і обов’язки служб, що приймають участь в організації польового водопостачання при надзвичайних ситуаціях.
- •35. Санітарно-гігієнічні заходи при пересуванні цивільних формувань залізниці, автотранспортом та пішки. Сан. Нагляд за лазне-пральним обслуговуванням особового складу формувань в польових умовах.
- •36. Особливості гігієни праці ліквідаторів катастроф. Індивідуальні засоби захисту при ліквідації наслідків катастроф та інших надзвичайних станів.
- •1. Засоби захисту тіла:
- •2. Засоби захисту органів дихання та слизових оболонок.
5. Зони забруднення біосфери. Зони забруднення території України внаслідок Чорнобильської катастрофи
Під забрудненням біосфери розуміють надходження в біосферу будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т.п.) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом.
Безпосередньо об'єктами забруднення (акцепторами забруднених речовин) є основні компоненти екотопу (місце існування біотичного угруповання): · атмосфера, · вода, · грунт. Опосередкованими об'єктами забруднення (жертвами забруднення) є складові біогеоценозу: · рослини, · тварини, · гриби, · мікроорганізми. Втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за наступними видами забруднень: інгредієнтне забруднення — забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт - складова частина складної сполуки або суміші); · параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища - одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості); · біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів; · стаціально-деструкційне забруднення (стація — місце існування популяції, деструкція -руйнування) викликає зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.
Фахівці по різному класифікують забруднення природного середовища, в залежності від того, який принцип беруть за основу класифікації, зокрема - за типом походження, за часом взаємодії з довкіллям, за способом впливу.
За просторовим поширенням (розміру охоплюючих територій) забруднення поділяють на: · Локальні забруднення характерні для міст, значних промислових підприємств, районів видобутку тих або інших корисних копалин, значних тваринницьких комплексів. · Регіональні забруднення охоплюють значні території й акваторії, що підлягають впливу значних промислових районів. · Глобальні забруднення частіше всього викликаються атмосферними викидами, поширюються на великі відстані від місця свого виникнення і створюють несприятливий вплив на крупні регіони, а іноді і на всю планету.
За силою та характером дії на навколишнє середовище забруднення бувають: · фонові; · імпактні (від англ. імпект — удар; синонім — залпові); · постійні (перманентні); · катастрофічні.
За джерелами виникнення забруднення поділяють на: · промислові (наприклад, SО2); · транспортні (наприклад, альдегіди вихлопів автотранспорту); · сільськогосподарські (наприклад, пестициди); · побутові (наприклад, синтетичні мийних засобів).
За типом походження: · Фізичні забруднення - це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною. · Механічні забруднення - це різні тверді частки та предмети (викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку). · Хімічні забруднення - тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять - у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин і енергії. · Біологічні забруднення - різні організми, що з'явилися завдяки життєдіяльності людства - бактеріологічна зброя, нові віруси (збудники СНІДу, хвороби легіонерів, епідемій, інших хвороб, а також катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною чи випадково. Оскільки вище вже була дана характеристика деяких забруднювачів довкілля, ми мусимо зупинитися на найбільш характерних для нашої держави.
Довідка УНІАН. Згідно із законом України «Про правовий режим територій, що зазнали радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», прийнятим у 1991 році, зони радіоактивного забруднення розділені на чотири типи:1-а зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;2-а зона безумовного (обов`язкового) відселення - це територія, яка зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами;3-я зона – зона гарантованого добровільного відселення – це територія зі щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію, стронцію або плутонію, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінювання людини може перевищити 0,1 бер за рік понад дозу, яку вона отримувала в доаварійний період;4-а зона посиленого радіоекологічного контролю – це територія зі щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію, стронцію або плутонію, за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінювання людини перевищує 0,05 бер за рік понад дозу, яку вона отримувала в доаварійний період.