
- •Методичні принципи вивчення впливу чинників оточуючого середовища на здоров’я людей. Вивчення мети, завдань і програм дослідження.
- •2. Зони спостереження. Форми, методи, схеми дослідження здоров’я населення в зв’язку з впливом факторів забрудненого навколишнього середовища.
- •3. Комплексні методи оцінки забруднення навколишнього середовища та здоров’я населення.
- •4. Методи математичної статистики в аналізі гігієнічних досліджень. Ступінь впливу денатурованої біосфери на здоров’я людей.
- •5. Зони забруднення біосфери. Зони забруднення території України внаслідок Чорнобильської катастрофи
- •6. Поняття адаптації та компенсації організму до факторів навколишнього середовища. Стадії адаптації
- •7. Захист навколишнього середовища від забруднення.
- •Гігієнічні основи здорового способу життя. Фактори ризику та їх профілактика. Поняття про комбіновану, комплексну та поєднану дію чинників навколишнього середовища на здоров’я людини.
- •Гігієнічні аспекти медичної біоритмології. Основи психогігієни та психопрофілактитки.
- •10. Гігієнічні принципи загартовування. Гігієнічна характеристика лазень і їх роль у збереженні здоров’я та профілактиці захворювань.
- •11. Гігієнічні вимоги до одягу, взуття та предметів побуту. Гігієнічна оцінка лікарняного одягу.
- •14. Гігієнічні аспекти організації праці лікарів. Профілактика професійно–зумовлених захворювань лікарів різних спеціальностей.
- •15. Гігієнічні вимоги до палатної секції та лікарняної палати. Методики вивчення мікрокліматичних умов та ефективності вентиляції в палаті. Показники якості повітря в палаті.
- •Інфекційне відділення
- •17. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації терапевтичного відділення. Санітарно–протиепідемічний режим. Терапевтичне відділення (секція) на 30 ліжок
- •18. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації хірургічного відділення лікарні. Санітарно–протиепідемічний режим. Операційний комплекс (блок) хірургічних відділень
- •21. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації інфекційного відділення лікарні. Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій. Санітарно–протиепідемічний режим.
- •19. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації акушерсько–гінекологічного відділення та пологового будинку. Санітарно–протиепідемічний режим.
- •Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації дитячого відділення лікарні. Санітарно–протиепідемічний режим.
- •22. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації рентгенологічного відділення лікарні. Санітарно–дозиметричний контроль. Методика визначення необхідного протирадіаційного захисту.
- •Призначення дозиметра.
- •2. Конструкція і принцип роботи.
- •1. Призначення, технічні дані та характеристики.
- •2. Порядок роботи.
- •27. Гігієнічні основи протирадіаційного захисту у медицині, промислових та побутових умовах. Методика оцінки радіаційного фону місцевості. Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами.
- •28. Методика вивчення впливу факторів навколишнього середовища на здоров»я населення: вибір зон спостереження, оцінка ступення забруднення довкілля, визначення інтегрального індексу здоров»я.
- •9 Етап: оцінка зв’язку між чинниками середовища та здоров’ям населення (математичне моделювання).
- •30. Гігієнічні принципи організації польового водопостачання. Задачі і обов’язки служб, що приймають участь в організації польового водопостачання при надзвичайних ситуаціях.
- •35. Санітарно-гігієнічні заходи при пересуванні цивільних формувань залізниці, автотранспортом та пішки. Сан. Нагляд за лазне-пральним обслуговуванням особового складу формувань в польових умовах.
- •36. Особливості гігієни праці ліквідаторів катастроф. Індивідуальні засоби захисту при ліквідації наслідків катастроф та інших надзвичайних станів.
- •1. Засоби захисту тіла:
- •2. Засоби захисту органів дихання та слизових оболонок.
3. Комплексні методи оцінки забруднення навколишнього середовища та здоров’я населення.
Інтегральна оцінка стану здоров’я населення передбачає проведення досліджень в декілька етапів.
На першому етапі – ми отримуємо інформацію про показники, які характеризують стан здоров’я населення (наприклад - про рівень захворюваності, смертності, інвалідності або фізичного розвитку) з різних джерел інформації.
Такими джерелами інформації можуть бути:
1. офіційні звіти лікувальних, санітарно-профілактичних закладів, органів охорони здоров’я, соціального забезпечення, державної статистики, бюро реєстрації актів цивільного стану (РАЦС);
2. результати ретроспективних та проспективних досліджень у лікувально-профілактичних закладах;
дані лікарських оглядів населення;
дані клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень;
результати медико-соціологічних досліджень – опитування, анкетування населення;
результати математичного моделювання та прогнозування.
На другому етапі – необхідно дати інтегральну оцінку рівня здоров’я, узагальнивши всі показники.
Для цього проводять концептуальний (якісний) аналіз та математико-статистичний (кількісний) аналіз.
Наслідком концептуального аналізу є розподіл населення на групи здоров’я.
Критеріями розподілу на групи здоров’я можуть бути наступні:
наявність або відсутність хронічного захворювання;
опірність організму;
рівень фізичного розвитку;
відповідність морфо-функціональних показників.
Наприклад, розподіл населення за станом його здоров’я, який був розроблений в Інституті соціальної гігієни та організації охорони здоров’я ім. М.А.Семашко, пов’язаний з реєстрацією наявності або відсутності хронічних захворювань під час огляду, наступний:
Перша група – здорові люди.
Друга група – здорові люди з функціональними та деякими морфологічними відхиленнями.
Третя група – хворі з тривалим перебігом хронічного захворювання при збереженні функціональних можливостей організму (компенсований стан).
Четверта група – хворі з тривалим перебігом хронічного захворювання або особи з фізичними недоліками, вадами розвитку, наслідком травм, із зниженими функціональними можливостями організму (субкомпенсований стан).
П’ята група – тяжко хворі (декомпенсований стан).
Другий вид аналізу є математико-статистичний (кількісний) аналіз. Результатом такого аналізу є розрахунок узагальненого індексу здоров’я даної групи людей.
І заключний, третій етап в інтегральній оцінці стану здоров’я населення полягає в тому, що необхідно встановити кількісну залежність між чинниками середовища та групами або індексами здоров’я.
Щоб вирішити таке завдання, можна використовувати різні методи:
власний досвід та інтуїція;
наради експертів;
аналіз даних літератури;
статистичний аналіз;
експеримент;
математичне моделювання;
системний аналіз.
Методика інтегральної оцінки стану навколишнього середовища
Методика інтегральної оцінки стану навколишнього середовища передбачає проведення якісного та кількісного аналізу його забруднення.
Зміст якісного аналізу стану навколишнього середовища полягає у порівнянні результатів інструментального або лабораторного дослідження з гігієнічними нормативами та наступною їх оцінкою.
Оцінка може бути:
в межах норми;
на рівні гранично допустимих рівнів, концентрацій;
перевищує граничнодопустимі рівні, концентрації;
кратність перевищення ГДР, ГДК (в скільки разів).
Це є традиційна оцінка стану навколишнього середовища.
За її результатами можна “прогнозувати” зміни в рівні здоров’я населення.
І, навпаки, за характером змін в рівні здоров’я населення можна давати прогноз, оцінку перевищення граничнодопустимої концентрації (ГДК) забруднювача.
Так, наприклад, якщо ми знаємо кратність перевищення ГДК атмосферних забруднювачів:
в 1 раз: характерно те, що зміни в стані здоров’я відсутні;
в 2-3 рази: спостерігаються зміни в стані здоров’я за деякими функціональними показниками;
в 4-7 разів: визначаються виражені фізіологічні зміни;
в 8-10 разів: характерним є збільшення специфічної та неспецифічної захворюваності;
в 100 разів: реєструються гострі отруєння;
в 500 разів і більше: будуть летальні отруєння.
Подібні оціночні таблиці є для води, ґрунту, шуму.
Такий метод простий, доступний, але основний недолік методу – він не дає уяви про приоритетні забруднювачі.
Саме тому і проводять кількісну оцінку (аналіз) стану навколишнього середовища.
Існує дві методики такої кількісної оцінки:
Перша: Розрахунок інтегрального індексу забруднення за його кратністю перевищення ГДК.
Друга: Оцінка в балах (бальна оцінка)