19.2. Наукові принципи організації виробничого процесу

Організація виробничого процесу на будь-якому машинобудівному підприємстві, у будь-якому його цеху, на ділянці базується на раціона-льному сполученні у часі й у просторі всіх основних, допоміжних і об-слуговуючих процесів. Це дозволяє випускати продукцію за мінімаль-них витрат живої й упредметненої праці. Особливості і методи такого сполучення у різних виробничих умовах різні. Однак при всьому їх рі-зноманітті організація виробничих процесів підкоряється деяким зага-льним принципам: диференціації, концентрації й інтеграції, спеціалі-зації, пропорційності, прямоточності, безперервності, паралельності, ритмічності, автома-тичності, профілактиці, гнучкості, оптимальності, електронізації, стандартизації та ін.

Принцип диференціації припускає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, що поділяються на операції, переходи, прийоми і рухи. При цьому аналіз особливостей кожного елемента до-зволяє вибрати найкращі умови для його здійснення, що забезпечують мінімізацію сумарних витрат усіх видів ресурсів. Однак надмірна ди-ференціація підвищує стомлюваність робітників на ручних операціях за рахунок монотонності і високої інтенсивності процесів виробницт-ва. Велика кількість операцій призводить до зайвих витрат на перемі-щення предметів праці між робочими місцями, установку, закріплення і зняття їх з робочих місць після закінчення операцій.

Так, при використанні сучасного високопродуктивного гнучкого кування (верстати з ЧПУ, обробні центри, роботи і т. д.) принцип ди-ференціації переходить у принцип концентрації операцій виробничих процесів.

Принцип концентрації припускає виконання декількох операцій на одному робочому місці (багаторізцеві автомати з ЧПУ). Операції стають більш складними і виконуються в поєднанні з бригадним прин-ципом організації праці.

Принцип інтеграції являє собою поєднання основних, допоміжних і обслуговуючих процесів.

Принцип спеціалізації являє собою форму розподілу колективної праці, що розвиваючись планомірно, зумовлює виділення на підприєм-стві цехів, ділянок, ліній і окремих робочих місць. Вони виготовляють продукцію обмеженої номенклатури і відрізняються особливим вироб-ничим процесом.

Слід зауважити, що скорочення номенклатури продукції, що випу-скається, як правило, приводить до поліпшення всіх техніко-еконо-

435

мічних показників діяльності підприємства, зокрема до підвищення рі-вня використання основних фондів підприємства, зниження собіварто-сті продукції, поліпшення якості продукції, механізації й автоматизації виробничих процесів. Спеціалізоване устаткування за всіх інших умов працює продуктивніше.

Рівень спеціалізації робочого місця визначається коефіцієнтом ви-готовлення деталеоперацій (К_сп), виконуваних на одному робочому мі-сці за визначений проміжок часу:

1 ^С

пр

=

сп

Спр

і=1

1^С_д

пр

К_сп = ∑m _і ,

де С_пр — кількість робочих місць (одиниць устаткування), виробничих систем;

m_і — кількість детале-операцій, виконуваних на і-му робочому мі-сці протягом одиниці часу.

Коефіцієнт К_сп = 1 забезпечує вузьку спеціалізацію робочого місця, створює передумови для ефективної організації виробництва.

Принцип паралельності припускає одночасне виконання частко-вих виробничих процесів і окремих операцій над аналогічними дета-лями і частинами виробу на різних робочих місцях, тобто створення широкого фронту робіт з виготовлення даного виробу. Паралельність в організації виробничого процесу застосовується в різних формах: у структурі технологічної операції (багато інструментальні, багаторізце-ві напівавтомати) або обладнання основних і допоміжних елементів операцій; у обробці деталей (у цехах заготівки і деталі на різних стаді-ях готовності); у вузловому і загальному складанні, що забезпечує ско-рочення тривалості виробництва і економії робочого часу.

Принцип ритмічності забезпечує випуск або зростання продукції за рівні періоди часу і відповідно повторення виробничого процесу на всіх його стадіях і операціях реалізації виробництва і стійкої номенк-латури, яка може бути забезпечена безпосередньо кількістю оброблю-ваних виробів за одиницю часу.

Принцип автоматичності припускає максимальне виконання ви-робничого процесу автоматично, тобто без особистого втручання пра-цівника або під його спостереженням і контролем, що призводить до збільшення обсягів випуску продукції, до підвищення якості робіт, скорочення витрат та заміни ручної праці більш інтелектуальною пра-цею робітників (наладчиків, операторів).

Принцип профілактики припускає організацію обслуговування, спрямовану на запобігання аварій і простоїв техніки, це досягається за допомогою системи планування ремонтів.

Принцип гнучкості забезпечує ефективну організацію робіт, до-зволяє стабільно перейти на випуск іншої продукції, за виробничою

436

програмою підприємства, або на випуск нової. Він забезпечує скоро-чення налагодження устаткування при випуску деталей і виробів ши-рокої номенклатури. Найбільший розвиток цей принцип одержує в умовах високоорганізованого виробництва, де використовуються верс-тати з ЧПУ, оброблювальні центри, переналагоджувані автоматичні засоби контролю, складування і переміщення об’єктів виробництва.

Принцип оптимальності полягає в тому, що виконання всіх про-цесів з випуску продукції у заданій кількості й у визначений термін здійснюється з найбільшою економічною ефективністю або з най-меншими витратами трудових і матеріальних ресурсів. Оптимальність зумовлена законом економії часу.

Принцип електронізації припускає широке використання можли-востей ЧПУ, заснованих на застосуванні мікропроцесорної техніки, що дозволяє створювати принципово нові системи машин, що сполучають високу продуктивність з вимогами гнучкості виробничих процесів. ЕОМ і промислові роботи, що володіють штучним інтелектом, дозво-ляють виконувати найскладніші функції у виробництві замість людини.

Використання міні- і мікро- ЕОМ з розвинутим програмним забез-печенням багатоінструментальних верстатів з ЧПУ дозволяє виконува-ти велику сукупність або навіть усі операції оброблення деталей за до-помогою однієї установки на верстаті за рахунок автоматичної зміни інструментів. Набір ріжучого інструмента для такого верстата може досягати 100—120 одиниць, що встановлюються в револьверній голів-ці або інструментальному магазині і замінюються за спеціальною про-грамою.

Принцип стандартизації припускає широке використання при створенні й освоєнні нової техніки і технології стандартизації, уніфі-кації, типізації і нормалізації, що дозволяє уникнути необґрунтованого розмаїття у матеріалах, устаткуванні, технологічних процесах і різко скоротити тривалість циклу створення й освоєння нової техніки.

При проектуванні виробничого процесу або виробничої системи варто виходити з раціонального використання викладених вище прин-ципів.