16.1. Економічна сутність лізингу

Як свідчить світова практика, своїм розквітом багато відомих фірм та компаній зобов’язані лізингу. А посадові особи, зокрема США, Ні-меччини, називають цей вид діяльності обов’язковою умовою для змі-цнення економіки. Як відомо, і в постсоціалістичних країнах, зокрема Білорусії, Росії, серед заходів щодо подолання кризи передбачений лі-зинг.

Підвищенню інвестиційної активності суб’єктів підприємницької діяльності сприяє прийнятий у грудні 1997 року Закон України «Про лізинг». Він дає можливість значно прискорити процес оновлення ви-робництва, отримати споживачами на вигідних умовах обладнання, оздоровити фінансовий стан підприємств-товаровиробників.

Привабливість лізингу полягає ось у чому:

• по-перше, лізинг дає можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вигляді, що викли-кає певні ускладнення, а в машинах та устаткуванні, які потрібні для виробничої діяльності;

• по-друге, до лізингових операцій залучаються великі кошти ба-нківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств, що знаходяться безпосередньо в Україні;

372

— по-третє, лізинг більш привабливий для українських споживачів і дає можливість підприємствам, господарським товариствам, що не мають достатнього капіталу для купівлі обладнання, отримати його шляхом оренди (на вигідніших умовах, ніж за контрактами купівлі-продажу).

Для порівняння: якщо підприємство закуповує необхідне устатку-вання за рахунок власних коштів та довгострокових банківських кре-дитів, то фінансує це із фонду розвитку, що формується з прибутку пі-сля його оподаткування у встановленому законодавством порядку; крім того, сплачує податок на додану вартість і купівлі-продажу.

Зовсім інший механізм фінансування виробничих інвестицій всту-пає в дію при укладанні контракту про надання лізингових послуг. Орендні платежі, сплачувані орендарем, входять у собівартість проду-кції, яку він випускає, чи послуги, які він надає, а після повної сплати вартості орендованого устаткування підприємство, як правило, стає його власником. У даному випадку кошти, що витрачаються як на оре-ндні платежі, так і на викуп орендованого устаткування, формуються з прибутку підприємства до його оподаткування.

Лізинг вигідний і орендодавцю, бо передбачає стовідсоткове по-криття всіх капітальних та інших витрат і отримання прибутку не ме-ншого, ніж від інших операцій.

З точки зору орендаря, економічні переваги лізингових угод вияв-ляються в 4-х групах факторів. Це поява зручного джерела фінансу-вання, економія коштів, зменшення ризику і стимулювання оновлення виробництва.

Лізинговий бізнес дуже позитивно впливає на економіку країни: сприятливо діє під час перехідного періоду, який характеризується спадом виробництва, нестабільністю фінансового сектора, кризою ба-нківської системи.

Отже, лізинг можна розглядати як одну з найцікавіших та найперс-пективніших форм інвестування, здатну значно пожвавити процес оновлення виробництва та входження економіки України в структуру світового ринку.

Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвес-тування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізинго-одержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відпо-відного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем пері-одичних лізингових платежів.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовід-носини між суб’єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснен-ня лізингових операцій, може бути двох видів — фінансовий або опе-ративний.

373

Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотним, пайо-вим, міжнародним тощо.

Об’єкт лізингу — це будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в то-му числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, си-стеми телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на рин-ку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Майно, яке знаходиться в державній власності, може бути об’єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Об’єктами лізингу не можуть бути:

— об’єкти оренди державного майна, визначені в статті 4 Закону України «Про оренду державного майна», крім окремого індивідуаль- но визначеного майна державних підприємств;

— земельні ділянки та інші природні об’єкти. Суб’єктами лізингу можуть бути:

• лізингодавець — суб’єкт підприємницької діяльності, в тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;

• лізингоодержувач — суб’єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;

• продавець лізингового майна — суб’єкт підприємницької діяль-ності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або про-дає власне майно, яке є об’єктом лізингу.