15.3. Структура і планування капітальних вкладень

Капітальні вкладення — це кошти, що направляються на розши-рене відтворення основних фондів та об’єктів соціальної інфраструк-тури підприємства. В той же час, капітальні вкладення являють собою грошове вираження інвестицій, що спрямовані на відтворення основ-них і оборотних фондів. Вони складаються із витрат на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств, заміни основних фондів, що вибули, новими.

Поняття «капітальні вкладення» трактується вужче, ніж «інвести-ції». Відповідно до зі своєї назви капітальні вкладення являють собою вкладення тільки в основний капітал, тоді як вкладення в інші види економічних ресурсів, такі як інформаційні ресурси, цінні папери, ду-ховний потенціал, матеріальні запаси, іменувати капітальними вкла-деннями не прийнято або це робиться із застереженнями.

353

Планування капітальних вкладень на підприємствах включає два етапи:

• обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій на роз-рахунковий період.

• визначення джерел фінансування капіталу.

Встановлення необхідного обсягу капіталовкладень залежить від економічної ситуації на ринку, яка може бути такою:

1. Ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється повністю і це не потребує нарощування обсягів виробництва на да-ному підприємстві. В цьому випадку повинно здійснюватися лише просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних від-рахувань. Необхідний розмір капіталу визначається на основі даних про потребу в новому устаткуванні, ціни на нього з урахуванням вар-тості його монтажу.

2. Попит на продукцію підприємства є зростаючим, тому має зміст нарощування обсягів виробництва продукції з метою збільшення при-росту прибутку. В цьому випадку необхідне розширене відтворення основних фондів і нарощування виробничої потужності підприємства шляхом реконструкції, технічного переоснащення, розширення вироб-ництва за попередньо розробленим проектом.

Такий проект складається за розділами:

• зведені техніко-економічні показники;

• заходи за окремими напрямами технічного, технологічного та організаційного розвитку;

• потреба в устаткуванні.

Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень в цій си-туації користуються методом прямих розрахунків за даними кошто-рису технічного переозброєння, реконструкції або розширення ви-робництва.

3. Попит на пропоновану підприємством продукцію різко зменши- вся, вона втратила конкурентоспроможність. Підприємство повинно модернізувати виробництво або організувати виробництво нової про- дукції. В цій ситуації слід здійснювати докорінну перебудову техніко- технологічної бази виробництва. Розрахунок необхідного обсягу капі- таловкладень проводять аналогічно, як в попередній ситуації, але вра- ховують значні розміри капітальних витрат на маркетингові дослі- дження, можливу диверсифікацію виробництва.

Джерелами фінансування перелічених вище заходів, тобто відшко-дування капітальних витрат, можуть бути:

• власні кошти підприємства у вигляді залучення частини нероз-поділеного прибутку, доходи від реалізації цінних паперів;

• довгострокові кредити банків;

• залучення закордонних інвестицій та створення спільних під-приємств;

354

— засоби державного бюджету, тобто централізовані капітальні вкладення.

Рівень продуктивних сил визначається масштабами капітальних вкладень у їх розвиток. Капітальні вкладення в розширеному відтво-ренні циркулюють по трьох-контурної схемі: експорт-імпорт; галузі народного господарства; галузь капітального будівництва і його мате-ріально-технічної бази. Насамперед капітальні вкладення направля-ються на розвиток галузей народного господарства, зокрема промис-ловості, що дає найбільший відсоток накопичень.

Розрізняють економічну, технологічну, відтворювальну, галузеву, видову, територіальну структуру капітальних вкладень, а також струк-туру за формами власності.

Економічна структура капітальних вкладень характеризує їхнє цільове призначення: вкладення безпосередньо в галузі виробничої і невиробничої сфери. Відношення капітальних вкладень у галузях на-родного господарства між об’єктами виробничого і невиробничого призначення становить приблизно 3:1. Значне перевищення капіталь-них вкладень, що спрямовуються у виробничу сферу, спричинене тим, що в ній створюється основна маса накопичень. Економічна структура капітальних вкладень тісно пов’язана із структурами інших видів і ви-значає їхній стан і динаміку.

Технологічна структура — це співвідношення між витратами на устаткування, на будівельно-монтажні роботи та іншими витратами. Така структура характеризується співвідношенням капітальних вкла-день по видах витрат, тобто розподіляє їх на активну і пасивну части-ни. Чим вища частка витрат на устаткування, інструмент і інвентар, тим більша частка активної частини капітальних вкладень у їх загаль-ній масі. Витрати на будівельно-монтажні та інші роботи відносяться до пасивної частини капітальних вкладень. Розподіл загального обсягу капітальних вкладень між їх активною і пасивною частинами відбиває ефективність використання капітальних вкладень, технічний рівень будівництва. Зміна технологічної структури капітальних вкладень за рахунок збільшення частки витрат на активну частину основних виро-бничих фондів призводить до зниження частки будівельно-монтажних робіт у структурі капітальних вкладень.

Технологічна структура капітальних вкладень у різних галузях на-родного господарства і промисловості неоднакова. За об’єктами виро-бничого призначення витрати на устаткування становлять 46—48 %, житлового будівництва — 2—3 %. Зростання витрат на устаткуван-ня — прогресивна тенденція. Підвищується озброєність праці, приско-рюється обіг капітальних вкладень, знижується капіталомісткість про-дукції, досягається підвищення віддачі продукції з 1 грн капітальних вкладень. Витрати на пошукові і проектні роботи до результату капі-тальних вкладень становлять до 2—4 %, на утримання дирекції під-

355

приємства, що будується і технічного нагляду — до 1,5 % і приблизно стільки ж на підготовку кадрів для потреб експлуатації підприємства.

Відтворювальна структура капітальних вкладень визначає спів-відношення витрат на реконструкцію, технічне переозброєння і роз-ширення діючих підприємств та на будівництво нових підприємств. Вона характеризує співвідношення між витратами на відшкодування вибуття основних фондів і витратами на їх накопичення. У зв’язку з тим, що на сучасному етапі важливе значення отримують реконструк-ція і технічне переозброєння діючих підприємств, у народногосподар-ському плані в складі державних капітальних вкладень витрати на ці цілі виділяються окремим рядком. Для виконання цих робіт створю-ються спеціалізовані будівельні організації. Відтворювальна структура капітальних вкладень поряд із нарощуванням основних фондів відби-ває їх вибуття у зв’язку з фізичним і моральним зносом. Фактичне ви-буття фондів у середньому в 2 рази менше, ніж нарахована сума амор-тизаційних відрахувань, призначених для відшкодування основних виробничих фондів, що вибувають. У зв’язку з цим коефіцієнт вибуття в 2 рази менший, ніж коефіцієнт зносу. У результаті це призводить до зниження питомої ваги активної частини основних фондів у загально-му їх обсязі. Зміна співвідношення витрат між інтенсивними та екстен-сивними напрямками капітальних вкладень — найважливіший шлях удосконалення їхньої структури. Прискорення темпів відновлення техніки і заміни основних фондів є одним із першочергових вимог ін-вестиційної політики.

Галузева структура капітальних вкладень характеризує відсот-кове відношення їхнього розподілу між галузями народного господар-ства. Цей вид структури залежить від темпів обороту капітальних вкладень. Прискорення їхнього обороту дозволяє змінити співвідно-шення фондів споживання і накопичення, виробництва засобів вироб-ництва і предметів споживання, регулювати співвідношення темпів розвитку галузей народного господарства з метою досягнення визна-чених соціально-економічних завдань і економічних пропорцій. Вдос-коналення галузевої структури забезпечує переоснащення галузей на-родного господарства відповідно до вимог науково-технічного про-гресу.

Видова структура капітальних вкладень зумовлює розходження в часі обороту капітальних вкладень у різних галузях. Короткі терміни оборотності капітальних вкладень забезпечують прискорення пере-озброєння виробництва. Скорочення термінів впровадження об’єктів в експлуатацію означає можливість збільшення виробництва продукції за інших рівних умов.

Територіальна структура капітальних вкладень характеризує процентний їх розподіл у територіальному розтині, що припускає забезпечення максимальної віддачі шляхом удосконалення розмі-

356

щення продуктивних сил, комплексного розвитку господарства в окремих галузях, раціонального сполучення загальнодержавних і галузевих інтересів. Знання цього виду структури капітальних вкладень дозволяє більше мірі реалізувати ефект територіального розподілу праці. Характерною рисою територіальної структури ка-пітальних вкладень на сучасному етапі є направлення капітальних вкладень на освоєння природних ресурсів і розвиток паливно-енергетичних і сировинних баз з одночасним будівництвом енерго-ємних виробництв, розвитком будівельної бази, житлово-кому-нального і культурно-побутового будівництва, сільського господар-ства.

Для розподілу капітальних вкладень за галузями народного гос-подарства застосовується балансовий метод. Його сутність полягає у виявленні і обґрунтуванні потреби народного господарства в їх продукції. Зважуються наявні потужності (виробництво) і потреба в даному виді продукції. На покриття дефіциту направляють держав-ні капітальні вкладення. Як джерела фінансування використовують насамперед власні засоби, а якщо їх немає — довгостроковий кре-дит. Власні засоби залежно від засобу акумуляції на рахунках буді-вництва поділяються на централізовані і нецентралізовані, внесені на місці. До централізованих відносяться засоби, що мобілізуються вищестоящими організаціями на підвідомчих підприємствах для використання їх на фінансування будівництв своєї системи. Нецен-тралізовані джерела використовуються для фінансування реконст-рукції і технічного переозброєння в межах ліміту державних капі-тальних вкладень.

Капітальні вкладення позділяються на вкладення, що безпосере-дньо спрямовані на розвиток галузі, і поєднані вкладення, які спря-мовуються в суміжні галузі, що сприяють забезпеченню нормально-го функціонування даної галузі. Кожна із зазначених груп капітальних вкладень поділяється на відповідні елементи витрат. Основні елементи першої групи включають прямі капітальні вкла-дення, що супроводжують капітальні вкладення за межами будіве-льного майданчика, витрати на поповнення обігових коштів, витра-ти, пов’язані з пуском, наладкою та освоєнням виробництва. Другу групу становлять елементи, що включають поєднані капітальні вкладення в галузі, що поставляють основні фонди і відповідні компоненти оборотних фондів (сталеві конструкції, вироби з плас-тмас, арматуру для будинків і споруд).

Прямі капітальні вкладення складаються з елементів витрат: на створення основних фондів; проектно-пошукові і підготовчі роботи; відшкодування збитку, викликаного ліквідацією основних фондів; гео-лого-пошукові і розвідницькі роботи, пов’язані із зміною геологічних умов.

357

Питомі капітальні вкладення — це вит р а ти , що припадають на одиницю виробничої потужності, площі або обсягу будинків, протяж-ності споруд. Показник питомих капітальних вкладень К_у визначається за формулою

К_у = К_В/М ,

де К_в — капітальні вкладення в грошовому виразі;

ВП — виробнича потужність підприємства, споруди в натуральних вимірах.

Питомі капітальні вкладення затверджуються у вигляді нормативів у галузевому розтині. Затверджені нормативи є базою для попередньо-го визначення економічної ефективності будівництва об’єктів, його вартості. Це — укрупнений показник, що широко застосовується на передплановій і передпроектній стадіях розподілу капітальних вкла-день. По економічному утриманню нормативи питомих капітальних вкладень — це один із найважливіших показників ефективності капі-тальних вкладень. Питомі капітальні вкладення охоплюють витрати на нове будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переозброєн-ня діючих промислових, сільсько-господарських, транспортних, торго-вих і інших підприємств, а також житлове, комунальне і культурно-побутове будівництво. У їх склад також включаються витрати на буді-вельні роботи, монтаж конструкцій, устаткування; бурові роботи з експлуатаційного і розвідницького буріння нафтових і газових сверд-ловин; на устаткування, що потребує і не потребує монтажу, придбан-ня виробничого інструменту і господарського інвентарю, що зарахо-вуються в основні фонди; проектно-пошукові та інші капітальні роботи.

За розмірами потреби в питомих капітальних вкладеннях досить просто визначають розміри капітальних вкладень. Уточнені питомі ка-пітальні вкладення множать на типову потужність відповідного проек-тованого підприємства, отриманий результат складе потрібну індиві-дуальну суму. Проте розрахунки потреб у матеріальних ресурсах різнопланові і специфічні у кожному окремому випадку, що потребує конкретних пооб’єктних розрахунків.

Капітальні вкладення на будівництво окремих об’єктів поділяються на два види: попередньо визначені за питомими капітальними вкла-деннями і остаточно визначені за кошторисною документацією. По-об’єктні капітальні вкладення повинні відповідати або бути нижче розрахункової вартості, передбаченої в затверджених переліках знову розпочатих будівництв та переліках діючих підприємств, що заплано-вані до реконструкції.

358