14.8. Платоспроможність і ліквідність

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємства вна-слідок банкрутства, одним з найважливіших показників його фінансо-вого стану є ліквідність.

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність розрахува-тися за своїми фінансовими зобов’язаннями наявними активами, що

338

можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи назива­ються ліквідними засобами. До них належать ті елементи оборотних засобів (і деяких основних), які можна порівняно швидко і легко реалі­зувати, а також залишки готової продукції на складах, дебіторська за­боргованість (крім безнадійної), цінні папери, кошти на розрахунково­му рахунку і на інших банківських рахунках, у тому числі на

Не можна плутати понять «ліквідність підприємства» і «плато­спроможність підприємства». Платоспроможність - це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже на­стали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках або в готівці. Для того щоб підтримувати під­приємство в платоспроможному стані, фінансова служба повинна дба­ти про те, щоб його чисті грошові активи відповідали потребам що-

рахунку характеризує не міру ліквідності підприємства а його поточну платіжну готовність, поточну платоспроможність.

Мистецтво фінансового менеджменту на підприємстві повинне проявлятися в тому, щоб на розрахунковому рахунку і в касі грошей було не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточ­них платежів, а решта їх повинна бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Досягненню такого становища сприяє зокрема, гра-

_{Вважається , що у підприємства нашвнт}

періоду (наприклад, тижня або декади) і поточною дебіторською за­боргованістю на користь підприємства платежі за якою очікуються в той період. Якщо, наприклад така кредиторська заборгованість на 1 квітня становить 920 тис. грн дебіторська - 750 тис грн, а залишок коштів на розрахунковому рахунку - лише 60 тис. грн, то ступінь по­точної платіжної готовності становить:

339

Однією з повсякденних турбот фінансової служби є забезпечення повної платіжної готовності підприємства, зниження якої часто тягне за собою великі непродуктивні витрати підприємства у вигляді пені за прострочку платежів.

Показники ліквідності характеризують платоспроможність підпри-ємства в ширшому розумінні. Серед цих показників найбільше значен-ня для ринкової економіки мають величини співвідношень частини ак-тивів, які можуть бути реалізовані у певний термін, до суми зобов’я-зань, які за цей самий час повинні бути сплачені. Найбільш уживаними є два співвідношення.

Перше — це співвідношення між загальною сумою ліквідних активів і сумою поточних зобов’язань, яке має назву «коефіцієнт покриття поточних пасивів». Цей коефіцієнт (К_п) обчислюється за формулою

О-О_нл К_п = ,

П_п

де О — загальна сума коштів, вкладених в оборотні активи;

О_нл — сума оборотних коштів, вкладених в активи, ліквідність яких сумнівна, або в неліквідні активи;

П_п — поточні зобов’язання (пасиви).

Цей коефіцієнт показує, чи здатне підприємство за рахунок наяв-них коштів, мобілізації боргів на свою користь, реалізації запасів та інших активів задовольнити вимоги кредиторів (постачальників, бю-джету, банків з короткотермінових кредитів, а також довготермінових, якщо строки повернення їх настають у близькому майбутньому) роз-рахуватися з робітниками і службовцями за нарахованою заробітною платою, сплатити за всіма іншими фінансовими зобов’язаннями корот-котермінового порядку. Йдеться про поточні фінансові зобов’язання, які підлягають погашенню за період, що визначається терміном обіго-вості оборотних коштів підприємства.

Розрахуємо коефіцієнт покриття поточних пасивів за даними бала-нсу промислового підприємства на 1 квітня поточного року. На поча-ток року загальна сума фінансових зобов’язань становила — 209,5 + + 2763,8 = 2973,3 тис. грн, в тому числі короткотермінових — 2763,8 тис. грн. Станом на 1 квітня поточного року короткотермінові зобов’язання підприємства становили 2855,2 тис. грн. Суми оборотних коштів, вкладених у ліквідні активи:

• початок року: 2029,9 + 1037,0 – 8,3 – 7,4 = 3051,2 тис. грн;

• на 1 квітня поточного року: 2394,6 + 1191,3 – 12,4 – 7,4 = = 3566,1 тис. грн (7,4 тис. грн у обох розрахунках — не списана з бала-нсу безнадійна дебіторська заборгованість, 8,3 та 12,4 — вартість нелі-квідних матеріалів).

340

Коефіцієнти покриття поточних пасивів:

— на початок року

3051,2

=1,10 ; 2763,8

— на 1 квітня поточного року

3566,1

=1,22 . 2855,2

Існує певне загальновизнане уявлення відносно нормальної вели-чини цього коефіцієнта. Вважається, що поточний фінансовий стан підприємства може бути визнаний задовільним, якщо коефіцієнт по-криття поточних пасивів близький до 2, тобто якщо сума ліквідних оборотних активів приблизно в два рази перевищує суму поточних зо-бов’язань. Це природно, оскільки оборотні активи підприємство має формувати не тільки за рахунок позичених коштів, але й власними фі-нансовими ресурсами. У наведеному прикладі підприємство має до-сить низький показник ліквідності за розглянутою ознакою, хоч за 3 місяці з початку року він суттєво поліпшився.

Друге співвідношення, яке характеризує міру ліквідності підприємст-ва, — це співвідношення між «чистими» ліквідними активами, тобто та-кими, які можна перетворити в гроші негайно (а це товари, поточна забор-гованість покупців, цінні папери, залишки на розрахунковому та інших банківських рахунках, касова готівка) до поточних фінансових зо-бов’язань підприємства. Цей показник ліквідності — «коефіцієнт негай-ного покриття поточних зобов’язань» (К_нп) обчислюється за формулою

О_л К_нп = , П_п

де О_л — сума оборотних коштів, вкладених у «чисті» ліквідні активи;

П_п — поточні зобов’язання (пасиви).

Цей коефіцієнт характеризує здатність підприємства виконати свої зобов’язання перед усіма кредиторами, якщо вони одночасно зажада-ють від підприємства повернення боргів (така ситуація в реальній гос-подарській практиці цілком ймовірна). Якщо обчислити ці показники по підприємству, баланс якого ми розглядали, то коефіцієнти негайно-го покриття дорівнюють:

— на початок року

491,4 =178,9 = 7,6 + 4,1+ 70,2 752,2

= =0,28 ;

2763,8 2763,8

341

— на 1 квітня поточного року

573,9 + 61,3+ 63,0 +10,3+ 9,7 + 2,8+ 78,1 799,1

= =0,28 ,

2855,2 2855

тобто лише 28 % своїх зобов’язань підприємство спроможне виконати негайно. Нормальним з точки зору ліквідності і фінансового стану під-приємства вважають положення, при якому цей коефіцієнт близький до одиниці.

Як відомо, у процесі свого функціонування кожне підприємство формує фінансові ресурси як з власних джерел (статутний фонд, при-буток, сталі пасиви тощо), так і з позичених ресурсів. Не можна твер-дити, що повна відмова від банківських кредитів або інших позикових коштів (структура фінансових ресурсів у цьому випадку називається простою — консервативною є показником стійкості фінансового стану і високої ліквідності. Без позичених коштів зменшуються можливості підприємства розвивати виробництво, знижуються показники ефекти-вності використання власних фінансових ресурсів. Але залучення по-зикових коштів має певні межі залежно від обсягу власних фінансових ресурсів. Тому фінансова служба повинна постійно контролювати співвідношення між власними і позиковими коштами в загальному об-сязі фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні підприємс-тва, зважено підходити до прийняття рішень щодо одержання нових кредитів і появи інших нових боргів. Частка позичених фінансових ре-сурсів підприємства у загальній сумі фінансових ресурсів називається коефіцієнтом фінансового напруження (К_фн):

ПЗ К_фн = ,

ПЗ+ ПВ

де ПЗ — позикові фінансові ресурси (пасиви);

ПВ — власні фінансові ресурси підприємства.

Якщо цей коефіцієнт сягає 0,5 і вище, то вважається, що підприєм-ство знаходиться в складному фінансовому становищі, а кредитори мають підстави вважати свої вкладення в таке підприємство ризикова-ними.

Низька ліквідність підприємств спричиняється збитковою діяльніс-тю або низьким рівнем рентабельності, нераціональним розміщенням фінансових ресурсів — усе це може призвести до банкрутства.

Під банкрутством розуміють пов’язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього термін висунуті до неї з боку кредиторів ви-моги і виконати зобов’язання перед державним бюджетом. Рішення про банкрутство підприємств, згідно з чинним законодавством Украї-

342

ни, приймає арбітражний суд. Заяву про банкрутство боржника до ар-бітражного суду подають кредитори, але й сам боржник має право на таку заяву.

Після порушення провадження в справі про банкрутство треті юридичні особи (державні і недержавні) мають право надати свої про-позиції про задоволення вимог кредиторів до боржника в певні строки або на певних умовах. Сукупність фінансових та інших заходів з ме-тою надання допомоги збанкрутілим підприємствам з боку третіх юридичних осіб називається санацією. У процесі санації підприємст-во-банкрут може злитися з санаторами, бути приватизованим тощо. Якщо кредитори згодні з умовами санації, то справа про банкрутство припиняється.

Визначення підприємства банкрутом тягне за собою негайне при-пинення його функціонування як юридичної особи, а всі права щодо розпорядження майном банкрута, його майнові права і обов’язки пере-ходять до ліквідаційної комісії, яка реалізує майно банкрута і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів.

Трудовий колектив державного підприємства, якщо воно збанкру-тіло, має право передати підприємство йому в оренду або перетворити його на інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника.