14.6. Терміни кредитування

Кредити, які надаються комерційними банками підприємствам, за-лежно від термінів кредитування поділяються на короткотермінові, се-редньотермінові й довготермінові.

Короткотермінові кредити видаються банками терміном на 12 місяців в основному на збільшення фонду оборотних коштів. В окремих випадках короткотермінові кредити можуть спрямовуватися в основні засоби.

Середньотермінові кредити видаються банками терміном на 1— 3 роки, довготермінові кредити — від 3-х років і більше. Середньотер-мінові і довготермінові кредити видаються виключно на збільшення

331

фонду основних засобів підприємства, тобто в основні кошти на капі-тальні вкладення.

Цільовий характер кредитування знаходить відображення в об’єктах кредитування. Під об’єктом кредитування треба розуміти конкретні елементи оборотних засобів обігу, основних засобів, частина вартості яких формується за рахунок банківського кредиту. При ви-значенні об’єктів кредитування підприємство має враховувати, що ді-ючі правила кредитування містять пряму заборону банкам покривати кредитом збитки від господарської діяльності, не можуть бути об’єктами кредитування також формування і збільшення статутного фонду, придбання цінних паперів інших юридичних осіб.

Основні об’єкти короткотермінового кредитування в оборотні кошти:

• виробничі запаси (промислова сировина, основні і допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент, пристосування та ін.);

• сільськогосподарська сировина;

• незавершене виробництво та напівфабрикати власного вироб-ництва;

— витрати майбутніх періодів (сезонні витрати на освоєння випу- ску основних виробів тощо);

• готова продукція;

• товари невласного виробництва для реалізації;

• потреба підприємств у коштах для розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі;

— платіжні і розрахункові операції з постачальниками і покупцями. У підприємств виникає потреба в кредитах під виробничі запаси,

якщо їхні розміри перевищують власні кошти, які є в їхньому розпоря-дженні, тобто, якщо створюються понаднормативні запаси. Вони мо-жуть мати місце за таких причин, як сезонність завозу, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками, по-ставки транзитними нормами та ін.

Понаднормативні запаси незавершеного виробництва і готової продукції можуть створюватися на підприємствах у зв’язку з приско-ренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплектністю по-стачання, транспортними ускладненнями при відправці продукції спо-живачам, припиненням відвантажень продукції споживачам у зв’язку з їх неплатоспроможністю тощо.

При кредитуванні витрат майбутніх періодів банки видають під-приємствам позички на покриття сезонних витрат у зв’язку з тим, що в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виробництво продукції тимчасово не покривають-ся виручкою від реалізації. Так, цукровий завод у період міжсезонного простою (лютий — серпень щорічно) повинен мати кошти на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу, проведення всіх підго-

332

товчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витрати йому вигідно покри-вати банківськими позичками, а розраховуватися по них у вересні — грудні виручкою від реалізації цукру.

Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов’язані з освоєн-ням випуску нових видів продукції. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах передбачаються строки повернення позичок у пе-ріоди, коли випускається продукція і ці витрати списуються на її собі-вартість.

Кредити на виплату заробітної плати банки видають підприємствам у зв’язку з тимчасовими фінансовими ускладненнями останніх. Строк погашення цих кредитів, як правило, не перевищує 30 днів.

До групи розрахункових належать кредити:

• на виставлення акредитиву;

• на придбання (купівлю) лімітованої чекової книжки.

За допомогою таких кредитів підприємство, за тимчасової нестачі власних коштів, одержує змогу здійснювати розрахунки зі своїми по-стачальниками.

До цієї ж групи кредитів належить і факторинг. Факторингова опе-рація полягає в тому, що банк інкасує (викуповує) у підприємства не-оплачені зобов’язання його дебіторів з негайною виплатою йому сум дебіторських боргів, тобто бере на себе клопоти щодо стягнення боргу з платника. Цей кредит сприяє прискоренню обіговості оборотних ко-штів підприємства у сфері розрахунків.

Якщо на розрахунковому рахунку підприємства тимчасово відсутні гроші на оплату платіжних документів постачальників сировини, ма-теріалів, інших товарів, робіт і послуг, то банк може видати короткоте-рміновий кредит на оплату цих документів. Такий кредит називається платіжним.

Терміни і всі інші умови кредитування, вищі від перерахованих по-зичок, визначаються в кредитних договорах. Документом, яким корис-туються до обліку строків погашення кредиту, є строкове зобов’я-зання, яке підприємство подає в банк при одержанні кредиту.

Довготермінові і середньотермінові кредити можуть надаватися комерційні банки підприємствам на капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упро-вадженням нової техніки, вдосконаленням технології виробництва і на інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо вони відчувають брак власних коштів, що призначені на ці цілі, а саме — прибутку і аморти-заційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних за-собів.

Кредити в основні засоби комерційні банки видають за умови еко-номічної доцільності і окупності витрат на капітальні вкладення за ра-хунок збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості проду-

333

кції тощо. Щоб одержати такий кредит, до кредитного договору дода-ються кошторисно-технічна документація і бізнес-план, який містить розрахунок окупності.

Банки видають кредити на капітальні вкладення, якщо, насамперед, розрахунки економічної ефективності свідчать, що за певний термін після введення в дію об’єкта підприємство матиме додаткові фінансові джерела у вигляді прибутку, який може бути спрямований на пога-шення кредиту і процентів за користування ним. Нижче наведено при-клад для вирішення питання про видачу довготермінового кредиту підприємству харчової промисловості.

Харчокомбінат має намір за рахунок банківського кредиту розши-рити виробництво, збудувавши новий цех кондитерських виробів (ко-шторисна вартість будівництва, включаючи придбання і монтаж необ-хідного устаткування, — 980 тис. грн). Проектні показники цеху після введення в дію такі:

1. Річний випуск продукції в договірних цінах (без ПДВ) — 2250 тис. грн;

2. Повна собівартість продукції — 1780 тис. грн;

3. Річний прибуток від реалізації продукції — 470 тис. грн;

4. З них може бути використано на погашення кредиту (з ураху-ванням рівня оподаткування прибутку) — 329 тис. грн;

5. Проектний термін будівництва — 1 рік.

Підприємство пропонує банку скласти кредитну угоду на одержан-ня довготермінового кредиту в сумі 980 тис. грн на 4 роки на умовах сплати 15 відсотків річних за користування кредиту. При вирішенні питання про видачу кредиту і термін кредитування банк бере до уваги суму річного прибутку від введення в дію об’єкта, термін виконання робіт і суму відсотків за кредит. Насамперед треба визначити, скільки коштів підприємство має сплатити банку у вигляду відсотків за весь термін кредитування — від дня першої видачі позички до дня повного погашення кредиту. Робиться це згідно з календарним планом робіт а, отже, й зі строками одержання кредиту до введення об’єкта в дію, і згідно з графіком погашення кредиту після введення об’єкта в дію за рахунок прибутку. Припустимо, що за 4 роки з моменту одержання першої позички підприємство має сплатити 380 тис. грн у вигляді від-сотків за кредит. Загальна сума боргу підприємства становить: 980 + + 380 = 1360 тис. грн. Річна сума прибутку, призначена на погашення кредиту, складає 329 тис. грн, тобто кредит можна надати на строк 1360 : 329 = 4,1 року.

Разом з тим, окупність конкретного об’єкта кредитування не може бути єдиним кредитом для вирішення питання про банківське креди-тування в основні засоби. Банк лише тоді може прийняти позитивне рішення щодо такого кредитування, коли прогнозний аналіз фінансо-вого стану підприємства в цілому свідчить про його платоспромож-

334

ність на період, що охоплює термін кредитування. З цієї точки зору при вирішенні питання про видачу кредиту в основні засоби банки аналізують розрахунки формування і використання майбутніх дискон-тованих грошових потоків підприємств (грошовий потік — це сума чистого прибутку підприємства, тобто балансового прибутку мінус усі податки з нього і обов’язкові платежі, збільшена на суму амортизацій-них відрахувань на повне відновлення основних засобів). Якщо грошо-вий потік забезпечує повернення кредиту і відсотків за нього, то це вказує на можливість видачі кредиту за умови, якщо дотримуються й інші вимоги щодо кредитування (застава, гарантії, окупність конкрет-ного об’єкта та ін.).

Підприємства України мають право одержувати кредити в інозем-них банках (в іноземній валюті). Але для цього треба отримати від На-ціонального банку України спеціальне реєстраційне свідоцтво на оде-ржання кредиту від іноземного банку. Українське підприємство-позичальник повинно одержати таке реєстраційне свідоцтво після під-писання кредитного договору з іноземним банком, але до фактичного одержання кредитних коштів.

В умовах кризи неплатежів багато підприємств опиняються на гра-ні банкрутства не зі своєї вини, а з вини своїх неплатоспроможних по-купців. Це стало причиною виникнення в Україні законодавчо затвер-дженого порядку надання державної кредитної підтримки підприєм-ствам, які здатні ефективно використовувати кредитні ресурси. Ця кредитна підтримка має цільовий характер, здійснюється через комер-ційні банки, на конкурсній основі за рахунок переважно спеціальних кредитних ресурсів Національного банку України, причому на пільго-вих умовах за сплатою відсотків.

Кредити у вигляді державної підтримки мають право одержувати:

• підприємства всіх форм власності для нарощування обсягів ви-пуску та реалізації продукції;

• державні підприємства — для проведення заходів, пов’язаних із здійсненням програми санації та структурної перебудови;

• торговельні підприємства споживчої кооперації для закупівлі товарів у вітчизняних виробників з наступною їх реалізацією спожи-вачам.

Для одержання права на такі кредити підприємства подають необ-хідні документи Міжвідомчій комісії з питань санації державних під-приємств.

Комерційні банки одержують в централізованому порядку узго-джений з урядом перелік підприємств, яким доцільно надавати держа-вну кредитну підтримку. Остаточне рішення про можливість надання тому чи іншому підприємству державної кредитної підтримки приймає комерційний банк (на основі одержаних від підприємства матеріалів про об’єкт кредитування і аналізу кредитоспроможності позичальни-

335

ка), оскільки він бере на себе повну відповідальність за цільове вико-ристання і своєчасне повернення кредиту. Лише при позитивній оцінці комерційного банку заявка підприємства приймається для участі в ці-льовому кредитному аукціоні, що проводить Національний банк України. Якщо заявка підприємства на аукціоні одержує підтримку, комерційний банк отримує відповідну суму кредитних ресурсів і укла-дає з підприємством кредитну угоду. Термін видачі таких кредитів — до 12 місяців.

Відсотки, які сплачують підприємства за користування короткоте-рміновими банківськими кредитами під оборотні виробничі засоби і засоби обігу (крім відсотків за прострочені кредити), відносяться на собівартість продукції. На собівартість продукції також відносяться витрати на сплати відсотків з кредитів для придбання основних вироб-ничих засобів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяль-ності, незалежно від терміну кредитування. Відсотки за прострочені кредити, а також відсотки за кредити в основні засоби на капітальне будівництво, реконструкцію підприємства сплачують за рахунок при-бутку, який залишається в їхньому розпорядженні після сплати подат-ків і обов’язкових платежів.

До складу валових витрат у системі податкового обліку включа-ються будь-які відсотки за кредит, сплачені підприємствами банкам за умови, якщо кредит був використаний у зв’язку з введенням господар-ської діяльності позичальника.

Відсоткові ставки за кредитами встановлюються комерційними ба-нками на договірних засадах із підприємствами-позичальниками. Їх рі-вень залежить від загальної економічної кон’юнктури і факторів, які формують попит та пропозицію на ринку позичкових коштів, а також регулюють дії держави на цьому ринку. В Україні на рівень відсотків за кредити комерційних банків значно впливають відсоткові ставки за кредитні ресурси, що встановлює Національний банк при їх наданні комерційним банкам (ставки рефінансування НБУ).

Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки залежно від виду і об’єкта кредиту, терміну кредитування, фінансового стану по-зичальника, міри кредитного ризику, наявності або відсутності гаран-тій щодо своєчасного повернення боргу. Світовий досвід свідчить, що за умов стабільної економіки відсоткові ставки встановлюються за різ-ними кредитами на рівні 3—7 % річних і мають тенденцію до підви-щення в періоди інфляції. При вирішенні питання про залучення бан-ківського кредиту на умовах запропонованої банком відсоткової ставки підприємство має насамперед оцінити ймовірний рівень інфля-ції в період користування позичкою. Якщо запропонований відсоток за кредит не перевищує відсотка інфляції або перевищує його в межах, які відповідають нормальному рівню банківського відсотка, то таку позичку слід вважати вигідною для підприємства. В економічній літе-

336

ратурі рекомендується така формула визначення прийнятного відсотка за кредит в умовах інфляції (р):

p = r + g + rg ч100 ,

де r — нормальна відсоткова ставка за кредит;

g — відсоток інфляції.

Якщо, наприклад, річний рівень інфляції становить 20 %, то підпри-ємство може з вигодою для себе користуватися кредитом, який у норма-льних умовах коштує 5 % за рік, за 25 % річних (5 + 20 + 5 × 20 : 100).