10.3. Знос основних фондів та його види

У процесі виробничого використання основні фонди поступово

проявом впливу на основні фонди природно-кліматичних (атмосферні опади, сонце, мороз і т. д.) і технічних (змінність, експлуатаційні нава­нтаження, якість технічного обслуговування і т. д.) умов. Розмір фізи­чного зносу основних фондів залежить від безлічі чинників, у тому чи­слі від якості їхнього виготовлення, запроектованих технічних характеристик, від властивостей матеріалів, з яких вони вироблені і т. д. Фізичний знос пов’язаний також з кваліфікацією обслуговуючого

для використання.

Розрізняють фізичний частковий та фізичний повний знос. Частко­вий знос можна усунути. Це означає, що споживчі якості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повний знос не можна усунути, він зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та за­міни їх новими.

Мірилом фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу основних фондів (Кфзн) який можна обчислити за такими формулами:

Кф. зн= А або Кф .зн= В_П ,

де А - сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношенн - варт н ; ть капремонтів основних фондів від початку служби, грн.

259

Фізичний знос основних фондів у відсотках можна обчислити за формулою

Т_ф Т_н

Кф.зн =

де Т _Ф, Т _Н - відповідно фактичний та нормативний строк служби обла­днання, роки.

основі фонд , які не можуть бути вористаі , еконмічно же не

дуктивних та економічно вигідних машин і устаткування ніж ті, що перебувають в експлуатації.

Моральний знос буває двох форм. Моральний знос першої форми виникає в результаті знецінення старих основних фондів по причині зниження витрат виробництва в галузях, що поставляють основні фон­ди будівництву. В результаті вартість нових основних фондів тієї ж конструкції стає нижчою, ніж була в раніше випущених Тому в про-

Моральний знос 1-ої форми вимірюється за допомогою коефіцієнта морального зносу 1-ої форми (К_мзн 1):

„Моральний знос 2- ої форми оцінюється за допомогою коефіцієнта

де В^з_ПОВ, В^н_ПОВ - повна вартість (ціна) відповідно застосованого і но- вого П^з асобу прац пр пріоритетний техніко-

експлуатаційний показник тих самих засобів праці.

Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (К_загзн) визнача­ється за формулою

К_загзн=1-(1-К_ф._зн)×(1-К_м._зн). 260 ^

Отже, в результаті фізичного та морального зносу основні фонди, що беруть участь у виробничому процесі, поступово втрачають свої корисні властивості та споживчі якості засобів праці і потребують обов’язкової заміни.

10.4. Амортизація основних фондів

Процес відшкодування зношування основних фондів здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація — це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їхнього повного віднов-лення.

Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для пода-льшого використання як джерела відтворення вартості основних засо-бів в амортизаційному фонді.

Амортизаційний фонд являє собою кошти для простого відтво-рення основних засобів. Проте якщо в результаті технічного про-гресу у відповідних галузях народного господарства має місце зни-ження собівартості засобів виробництва, що там створюються, і, відповідно, зниження оптових цін на них, то амортизаційні кошти можуть виступати і як джерело розширеного відтворення основних засобів.

Амортизаційний фонд накопичується підприємствами поступово і використовується для вкладень в основні засоби не відразу, а в міру накопичення коштів. Тому якийсь час кошти амортизаційного фонду є вільними, вони або відкладаються на банківських рахунках, або вкла-даються підприємствами в оборотні засоби і засоби обігу. Вкладення цих коштів (які є частиною фонду основних коштів) у оборотні засоби і засоби обігу переконливо свідчить про неприпустимість змішування понять «основні засоби», «оборотні засоби», «засоби обігу» з фінансо-вими поняттями «основні кошти», «оборотні кошти»: вочевидь, у да-ному разі мова йде по фінансування оборотних засобів і засобів обігу за рахунок основних коштів. Така точка зору, проте, в економічній лі-тературі і в господарській практиці поки що не знаходить визнання. Звичайно вільні кошти амортизаційного фонду відносять до оборотних коштів.

Амортизаційні відрахування здійснюються за певними нормами. Норма амортизації — це встановлений річний (квартальний) відсоток відшкодування вартості зношення частини основних фондів. Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економі-чно обґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування ос-новних фондів.

261

Норма амортизації (Н_а) для певної групи обладнання визначається із залежності

На= ВП"ВЛх100%,

ВЛ^хТ_СЛ

де В_Л - ліквідаційна вартість основних фондів певної групи, грн;

Т_СЛ - термін служби основних фондів, визначений за технічною документацією, років.

У сучасних умовах господарювання підприємства здійснюють на­рахування амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» - у податковому обліку та згідно із Положен­ням (стандартом) бухгалтерського обігу 7 «Основні засоби» - у бух­галтерсько м У обігу

_{нави , споШі прИ}

електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання в) будь-які інші фонди, не включені до груп а, б в; г) електронно ; обчислювальні машини машини для автоматичного оброблювання ін­формації, їхнє програмне забезпечення, засоби зчитування та друку інформації, стільникові телефони, мікрофони і рації, вартість яких пе-ревищує вартість малоцінних товарів.

У 2004 році, згідно із Законом України «Про Державний бюджет

(табл . 10.1). Таблиця 10.1

НОРМИ АМОРТИЗАЦІЇ ВІДНОСНО 2004 РОКУ

Придбані до 01.01.04 р.		Придбані після 01.01.04 р.
група основних фондів	норма, %	група основних фондів	нові об’єкти	об’єкти, що були в експлуатації
			норма, %
1	1,25	1	2	1,25
2	6,25	2	10	6,25
3	3,75	3	6	3,75
4	15	4	15	15

262

Амортизація окремого об’єкта основних фондів 1-ої групи прово-диться до досягнення балансовою вартістю такого об’єкта ста неопо-даткованих мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об’єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відпові-дного податкового періоду, а вартість такого об’єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2-ої, 3-ої та 4-ої груп прово-диться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Після проведення реформи амортизаційної системи між податко-вим та бухгалтерським обліками виникли істотні розбіжності в мето-дах нарахування амортизації. Якщо для цілей оподаткування аморти-зація нараховується на залишкову вартість основних фондів, то відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Ос-новні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27 квітня 2000 ро-ку № 92 (із змінами), економічна амортизація може нараховуватися із застосуванням 5 методів: прямолінійного, зменшення залишкової ва-ртості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничого (рис. 10.3). Положеннями бухгалтерського обліку пе-редбачено також можливість використання норм і методів, що засто-совуються за податковим законодавством, для нарахування економі-чної амортизації. Однак податкове законодавство не передбачає можливості використання норм та методів, які застосовуються для цілей бухгалтерського обліку, для обчислення амортизації, для цілей оподаткування.

МЕТОДИ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

_£

Прямолінійний (рівномірний)

_J.

Зменшення

залишкової

вартості

_ї

Прискореного

зменшення

залишкової

вартості

Т

Кумуля­тивний

Виробничий

Методи прискореної амортизації

Рис. 10.3. Методи амортизації основних фондів

З 1 липня 2000 р., з набуттям чинності Положення (стандарту) бух-галтерського обліку 7 «Основні засоби», підприємства України здобу-ли право самостійно обирати методи нарахування амортизації.

263

Прямолінійний (рівномірний) метод полягає в тому, що кожного року на собівартість виготовленої продукції переноситься однакова частина вартості основних фондів. При використанні цього методу ва­ртість об’єкта основних засобів списується однаковими частками про­тягом всього періоду його експлуатації. Це найпоширеніший метод нарахування амортизації основних фондів підприємства

ку продукції, яка випускається та реалізується.

Недоліки цього методу полягають у тому, що при його застосуван­ні не враховується моральний знос об’єкта а також необхідність збі­льшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації основних фон­дів в порівнянні з першими.

З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та за­хисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення підприємст-

Метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амо-ртизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на поча­ток звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється за формулою

На = 1-_яВЇ, де п - тривалість корисного використання об’єкта основних фондів, років.

тості на да арт у початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні амо­ртизації, і подвоюється:

На (В_П-А)×Н_а×2

де А - знос (накопичена амортизація).

264 ^

Кумулятивний метод (метод суми чисел) характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині строку вико­ристання і поступовим їх зниженням у другій половині. Норма амор­тизації тут - величина змінна і розраховується діленням числа років (що залишились до кінця амортизаційного строку служби) на кумуля­тивне число, яке є сумою чисел членів арифметичної прогресії (напри-

1 + 2 + 3 + 4 + 5 +6 + 7 = 28, або (1 + 7): 2 × 7 = 28.

Норма амортизації для першого року(коли залишилося сім років

(7 : 28) × 100 % = 25 %,

для другого року (коли залишилось шість років служби):

(6 : 28) × 100 % = 21,43 %

При використанні цього методу в перші три роки буде амортизовано понад 64 % вартості основних фондів, а через п’ять років - майже 90 %. Досвід показує, що застосування методів прискореної амортизації

а^,Виробничий метод^,амортизації ґрунтується на передбаченні , що функціональна корисність основних фондів залежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому термін корисної служби ви­значається кількістю продукції та обсягом послуг які підприємство планує виготовити або надати, використовуючи наявні засоби праці. При використанні цього методу річна сума амортизації визначається множенням фактичного обсягу продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації:

А = Є_фхС_А,

де Є_ф - фактичний обсяг продукції; С_А - виробнича ставка амортизації. Виборча вставка амортизації обчислюється за формулою

265

Виробничий метод амортизації застосовується на промислових підприємствах з нерівномірним випуском продукції по періодах.

У процесі використання основні фонди піддаються фізичному зно­су. Різниця в умовах їх експлуатації призводить до того, що окремі об’єкти основних фондів, їхні складові елементи зношуються нерівно­мірно. Звідси виникає необхідність заміни або відновлення зношених

^Темонт основних фондів - це відновлення фізичного зношення окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основ­них фондів у працездатному стані протягом усього терміну їхньої служби. За економічним змістом ремонт можна розподілити на:

• поточний;

• капітальний;

• відновний.

Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що

ційнихщно а вний ер ре ис монт - особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням в результаті стихійних лих, тривалої бездіяльності.

Загальна вартість ремонтів (В_рем) певного виду обладнання за рік обчислюється за формулою

Врем = Взам.елем + Взар.плат ,

де В_з рік _елем - вартість замінюваних елементів на проведення ремонтів,

Взам . елем .=В1елем×Крем×7.

де В_1елем - вартість одного замінюваного елемента (середньозважена величина), грн ;

К_рем - кількість ремонтів протягом року;

У - коефіцієнт одночасного виходу з ладу основних фондів;

Ф′_д

Крем =

tнапр

де Ф’_д — дійсний фонд часу роботи обладнання протягом року при однозмінній роботі, год;

266

, — час напрацювання на відмову (час від однієї відмови до на­ступної), год:

де І середня частота відмов за рік.

Взар.плат. = ^?рем × Сгод.рем. × Крем × | 1 + I ,

^г100

робітника-ремонтника,

грн / ПСЗ - процент відрахувань на соціальні заходи.

Підприємство має право потягом звітного року віднести на витрати виробництва частину фактичних витрат на проведення усіх видів ре­монтів, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року.