10.2. Облік та оцінювання основних фондів

Для планування відтворення основних фондів, визначення розмірів амортизації, аналізу ефективності їхнього використання велике зна-чення мають правильне врахування і вірогідна оцінка вартості основ-них фондів. Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вар-тісній формі.

Облік у натуральній формі необхідний для оцінювання матеріаль-ного складу фондів, структури і технічного рівня фондів, розрахунку виробничих потужностей підприємства і його підрозділів, визначення зносу фондів і планування капіталовкладень. У зв’язку з цим склада-ються паспорти підприємств, у яких містяться всі необхідні дані про натуральний склад фондів, їхні технічні характеристики. Облік у вар-тісній формі необхідний для зведеного обліку фондів, для розрахунку амортизації, оцінки фондовіддачі й інших показників ефективності ви-користання основних фондів.

Важливою для об’єктивної оцінки фондів є їх правильна вартісна оцінка. Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове вираження їхньої вартості. Існує декілька видів оцінки основ-них фондів: залежно від моменту проведення оцінки — за первісною, відновною чи справедливою (реальною) вартістю; залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість — це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс. Первісна вартість відображає фактичну собівартість основних фондів у сумі грошових коштів, ви-трачених на придбання (створення основних фондів).

256

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Пер-вісна вартість основних фондів» включає:

• суми, що сплачуються постачальникам засобів праці (це факти-чно ціна придбання основних фондів);

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкти основних фондів;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкти основних фондів);

• витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів;

• витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних фондів;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних фондів до стану, в якому вони придатні для використання із заплано-ваною метою.

У загальному вигляді первісну вартість можна представити у ви-гляді формули

В_п = Ц+Т+М,

де Ц — ціна обладнання, грн;

Т — транспортні витрати на його доставку, грн;

М — витрати на установку і монтаж обладнання.

Відновна вартість — це вартість відтворення основних фондів за су-часних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за теперішніми цінами. Тобто це сума коштів (їхніх еквівале-нтів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити на придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складання звітності. Такий вид оцінки вартості дозволяє визначити реальну вартість засобів праці з урахуванням сучасних умов суспільного виробництва, зро-стання технічного рівня і підвищення продуктивності праці при їхньому відтворенні. Оцінка основних виробничих фондів за відновною вартістю дасть можливість отримати порівняльні дані для характеристики обсягів, структури і складу основних виробничих фондів, а також більш точно ви-значити ефективність їхнього використання. Застосування цього виду оцінки фондів пов’язане з проведенням періодичних переоцінок вартості фондів, що є трудомістким і відносно тривалим процесом.

Відновна вартість основних фондів (В_В) обчислюється за формулою

ВВ= ВП ,,

100 J

257

t — кількість років експлуатації основних фондів до моменту ви-значення відновної вартості.

Справедлива (реальна) вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін цього об’єкта в результаті операції між компетент-ними, обізнаними, зацікавленими та незалежними особами. Справед-лива вартість основних фондів визначається також під час їхнього пе-реоцінювання.

Повна (первісна та відновна) вартість — це вартість у новому, незношеному стані. За повною первісною вартістю основні фонди вра-ховуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування, тому її називають балансовою вартістю. Балансова вартість основних фондів при їхньому введенні в експлуатацію тотож-на первісній вартості. У міру зношування їхня балансова вартість (за-лишкова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.

Балансова вартість групи основних фондів підприємства на поча-ток розрахункового року (ВБ) обчислюється за формулою

В_Б = В⁰_Б +В_вв +В_кр +В_рек -В_в

А⁰

де В⁰_Б — балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

В_вв — вартість введених в експлуатацію основних фондів;

В_кр — вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

В_рек — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модер-нізацію устаткування;

В_в — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному;

А⁰_в — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Залишкова вартість характеризує реальну вартість основних фо-ндів і визначається як різниця між вартістю, за якою об’єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції. Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття з експлуатації, спричиненого зношен-ням, називається ліквідаційною вартістю. За цією вартістю підпри-ємство може реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.

258

Залишкова вартість основних фондів визначається за такими фор­мулами:

В^П_З=В_П-_?×A;

В^В_З=В_В-_?ЧA,

де В_П, В_В - відповідно первісна та відновна вартості, грн.