6.2.10. Оцінювання і страхування ризику

У цьому розділі бізнес-плану необхідно виявити основні типи ри-зику в діяльності підприємця, передбачити моменти його можливого виникнення та розрахувати пов’язані з цим збитки, розробити заходи щодо його зменшення (мінімізації).

При цьому слід оцінити реальність проекту нової діяльності, реко-нструкції підприємства, змін у виробничому процесі тощо, визначити можливі обсяги виробництва і витрати пов’язані з цим, та очікувані доходи (прибуток), врахувати конкурентоспроможність фінансувань.

Оцінюючи ризик, необхідно проаналізувати та оцінити такі фактори:

Ступінь ризику, для чого необхідно встановити, чи діяльність під-приємства добре освоєна, чи вона є новою; до якої сфери діяльності вона належить; з високим, середнім чи низьким рівнем ризику.

Ступінь ймовірності досягнення очікуваних результатів: ймовір-ність успіху в досягненні запроектованих обсягів виробництва, обсягів реалізації продукції.

Рентабельність діяльності: розрахувати розміри очікуваних дохо-дів, витрат, прибутку з урахуванням ступеня ризику ймовірності його досягнення. Слід розрахувати планову рентабельність у відсотках до обсягу діяльності, поточних витрат, капіталовкладень.

Окремі найсуттєвіші види ризику: невиконання обов’язків постача-льників, коливання попиту на продукцію, зміна цін, платоспроможнос-ті споживачів, порушення проектів реконструкції підприємства, поми-лки в плануванні, вплив конкурентних підприємств тощо. Доцільно визначити види ризику, за якими можливе страхування.

Заходи щодо мінімізації збитків, пов’язаних із комерційним ризи-ком. Слід передбачити, до яких страхових установ варто звернутися, на які суми планувати страхові внески.

Ризик визначається як відхилення сподіваних результатів від сере-дньої величини. Його також можна розглядати як шанс мати збитки

170

або одержати прибуток (доход) від інвестування коштів конкретного проекту. Шанси одержати прибуток чи зазнати збитків можуть бути високі або низькі, незалежно від рівня ризику.

Ризик можна поділити на дві категорії: за рівнем і часом.

Рівень ризику. Деякі інвестиції забезпечують високий доход (при-буток), інші — низький. Якщо справа (проект) цілком певна, то важко сподіватись на високі доходи. Але якщо пропонують вкласти гроші у ненадійну або ризикову справу, тоді цілком закономірно вимагати ви-сокий доход. Тобто, інвестори мають одержувати компенсацію за ри-зики.

Малий ризик пов’язаний з низькими доходами, великий — з висо-кими.

Рівень ризику залежатиме від того, чи пов’язаний бізнес із добре освоєною галуззю діяльності. Залежно від певності інвестованої спра-ви рівень ризику може бути високим, середнім або низьким.

Визначити рівень ризику можна, порівнявши ризикованість тих чи інших вкладів у ту чи іншу справу (бізнес). Наприклад, звичайно менш ризиковано мати справу з відомими фірмами (підприємствами), в яких добре йдуть справи, або відкривати бізнес у добре освоєній галузі із за-безпеченим ризиком збуту. Шанси повернути інвестиції, вкладені в на-дійні компанії, значно вищі, ніж вкладені в невідомі фірми. Шанси по-вернути інвестиції, вкладені в надійні компанії, значно вищі, ніж вкладені в невідомі фірми. Значно легше прогнозувати доходи від менш ризикованих компаній (бізнесу), і навпаки, заняття ненадійним бізнесом чи співробітництво з невідомими фірмами є ризиковим, оскільки доходи від них можуть бути несталими. Таким чином рівень доходу (ставка ди-сконту) нижчий у надійній справі, інвестування ризикованої справи по-требують більшої компенсації за ризик. Тому нижча ставка дисконту і доходи від менш ризикованої компанії (діяльності) цінуються більше, ніж такі самі доходи високоризикованої компанії (бізнесу).

Фактор часу також значно впливає на рівень ризику. Готівка для інвестора важить більше, ніж гроші в майбутньому. Коли інвестор вкладає свій капітал у певний бізнес, він завжди ризикує або відчуває невпевненість, що капітал у майбутньому принесе очікуваний прибу-ток. І чим триваліший термін вкладу, тим більший ризик, тобто ризик є зростаючою функцією часу. Щоб примусити позачальника ризикувати, розлучатися зі своїми грошима надовго, він має бути впевненим, що отримає добру компенсацію.

Якщо кошти (капітал) вкладаються на триваліший термін, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу.

Коли гарантовано, що інвестиції не завдадуть збитків і вони вкла-даються на дуже короткий період, їх називають безпечними.

Таким чином, рівень ризику можна поділити на безпечну ставку та премію за ризик, пов’язаним із фактором часу.

171

Безпечна ставка — це відсоткова ставка, що сплачується за нери-зиковані активи або ті, що мають гарантований доход. Вона є критері-єм для оцінки ризикованості інших активів.

Премія за ризик — це необхідна норма доходу понад безпечний доход на капітал. Як свідчить практичний досвід, премія за ризик на цінні папери з багаторічним терміном їх погашення завжди вища за премію на ті цінні папери, що випускаються на рік.

Ризик можна оцінити, враховуючи мінливість очікуваних доходів. Якщо мінливість висока, важко точно передбачити, якими будуть над-ходження (доходи, прибуток). Якщо мінливість сподіваних доходів не-значна і не дуже змінюється, в результаті вкладення інвестицій чи ін-ших видів діяльності легше передбачити.

Отже, загальний рівень ризику складається з безпечної ставки і премії за ризик, що визначається як різниця між загальним рівнем ри-зику і безпечною ставкою.

Залежність ризику від часу (термінів погашення) можна проілюст-рувати даними табл. 6.2.

Таблиця 6.2

ЗАЛЕЖНІСТЬ РИЗИКУ ВІД ЧАСОВОГО ФАКТОРА

Вид вкладень	Строки окупності капіталу (термін погашення)	Безпечна ставка, %	Премія за ризик, %	Загальний ризик, %
Цінні папери	3 місяці 1 рік 20 років	5 5 5	0 12 325	5 17 330

Як бачимо, ризик, пов’язаний з короткостроковими вкладеннями, значно менший, ніж із довгостроковими. Масштаб відхилень рівня ри-зику з надією одержати очікуваний доход може бути значним. Розмір відхилень у той чи інший бік від середнього ризику залежить від на-дійності вкладення капіталів.

Щоб оцінити переваги різних напрямів інвестицій і оперувати ни-ми, ці відхилення доцільно звести до одного значення, а потім у межах цього значення прогнозувати різні рівні прибутку з урахуванням ймо-вірності їх досягнення. Сума величини ймовірності дорівнює 1.

При оцінюванні ризику проектів нових підприємств чи реконстру-кції діючих слід врахувати, що ймовірні значення допомагають визна-чити можливість одержання очікуваних прибутків за тих чи інших умов. Визначити розмір прибутку та ймовірність його одержання мож-на за допомогою спостережень, набутого досвіду, сфери прикладання капіталів (в освоєну справу, справу, яка лише освоюється, чи нову).

172

Чим більша непевність у кінцевому результаті, тим ширша межа від-хилень прибутковості від середнього її значення. Залежно від складно-сті, точності аналізу та розрахунків прибутку менеджер (економіст) надає величину ймовірності кожному значенню в межах відхилень.

Це передбачає детальний розгляд страхових організацій і компаній, з якими доцільно укладати договори про страхування, та на які суми планується їх укладати.

Укладаючи договір про страхування між підприємством і страхо-вою компанією, остання переймає на себе відповідальний ризик свого клієнта. Страхувальник зобов’язується повернути страховику в межах страхової суми збитки, понесені страховиком у результаті виникнення страхового випадку.

Ринкові відносини розширили сферу страхування фінансового рин-ку підприємств і включають поряд із страхуванням одержання прибут-ку страхування рівня цін, стабільності надходження сировини від по-стачальників тощо. Поряд із добровільним страхуванням існує обов’я-зкове страхування майна і медичне страхування, що передбачається кошторисом витрат підприємства.

У договорі зазначаються заходи щодо видів ризику, які не підляга-ють страхуванню — через неправильний вибір проекту, коливання кон’юнктури ринку, зміну ціни попиту, соціальну нестабільність тощо. З цією метою в підприємствах може створюватися фонд комерційного ризику, величина якого коливається від 5 до 15 % прибутку.

Далі переглядається рентабельність справи з урахуванням заходів, що плануються.

Бізнес-план завершується діловим розкладом, у якому встановлю-ється графік основних дій, а саме: розробка нового продукту і процесу його виробництва, аналіз ринку, розробка програми продажів. Слід ви-ділити найважливіші частини завдання і конкретні дії, що визначають успіх справи. Перелік таких дій охоплює замовлення на сировину, по-чаток виробництва, перші продажі, оплату перших рахунків. Складан-ня розкладу дозволить контролювати основні дії справи, передбачати і коригувати збої з тим, щоб послабити можливий ризик.