28.1. Поняття про банкрутство та причини його виникнення

В умовах ринкової економіки одним із пріоритетів державної полі-тики є оздоровлення господарського середовища. Від діяльності дер-жави за цим напрямом залежить, насамперед, поліпшення бізнес-середовища та інвестиційного іміджу країни. Наприклад, цьому сприяє ефективне функціонування інституту банкрутства. Можна стверджу-вати, що він є невід’ємним атрибутом механізму державного регулю-вання економіки, а процедура банкрутства використовується для очи-щення ринку від неефективних суб’єктів господарської діяльності. Якщо ж економіка виводиться з кризового стану, то потрібний меха-нізм противаги, спрямований на відновлення платоспроможності під-приємств-боржників. Для цього необхідно визначати ймовірність бан-крутства стратегічних, містоутворюючих та соціальноважливих під-приємств, заздалегідь застосовувати заходи з випереджувальної фінан-сової санації та організаційної реструктуризації.

Поняття «банкрутство» характеризує неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт та послуг,

696

а також забезпечити обов’язкові платежі в бюджет та позабюджетні фонди.

Необхідно розрізняти поняття неплатоспроможність та банкрутство.

Неплатоспроможність — неспроможність суб’єкта підприємни-цької діяльності виконати грошові зобов’язання перед кредиторами пі-сля настання встановленого строку їх сплати, в тому числі по заробіт-ній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспромо-жності.

Згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 року, банк-рутство — це визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом ви-моги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної проце-дури. Під банкрутством слід розуміти законні примусові заходи в рам-ках судового процесу для як найповнішого задоволення вимог креди-торів у випадку ускладнень з виплатами, тобто неплатоспроможності підприємства. Сучасні закони про банкрутство враховують поряд з ін-тересами кредиторів також і інтереси суспільства, які полягають у са-нації підприємства та збереженні таким чином важливих для народно-го господарства робочих місць. Для відкриття справи про банкрутство потрібно подати причини неспроможності боржника, як наприклад, неплатоспроможність та чиста заборгованість. Банкрутство не обов’язково веде до ліквідації підприємства.

Суб’єктом банкрутства (банкрутом) може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності. Не можуть бути визнані банкрутом відо-кремлені структурні підрозділи господарської організації (філія, пред-ставництва та відділення).

Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб’єкти, які ма-ють підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов’язань, включаючи кредиторів, вимоги яких по-вністю або частково забезпечені заставою.

Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників корис-туються також визначені законом органи справляння податків та збо-рів (обов’язкових платежів). У разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог закону.

Причини банкрутства підприємства можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні — об’єктивні по відношенню до підприємства-банкрута:

• різке скорочення попиту на продукцію та падіння цін на неї;

• підвищення цін на сировину, матеріали, енергоресурси;

• політична та соціально-економічна ситуація в державі;

• природна стихія тощо.

697

Внутрішні — суб’єктивні, які залежать від керівництва та спеціа-лістів підприємства:

• недоліки у виробничо-технічній та економічній політиці;

• несвоєчасна і неадекватна реакція на зміни в ринковому середовищі;

• нераціональна організаційна структура;

• помилки у виборі лінії та стратегії розвитку, широкомасштаб-них інвестиційних проектів, об’єктів діяльності тощо.

У кризовому стані підприємство опиняється не відразу, а рух до нього починається з погіршення певних показників, які характеризу-ють його зовнішнє і внутрішнє середовище, тобто з’являються симп-томи банкрутства. До них належать:

1. Спад попиту на продукцію і зменшення обсягів виробництва.

2. Втрата клієнтів і покупців.

3. Зниження прибутковості виробництва.

4. Збільшення величини неліквідних оборотних коштів.

5. Неритмічність виробництва.

6. Низький рівень використання виробничого потенціалу і знижен-ня рівня продуктивності праці.

7. Скорочення робочих місць.

8. Збільшення витрат на виробництво.

9. Припинення поточних платежів та систематичне порушення те-рмінів погашення зобов’язань.

10. Зменшення потоку грошових коштів від здійснення операцій.

11. Падіння ринкової ціни цінних паперів і скорочення виплачува-них дивідендів.

Усі ці симптоми поділяють на дві групи:

• ті, що характеризують тотальну заборгованість підприємства;

• ті, що характеризують повну неплатоспроможність.

У випадках, передбачених законом, підприємництво-боржник, його засновники, власники майна, а також інші особи несуть юридичну від-повідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зо-крема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Фіктивним банкрутством називається завідомо неправдива заява суб’єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов’я-зання перед кредиторами та державою. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмо-вляє боржникові у задоволенні заяви про визнання банкрутом і засто-совує санкції, передбачені законом.

Умисним банкрутством є стійка неплатоспроможність суб’єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб’єкта підприємництва, якщо це завдало істот-ної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

698

Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне до-ведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах не-платоспроможності, пов’язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до за-кону.