25.3. Оцінювання фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства — це здатність підприємства фі-нансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фі-нансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їхньому розміщенні і ефективністю викори-стання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними осо-бами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здат-ність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансо-вий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виро-бничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фі-нансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фі-нансовий стан підприємства. І навпаки, в результаті недовиконання плану за виробництва і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і, як наслідок, — по-гіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господар-ської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходжен-ня і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дис-ципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета фі-нансової діяльності — вирішити, де, коли і як використовувати фінан-сові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання мак-симального прибутку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити бункрутст-ва підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом і джерелами утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку — залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквід-ність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фі-нансового важелю та інші, а також методику їх аналізу.

Головна мета аналізу — своєчасно виявляти і запобігати недолі-кам у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансо-вого стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі:

а) на основі вивчення причин взаємозв’язку між різними показни-ками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку ви-

634

конання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використан-ню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;

б) прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

в) розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і від-повідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінювання умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету тощо. Відповідно до цього ана-ліз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства, і його ре-зультати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета — встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємс-тва, отримання максимального прибутку і виключити ймовірність бан-крутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками ма-теріальних ресурсів, контролюючими органами на основі звітності, що публікується. Його мета — встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Усе, що має вартість, належить підприємству і відображається в активі балансу, називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання його в конкретне майно і матеріальні цінності, про ви-трати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про зали-шки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу.

Структура активів балансу:

I Необоротні активи:

1. Нематеріальні активи.

2. Незавершене будівництво.

3. Основні засоби.

4. Довгострокові фінансові інвестиції.

II Оборотні активи:

1. Запаси.

2. Незавершене виробництво.

3. Готова продукція.

635

4. Дебіторська заборгованість.

5. Поточні фінансові інвестиції.

6. Грошові кошти.

Структура пасиву балансу: І. Власний капітал:

1. Статутний капітал.

2. Пайовий капітал.

3. Резервний капітал.

4. Нерозподілений прибуток.

II. Забезпечення таких витрат і платежів:

1. Забезпечення виплат персоналу.

2. Інші забезпечення.

3. Цільове фінансування.

III. Довгострокові зобов’язання:

1. Довгострокові кредити банків.

2. Відстрочені податкові зобов’язання.

3. Інші довгострокові зобов’язання.

IV. Поточні зобов’язання:

1. Короткострокові кредити банків.

2. Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.

3. Видані векселі.

4. Кредиторська заборгованість.

5. Інші поточні зобов’язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

Джерела інформації для проведення аналізу:

а) баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (фо- рма № 1);

б) звіт про фінансові результати та їх використання за звітний пері- од та попередній рік (форма № 2);

в) звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3);

г) звіт з праці;

ґ) звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

д) розрахунок нормативу власних оборотних коштів;

е) розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості; є) звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос);

ж) зведена таблиця основних показників;

з) звіт про рух коштів в іноземній валюті; и) бізнес-план;

і) матеріали маркетингових досліджень;

й) висновки аудиторських перевірок;

к) інша інформація.

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства та їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проект-

636

них завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарсь-кої діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання фор-мування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розмі-щення в різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки плато-спроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості оберту коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

У процесі аналізу фінансового стану підприємства розглядаються такі питання:

а) платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

б) забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

в) збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі періоду, що аналізується;

г) виконання плану прибутку і прибутковість фінансово- господарської діяльності підприємства;

ґ) стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утво-рення;

д) розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

е) забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання; є) розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

ж) забезпеченість обігових коштів;

з) утворення і використання різних фондів; и) збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільо-вому призначенню, забезпеченість і повернення позик і займав в обу-мовлені строки. При аналізі стану розрахунків з’ясовуються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки го-ловна причина збільшення кредиторської заборгованості — зниження оберту обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей за окремими типами і видами. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення оберту або додатково залучених в обіг коштів через повільний обіг. Перелік пи-тань, що розглядається, може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією.

Основні суб’єкти-користувачі аналітичної інформації:

1. Власники і акціонери.

2. Фінансові консультанти менеджери.

3. Податкові служби.

4. Статистичні органи.

5. Комерційні партнери.

6. Кредитно-банківські установи.

637

Для характеристики фінансового стану підприємства, використан­ня ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу (ф. 1), звіту (ф. 3).

Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (ва­люти балансу) рядок 330 на початок і на кінець звітного періоду. При

^{ьSSлансу за звітний період свідчить про ско}

Особлива увага спрямовується на

• «Товари відвантажені, не сплачені в строк»;

• «Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не спла­чені в строк »;

• «Збитки минулих років»;

• «Збитки звітного року»;

• «Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк»;

Виявляється, однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова незалежність від зовнішніх джерел.

З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової належності або коефіцієнт «автономії» (К.авт.) як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу:

К.авт. = ряд495 / ряд330.

Практично встановлено, що загальна сума заборгованості не пови-

джедел ). визначення фінансової стійкості підприємства вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (К.фс.) який характеризує спів­відношення власних та позикових коштів

К.фс. = ряд495/ряд530 + ряд750.

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що під-

638 ^

цього (К.фс.) повинно бути більшим ніж 1, що свідчить про збільшен­ня виручи, збільшення прибутку.

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового левериджу (Ф.л.), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань і визначається як відно­шення довгострокових зобов’язань до джерел власних коштів:

Ф.л. = ряд530/ряд495.

Негативним вважається збільшення даного показника протягом пе­ріоду, що аналізується. В нашому випадку показник залишається не­змінним, що свідчить про стабільну платоспроможність, зменшення

фінансо в о ир о ішення ку . питання щодо забезпечення підприємства влас­ними коштами (К.зк.) цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів (за вирахуванням статей «Розрахунки з учасниками», «Резерви наступних

К.зк. = (ряд 495 - ряд450- ряд455 - ряд460 - ряд465)--ряд070/ряд150 + ряд320.

Значення К.зк. повинно бути більшим ніж 0,1. В аналізі можливо суміщати різні види групування даних. Для більш спрощеного аналізу підприємства використовують агреговану

формШт б о а дик с а^Урозрахунку показників агрегованого балансу:

1. Основні засоби і інші позаоборотні активи (сума рядків 010, 030,

(сума рядків 260, 270, 280, 290

форми Дебіторська заборгованість (сума рядків 160, 170, 190, 200, 210,

22 4 2 Акти 40 фо що ми повільно реалізуються (сума рядків 080, 090, 100, 110, 130, 140 165, 180, 300, 310 форми 1).

5. Актив балансу (рядок 330 форми 1 .

6. Збитки (сума рядків 485і 490 форми 1).

7. Заборгованість постачальникам (сума рядків 425, 465, 475, 630, 640, 650 форми 1).

8. Заборгованість по бюджетним і позабюджетним платежам (сума рядків 670 680, 690 форми 1).

639

9. Заборгованість по витратам до оплати (сума рядків 450і 700 фо- рми 1).

10. Інша заборгованість (сума рядків 660, 710, 720, 730, 740 фор-ми 1).

11. Пасив балансу. (рядок 760 форми 1).

12. Власні засоби, зобов’язання перед кредиторами і власниками (сума залучених підприємством коштів).

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Пла-тоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов’язання за рахунок наяв-них грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статях балансу, як грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третього розділу балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов’язань входять заборго-ваність по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити бан-ку, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі.

Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів є гроші і коро-ткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться гото-ва продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Лі-квідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на про-дукцію, її конкурентоспроможність, платоспроможності покупців, форм розрахунків тощо.

Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва на готову продукцію, а потім — в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи.

Відповідно на три групи поділяються і платіжні зобов’язання під-приємства:

а) заборгованість, строк оплати якої вже настав;

б) заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;

в) довгострокова заборгованість.

Рівень платоспроможності оцінюється за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кош-ти і цінні папери. Менш мобільним є засіб у розрахунках готової про-дукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності по-требують виробничі запаси і витрати для перетворення їх на грошові засоби. Із врахуванням цього в економічній літературі визначають в основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності.

640

Поточна платоспроможність - це здатність до швидкого пога­шення своїх короткострокових зобов’язань. Але для цього необхідні грошові засоби які підприємство може отримати в результаті обертан­ня в гроші деяких найбільш ліквідних засобів, або мати достатній за­пас грошей у банку чи в касі.

Цей показник характеризує відношення мобільних засобів до коро-

ємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття:

Кп = (ряд 150 + ряд 320 - ряд 120)/ряд 750

Оптимальне значення для цього показника прийнято мати в межах від 1 до 1,5 для підприємства, що аналізується. Якщо значення коефі­цієнта покриття дуже позитивне і виявлено лише незначне зменшення на кінець року, то це свідчить про високу ступінь стійкості підприємс­тва. Чим більша величина поточних активів по відношенню до поточ­них пасивів, тим більша впевненість, що існуючі зобов’язання будуть

ності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволікан­ні засобів у дебіторську заборгованість може бути пов’язано з невмілим управлінням активами.

Не менш популярним показником платоспроможності є коефіцієнт

Ка.л. = (каса + грошовікошти)/(1 + 2)розділу пасиву балансу. Оптимальне значення для даного коефіцієнту знаходиться в межах

Кз.л. = оборотні активи/весьпозиковийкапітал.

тивності та рентабельності. Нормативні значен про цих показників пред­ставлені в табл. 25.2.

641

Таблиця 25.2

ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ

	Показники	Нормативне значення
І	Аналіз ліквідності підприємства
1	Коефіцієнт покриття	> 1,0
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,6 – 0,8
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2 < 0,35 збільшення
4	Чистий обіговий капітал	> 0 збільшення
II	Аналіз платоспроможності (фінансова рівновага) підприємства
1	Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	>0,5
2	Коефіцієнт фінансування	<1 зниження
3	Коефіцієнт забезпеченості власними обіго-вими коштами	> 0,1
4	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	> 0 збільшення
5	Поточна платоспроможність, тис. грн.	> 0 збільшення
IІІ	Аналіз ділової активності підприємства
1	Коефіцієнт обігу активів	збільшення
2	Коефіцієнт обігу кредиторської заборгова-ності	збільшення
3	Коефіцієнт обігу дебіторської заборгованос-ті	збільшення
4	Строк погашення дебіторської заборговано-сті, днів	зменшення
5	Строк погашення кредиторської заборгова-ності, днів	зменшення
6	Коефіцієнт обігу матеріальних запасів	збільшення
7	Коефіцієнт обігу основних фондів (фондо-віддача)	збільшення
8	Коефіцієнт обігу власного капіталу	збільшення
ІV	Аналіз рентабельності підприємства
1	Коефіцієнт рентабельності активів	> 0 збільшення
2	Коефіцієнт рентабельності діяльності	> 0 збільшення
3	Коефіцієнт рентабельності продукції	> 0 збільшення

642