24.4. Планування та аналіз собівартості виготовленої продукції

Метою планування собівартості виготовленої продукції є визна-

Планування собівартості продукції проводиться господарчими ор­ганізаціями самостійно і є складовою частиною їхнього бізнес-плану

Порядок та методи планування собівартості продукції робіт кожна господарча організація може встановлювати самостійно, виходячи з умов своєї діяльності, але не виходячи за межі законодавства.

611

Планова собівартість продукції може бути визначена техніко-економічним розрахунком за статтями витрат на основі плану заходів підвищення технічного й організаційного рівнів виробництва порівня-но з передбаченим у кошторисі.

Метою планування собівартості продукції є встановлення економі-чно обґрунтованої величини витрат підприємства. Показник планової собівартості використовується для встановлення потреби в оборотних засобах, планування прибутку, формування цін, визначення ефектив-ності окремих організаційно-технічних заходів і виробництва в цілому.

Метою розрахунку собівартості продукції є повне та достовірне ви-значення фактичної величини витрат підприємства, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Інфор-мація про фактичні витрати використовується для оцінювання й аналі-зу планово-економічних показників підприємства.

Управління витратами передбачає цілеспрямований вплив на фор-мування витрат, контроль за їх рівнем та економічне стимулювання їх-нього зниження.

Система управління витратами включає:

• пошук і виявлення чинників, що впливають на економію всіх видів ресурсів;

• нормування витрат ресурсів;

• планування витрат за їхніми видами;

• облік та аналіз витрат;

— економічне стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. При аналізі фактичної собівартості продукції, виявленні резервів

та економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок за економічними факторами. Економічні фактори найбільш повно охоплюють усі елементи процесу виробництва — кошти, предмети праці, саму працю. Вони відображають основні напрями роботи ко-лективів підприємства за зниженням собівартості: підвищення про-дуктивності праці, впровадження передової техніки й технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівлі та краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлін-ських та інших непрямих витрат, скорочення браку та ліквідація не-продуктивних витрат.

Вирішальною умовою зниження собівартості є безперервний тех-нічний прогрес. Впровадження нової техніки, комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, удосконалювання технології, впровадження прогресивних видів матеріалів дають змогу значно зни-зити собівартість продукції.

Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширен-ня спеціалізації й кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижча, ніж на підприємствах, що виробляють цю саму продукцію в невеликих

612

кількостях. Розвиток спеціалізації потребує встановлення й найбільш раціональних кооперованих зв’язків між підприємствами.

Зниження собівартості продукції забезпечся насамперед за ра­хунок підвищення продуктивності праці. Із зростанням продуктивності праці скорочуються витрати праці на одиницю продукції, а значить, зменшується частка заробітної плати в структурі собівартості.

• собівартість окремих виробів;

• окремі елементи й статті витрат.

При аналізі собівартості використовуються такі джерела інформації:

• форма № 5 «Звіт про витрати на виробництво й реалізацію про­дукції (робіт, послуг) підприємства»;

• планові та звітні калькуляції собівартості продукції;

• дані синтетичного й аналітичного обліку витрат за основними і

керування, витрати на підготовку й освоєння виробництва нових видів продукції, втрати від браку, інші виробничі витрати, невиробничі витрати.