• 24.1. Класифікація витрат підприємства

  Основною метою будь-якої підприємницької діяльності є прибуток як джерело фінансових ресурсів для розвитку підприємництва, що за-довольняє потреби власників підприємства і держави в цілому.

  Як відомо, прибуток (або збиток) від виготовлення продукції, ви-конання робіт або надання послуг (надалі — виготовлення продукції) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах і затратами на її виробництво та реалізацію, тобто її собівартістю.

  590

  Загальні витрати

• Операційні витрати

• Фінансові витрати

• Інвестиційні витрати

• Постійні витрати

• Умовно-постійні витрати

• Умовно-змінні витрати

• Граничні витрати

• Валові витрати

• Середні валові витрати

• Середні постійні витрати

• Середні змінні витрати

• Непрямі витрати

• Управління витратами

• Собівартість продукції

• Елементи витрат

• Кошторис витрат

• Калькуляція собівартості

• Рівень собівартості

• Непрямі витрати

• Прибуток

• Рівень собівартості

• Податки

• Планування собівартості

• Методи планування

• Аналіз собівартості

• Показники собівартості

• Зниження собівартості

• Продуктивність праці

• Податки

• Облік витрат

• Ціна

Виручка прямо залежить від рівня цін, що сформувалися на ринку. Конкретне підприємство мало впливає на становище ринку і, отже, на очікуваний розмір виручки.

Рівень собівартості продукції значною мірою визначається підпри-ємством-виробником. Зрозуміло, в основі вартості витрат виробництва лежать об’єктивні фактори: потреби в сировині, механізмах, робочій силі, рівень цін, що утворився на ресурси. В той же час на собівартість продукції суттєво впливає раціональне та ефективне використання ре-сурсів.

Отже, боротьба підприємства за зниження вартості виробництва своєї продукції є важливим кроком підвищення економічної віддачі від підприємства, зростання його конкурентоспроможності.

Термін «витрати» може застосовуватися в різних значеннях. Зале-жно від контексту під витратами розуміють видатки, затрати, витрати, виплати.

Отже, видатки є грошовим виміром ресурсів підприємства, що ви-користовуються з будь-якою метою. Затрати періоду дорівнюють вар-тості всіх ресурсів, придбаних підприємством в цьому періоді. Витрати періоду зумовлені вибуттям ресурсів і зменшують нерозподілений прибуток підприємства цього періоду. Виплати ж пов’язані з оплатою ресурсів підприємства, — коштами.

Для виробництва конкурентоспроможної продукції підприємство вкладає кошти у фактори виробництва. При придбанні підприємством устаткування, інструменту, матеріалів і т. п. кошти на покупки станов-лять витрати або платежі підприємства. Виплата грошей з каси або ба-нківського рахунку в цьому випадку має назву платежу.

Коли говорять про використання факторів виробництва, йдеться про витрати виробництва.

Витрати підприємства — це грошовий вираз використовування фа-кторів виробництва для виробництва та реалізації продукції.

У ринковій економіці розрізняють явні (бухгалтерські), альтерна-тивні і безповоротні витрати. Грошові витрати на оплату праці, при-дбання сировини і матеріалів, амортизацію основних фондів та інші витрати, необхідні для здійснення виробництва і реалізації продукції, є явними витратами підприємства. Оскільки вони розраховуються на ос-нові фінансових звітів, їх називають ще бухгалтерськими. Сукупність усіх явних витрат утворює собівартість продукції, а різниця між ціною реалізації і собівартістю — прибуток.

Витрати на використовування якогось фактора виробництва, ви-значені з погляду якнайкращого їх альтернативного використовування, називаються альтернативними витратами.

Поняття альтернативних витрат застосовується тільки тоді, коли є альтернативні варіанти. Ці витрати не завжди явно виражені, але їх доцільно враховувати при ухваленні економічних рішень.

591

Інша справа з безповоротними витратами, тобто раніше утворени-ми і невідшкодованими. Вони ніяк не можуть вплинути на економічне рішення керівництва підприємства.

Витрати підприємства можуть виникати внаслідок упровадження звичайної, тобто операційної, фінансової й інвестиційної діяльності підприємства та надзвичайних подій. Варто звернути увагу на визна-чення перелічених вище різновидів діяльності підприємства. Отже, операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не належать до фінансової чи інвестиційної діяльності. Основною визнається діяльність, пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції; вона класифікується за галузями та видами економічної діяльності.

Проте фінансова діяльність — це діяльність, що призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства (емісія акцій, облігацій, виплата дивідендів, отримання позик та їх погашен-ня). Необхідно також визначити інвестиційну діяльність, зумовлену придбанням і реалізацією необоротних активів, короткострокових фі-нансових інвестицій та продажем основних засобів і нематеріальних активів, придбанням чи продажем довгострокових фінансових інвес-тицій, наданням позик фізичним чи юридичним особам. Надзвичайні події можна визначити як такі, що виникають внаслідок форс-мажору, тобто стихійного лиха, експропріації активів підприємства тощо.

Відповідно до перелічених вище видів діяльності підприємства утворюються такі витрати: операційні, фінансові, інвестиційні та непе-редбачувані.

Під операційними розуміють витрати підприємства, що виникають у зв’язку з операційною діяльністю підприємства, тобто його основ-ною діяльністю, пов’язаною з виробництвом та реалізацією продукції, яка забезпечує основну частку його доходу. Операційні витрати ще на-зивають поточними. Частина з них є циклічними і повторюваними (наприклад, витрати на сировину, матеріали), інша частина має місце постійно і незалежно від виробництва (витрати на утримання примі-щень, управлінського персоналу).

Фінансові витрати утворюються від провадження фінансової діяль-ності підприємства; вони можуть виникати не завжди, тому що під-приємство може і не здійснювати фінансової діяльності. Інвестиційні витрати виникають внаслідок здійснення інвестиційної діяльності під-приємства та також можуть не виникати на підприємстві, оскільки не завжди воно проводить інвестиційну діяльність. Що ж стосується не-передбачуваних витрат, то вони мають місце взагалі зрідка, тому що виникають внаслідок надзвичайної діяльності підприємства.

Витрати також можна розподілити на прямі і непрямі. Прямі витра-ти безпосередньо пов’язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю. До складу прямих матері-

592

альних витрат зараховується вартість сировини й основних матеріалів, що складають основу виробленої продукції, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, допоміжні матеріали, які відносяться до конк-ретного об’єкту витрат. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата й інші виплати працівникам, зайнятим безпосередньо на виробництві продукції, виконанні робіт, наданні по-слуг, що можуть бути віднесені до певного об’єкту витрат. Інші прямі витрати складаються зі всіх інших виробничих витрат, що відносяться до конкретного об’єкта витрат, наприклад, відрахування на соціальні заходи, амортизація і т. д. Суму прямих витрат можна розрахувати за такою формулою:

П_в = М+З+А ,

де П_в — прямі витрати на виготовлення продукції;

М — вартість матеріалів, які використовуються при виготовленні про-дукції робіт матеріалів. Вартість придбання матеріальних ресурсів визна-чається за діючими цінами, не враховуючи податку на додану вартість;

З — витрати на оплату праці, включаючи виплати стимулюючого ха-рактеру (премії, надбавки та ін.); компенсації, пов’язані з розкладом робо-ти та умовами праці; оплата чергових та додаткових відпусток тощо;

А — витрати на утримання та експлуатацію машин і механізмів, які включають амортизаційні відрахування на повне відновлення машин, механізмів та інших промислових основних фондів; орендну плату за використання орендованої техніки в розмірах, зумовлених договором; витрати на технічне обслуговування, витрати на ремонт; витрати на паливо, енергію та інші експлуатаційні ресурси і деякі інші витрати.

Прямі витрати розподіляються на постійні та змінні. Сума постій-них витрат у певних межах не залежить від кількості виготовленої продукції. До складу цих витрат належать витрати на утримання й експлуатацію будівель і споруд, управління. Сума змінних витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції. У складі таких витрат виокремлюють:

• пропорційні витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, комплектуючи тощо);

• непропорційні, що також можна розподілити на прогресуючі і дегресуючі (тобто ті, які змінються швидше за обсяги виробництва, та ті, які змінюються повільніше за обсяги виробництва).

Непрямі витрати пов’язані з виготовленням різних виробів і не мо-жуть прямо відноситись до того чи іншого виду продукції (заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу тощо). Непрямі ви-трати включають:

— адміністративно-господарські витрати, які передбачають оплату праці адміністративно-господарського персоналу, відчислення на соці-

593

альні потреби (на державне соціальне та медичне страхування, пенсій-не забезпечення, в державний фонд зайнятості населення і та ін.), утримання на канцелярські потреби, відрядження тощо;

• витрати на обслуговування робітників, включаючи витрати на підготовку та перепідготовку кадрів, на забезпечення необхідних сані-тарно-гігієнічних та побутових послуг, витрати на охорону праці і тех-ніку безпеки тощо;

• витрати на організацію виробництва продукції на майданчиках, включаючи витрати, що пов’язані зі знесенням та ремонтом малоцін-них і швидкозношуваних інструментів та інвентарю, які використову-ються у виробництві підрядних робіт і робіт, що не мають відношення до основних доходів; утримання пожежної та сторожової охорони; ви-трати по проектування промислових робіт та ін.

• інші непрямі витрати, які включають платежі з обов’язкового страхування майна господарчої організації; платежі за кредитами бан-ків у межах ставки, встановленої законом; витрати, що пов’язані з рек-ламою та ін.;

• витрати, що не враховані в нормах накладних витрат, але відне-сені на їх рахунок. Сюди можуть бути включені допомоги у зв’язку зі втратою працездатності внаслідок промислових травм, що виплачуєть-ся робітникам на основі судових рішень; податки, збори, платежі та інші обов’язкові відрахування (податок на користувачів автомобільних доріг, плата за землю та ін.).

Відмінності між постійними та змінними витратами є базою для розмежування двох часових інтервалів діяльності підприємства: коро-ткострокового і довготривалого. Впродовж короткострокового періоду керівництво підприємства не має можливості змінити свою виробничу потужність. Воно збільшує або зменшує об’єм залучених матеріальних і трудових ресурсів і тим самим змінює об’єми випуску продукції. В цьому періоді об’єм виробництва продукції залежить виключно від змінювання змінних витрат. Кількість постійних витрат залишається незмінною.

У довготривалому періоді об’єм випуску здійснюється з викорис-танням усієї виробничої потужності підприємства, включаючи додат-ково створені потужності. В цьому випадку всі фактори виробництва розглядаються як змінювані.

У сумі постійні та змінні витрати утворюють загальні, або валові, витрати:

ТС = FC +VC ,

де ТС - валові витрати; FС - постійні витрати; VС - змінні витрати.

594

Безповоротні витрати є раніше утвореними та невідшкодованими навіть у разі припинення підприємством своєї діяльності в цій сфері.

Велике значення для визначення об’єму виробництва, здатного за­безпечити прибуток підприємству, має розрахунок граничних витрат.

Додаткові витрати, пов’язані зі збільшенням випуску продукції на одну одиницю, називаються граничними (S_гр). Оскільки постійні ви-

S_гр=∆VC/∆Q,

де ∆VC - приріст змінних витрат;

∆ Q - приріст об’єму випуску продукції.

Середні витрати є витратами на одиницю випуску продукції. Розрі­зняють три види середніх витрат: середні валові, середні постійні, се­редні змінні витрати

об ’ єм випуску продукції : є часткою від ділення валових витрат на

S_cер=TC/Q,

де S_сер - середні валові витрати; ТС - валові витрати; Q - об’єм випуску продукції. Середні постійні витрати відповідно дорівнюють:

AFC = FC/Q,

де АFС - середні постійні витрати; FC - постійні витрати; Q - об’єм випуску продукції. Середні же змінні можна розрахувати так:

AVC = VC/Q,

Q - об’єм випуску продукції.

Порівнюючи середні валові витрати з ціною продукції, можна ви­значити прибутковість виробництва продукції.

Приклад розрахунку кількісної величини різних видів витрат виро­бництва наведений у табл. 24.1.

595

Розглянуті поняття і види витрат виробництва знаходять застосу-вання в підприємницькій діяльності та при розробці бізнес-планів, економічному обґрунтовуванні проектів і проведенні фінансового ана-лізу.

Облік витрат на виробництво виконується на основі первинної об-лікової документації, яка складається з обов’язковим копіюванням, що забезпечує облік за об’єктами виробництва та видами робіт.

У господарській же практиці та законодавчих актах нашої країни для визначення величини витрат виробництва часто використовують термін «собівартість». Собівартість відповідає розглянутому поняттю «явні (бухгалтерські) витрати виробництва».

Тому необхідно детальніше зупинитися на витратах виробництва, що включаються в собівартість продукції.

Таблиця 24.1

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ РІЗНИХ ВИДІВ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

				Витрати	— 100 50 33,3 25 20
Обсяг проду- кції
0	100	0	100	—		—	—
1	100	75	175	75		75	175
2	100	110	210	35		55	105
3	100	130	230	20		43,3	76,6
4	100	160	260	30		40	65
5	100	210	310	50		42	62