22.1. Мотивація праці

Дуже часто добре розроблені плани залишаються не реалізовани-ми. Не досить визначити, хто конкретно, які дії і в які строки має ви-конати, треба ще належним чином скоординувати працю підлеглих для ефективного виконання дорученої справи.

Спонукання працівників підприємства до реалізації поставлених перед ними цілей і задач є об’єктивною необхідністю й усвідомлюєть-ся всіма персоналом перебільшувала значення матеріальних стимулів. У результаті проведених досліджень було встановлено керівниками. Однак протягом тривалого періоду наука управління, що задоволеність працівників матеріальними умовами праці (заробітна плата, допомоги й ін.) далеко не в усіх випадках приводить до підвищення продуктив-ності праці. Як показує практика, найбільш ефективними стимулюю-чими факторами є відповідність роботи яка виконується, щодо потреб людини в самоствердженні як особистості і можливість самовираження.

Наприклад, у результаті одного з численних опитувань робітників, проведених з метою з’ясування їхнього ставлення до праці, було вста-новлено, що найголовнішими їхніми бажаннями є впевненість у по-

519

стійній зайнятості, потім потреба у визнанні та повазі, а також інтерес до роботи. Розмір же заробітної плати займав одне з останніх місць у списку першочергових потреб робітників.

Подібні настрої працівників змушують керівників підприємств на-давати більшого значення не адміністративним методам управління і матеріального стимулювання, а мотивації праці.

Система мотивації характеризує сукупність взаємопов’язаних за-ходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства.

Мотивація — процес заохочення людей до ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей організації шляхом формування мо-тивів.

Мотив — внутрішнє бажання людини діяти певним чином для за-доволення своїх потреб. Мотиви виникають під впливом мотиваторів.

Мотиватор — усе те, що спонукає людину діяти певним чином.

Процес мотивації поділяють на чотири основні етапи:

1. Виникнення потреб.

2. Розробка стратегії і пошук шляхів задоволення потреб.

3. Визначення тактики діяльності і поетапне її здійснення.

4. Задоволення потреб й одержання матеріальної чи духовної вина-городи.

Мотивація праці — це бажання працівників задовольнити свої по-треби через трудову діяльність.

Мотивація праці — це одна з найважливіших функцій менеджме-нту, що являє собою стимул групи працівників, до діяльності щодо до-сягнення цілей підприємства через задоволення їх власних потреб. Го-ловні важелі мотивації — стимули і мотиви. Під стимулом розуміється матеріальна винагорода певної форми, наприклад заробітна плата. На відміну від стимулу, мотив є внутрішньою спонукальною силою: ба-жання, потяг, орієнтація, внутрішні цільові установи та ін.

Отже, мотивація — це процес спонукання себе та інших до діяль-ності для досягнення особистих цілей або цілей організації. Мотивація потрібна для ефективного виконання робіт і реалізації управлінських рішень. Поза мотивацією ніяка цілеспрямована діяльність неможлива.

Мотивація використовується в керуванні людьми протягом тисячо-літь і традиційно визначено три її види: економічна, владна і соціаль-на. У середні віки найчастіше використовували владну мотивацію, жо-рстко спонукаючи працівників до виконання дій, а також різні види матеріальної (економічної) винагороди — натуральні виплати, заробі-тну плату та ін. Таке поєднання владної і економічної мотивації діста-ло назву політики «батога і пряника». Однак слід зазначити, що тоді мотивація здійснювалася несвідомо, люди ще не знали природи моти-вації, механізмів спонукання до діяльності.

520

Першою спробою зрозуміти сутність мотивації можна вважати концепцію «економічної людини» А. Сміта. Наприкінці XVIII ст. він спостерігав, як маси зубожілих селян наповнили англійські міста і бу-ли згодні на будь-яку найважчу роботу за мінімальну платню. Висно-вок А. Сміта полягав у тому, що людина завжди прагнутиме поліпши-ти своє економічне становище, і, отже, спонукатиметься до діяльності.

Економічної концепції мотивації дотримувався Ф. Тейлор та інші представники школи наукового управління. Разом з тим вони розуміли недостатність і принципову помилковість оплати праці на мінімально достатньому для виживання рівні. Представники школи наукового управління зробили економічну мотивацію більш ефективною, запро-понувавши оплачувати працю робітників пропорційно до їхнього тру-дового внеску. Поєднання економічної мотивації з методами раціона-льної організації праці зумовило небувале раніше зростання проду-ктивності і ефективності виробництва. З початку XX ст. методи мате-ріальної мотивації набули значного поширення. Однак поступово у зв’язку з розвитком техніки і технології, піднесенням рівня добробуту і освіти людей, вагомість економічної мотивації почала слабнути. Люди почали звертати увагу і на інші фактори. Тому виникла необхідність використання соціальних і психологічних аспектів мотивації.