19.6. Органічна (природна) модель

У межах теорій і концепцій соціальних і соціотехнічних систем велика увага приділялася зовнішньому середовищу, і підприємство представляється у вигляді органічної моделі. Підприємство в ній виступає як соціальний природний організм. Тобто, це жива система,

14. Спосіб організації виробництва, коли предмети праці, що надходять на виробничу ділянку, нею у попередньої технологічної ланки не замовляються – це:

а) основна модель організації управління матеріальними потоками в логістичних системах;

б) «штовхаюча система» організації управління матеріальними потоками в логістичних системах;

в) «тягнуча система» організації управління матеріальними потоками в логістичних системах;

г) сукупність двох моделей «штовхаючої системи» та «тягнучої системи».

15. «Штовхаючі» моделі управління потоками характерні для:

а) сучасних інноваційних методів організації виробництва;

б) автоматизованих методів організації виробництва;

в) авторитарних методів організації виробництва;

г) традиційних методів організації виробництва.

248

97

Економіка підприємства

Тема 8

Прогнозування та

Планування діяльності

Підприємства

1. Система планів підприємства

2. Етапи та методи планування

3. Поняття, зміст і структура бізнес-плану

4. Економічне прогнозування діяльності підприємства

8.1. СИСТЕМА ПЛАНІВ ПІДПРИЄМСТВА

Планування – це процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення. Воно об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає усім процесам однакову спрямованість і скоординованість, що дозволяє найбільш повно і ефективно вико-ристовувати наявні ресурси, комплексно, якісно і швидко вирішувати різноманітні завдання управління.

Система планів – це сукупність конкретних завдань по ціле-спрямованому економічному управлінню, що забезпечує пропорційний і ефективний розвиток підприємства.

Фінансове планування – це один з елементів діяльності, пов’язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народно-госпо-дарського планування. Об’єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і пере-розподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов’язкові збори в цільові фонди та ін. Фінансовий план – це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів полягає в тому, що вони складаються виключно в грошовій формі.

Принципи фінансового планування:

– наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основіпевних методик, з урахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір оптимального з них;

98

19.4.3. Теорія ресурсної залежності

Основні положення теорії ресурсної залежності розроблені Джеральдом Саланчіком (Gerald Salancik), а також уже згаданими Джеффрі Пфеффер і Говардом Олдріч. У якійсь мірі цю теорію можна вважати подальшим розвитком концепції екології популяцій, але в напрямі більшої активності та раціональності підприємств. У своїх роботах вони сформулювали основні положення теорії ресурсної залежності, що зводяться до наступного:

1. Жодне підприємство не може створити всі необхідні їй ресурси і зробити себе самодостатнім. Тому воно бере їх із зовнішнього середовища.

2. Суть взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем (підприємствами) – прагнення знизити ресурсну залежність від інших і підвищити їх залежність від себе. Ступінь залежності підприємства від інших визначається важливістю потрібного ресурсу, монополією іншого підприємства на контрольований ресурс і здатністю підприємства, що контролює ресурс, розпоряджатися ним.

3. Баланс підприємства із зовнішнім середовищем досягається через свідому адаптацію до її змін і активний вплив менеджерів на зовнішнє середовище.

На відміну від популяційно-екологічної концепції, теорія ресурсної залежності припускає, що підприємство саме визначає адекватну стратегію взаємодії з іншими підприємствами та впливу на них, спрямовану на зниження залежності від інших і підвищення передбачуваності зовнішнього середовища.