1.1. Програми, які позитивно вплинули на суспільство. Аналіз конкретних

прикладів програм «Закритої зони».

Попри всі закиди журналістському розслідуванню в його

неефективності, декотрі телепрограми справді призводять до змін у

суспільстві.

Прикладом наполовину вдалого розслідування є програма «Закрита

зона» від 9 листопада 2006 року. Програма розповідала про ювеліра з Харкова,

який фактично сам виступив проти тамтешньої «ювелірної мафії» — усієї

системи хабарів і корупції, яка існує в цій галузі. Після цього відразу знайшли

якесь «порушення» з його боку — і засудили його за них.

Після виходу програми цю людину відпустили, хоча самої системи

порушень програма не змінила. «Усіх корупціонерів покарати нам, звичайно,

не вдалося — але принаймні допомогти конкретній людині «Закрита зона»

змогла. Таких випадків було багато. Причому, як правило, допомагали

простим, незахищеним людям» [5].

Такий стан речей має місце, очевидно, через те, що підвид

журналістського розслідування, де розглядають окремий випадок,

практикувався на теренах Радянського союзу, відповідно, цей різновид має

довшу історію розвитку, і, відповідно, більшу ефективність. Крім того, до

нього більше призвичаїлися люди.

Також важливим є те, що на епізодичному рівні легше щось змінити, ніж

переламати цілі схеми та системи.

Наступним прикладом може бути програма про міліціонера, працівника

ДАІ. Він застрелив тракториста, який їхав із друзями на дискотеку, в одному

селі Житомирської області. Внаслідок програми проти міліціонера порушили

кримінальну справу, віддали до суду і засудили. «Але це був ну такий

районний рівень, що далі нікуди» [3].

Особливо вдалим, на нашу думку, прикладом програми, яка призвела до

хороших наслідків, правда, часткових, є «Закрита зона», яка вийшла у двох

45

частинах, 5 жовтня та 16 листопада 2006 року, про корупції в Чорнобильській

зоні.

У першій частині в ефірі продемонстрували відео, на якому директор

ЧАЕС Ігор Грамоткін і директор Чорнобильського центру з радіаційної

безпеки Євген Гарін обговорювали потенційну корупційну схему разом з

Райнером Герингом, представником німецької компанії Нюкем, яка будує

завод з переробки твердих радіоактивних відходів.

На плівці було зафіксовано, як Геринг за посередництвом Гаріна,

пропонує директору станції відкат, фактично хабар, за збільшення вартості

будівництва. Також в ефірі прозвучали можливі схеми оформлення відкату.

Після виходу програми Райнера Геринга звільнили, а 13 жовтня, через

тиждень після ефіру, Нюкем надіслав Чорнобильському центру офіційний

лист з повідомленням про розрив контракту, в якому зазначена причина:

звинувачення в корупції збоку «Закритої зони».

Завдяки програмі порушення так і не відбулося. «Україна зберегла

фактично на основі цієї програми 40 мільйонів. І не тільки Україна, а і

Євросоюз скільки заощадив!» - говорить Володимир Арьєв [3].

У німецькій прокуратурі внаслідок «Закритої зони» відкрили справу,

якою замається європейське антикорупційне бюро (OLAS). На 17 червня 2008

року вони через прокуратуру надіслали Арьєву запрошення зустрітися зі

слідчими OLASa і надати їм інформацію, яка була в нього.

В українській прокуратурі теж відкрили справу, але вона досі не

завершена.

Варто зазначити, що за всю історію існування «Закритої зони»

траплялися ще такі випадки: повернення аеропорту Бориспіль землі, яку у

нього «вкрали під будівництво в одноосібному порядку терміналу з

ігноруванням інтересів аеропорту» [3]; після іншої програми повернули

Україні два танкери, які уже майже продали за кордон; зупинили викрадення із

заводу металів на Кіровоградщині; журналіста Романа Антоника, якого

засудили несправедливо на 12 років за вбивство, якого він не скоював,

46

випустили, правда без рішення суду, а просто тихенько [5], також випустили

ще одного кримського журналіста та редактора Лутьєва.

За словами журналіста «Закритої зони», окрім перерахованих випадків

більше позитивних змін внаслідок програм не було [5]. Цікаво, що одразу

після помаранчевої революції, коли почав працювати новий уряд, на початку

2005 року, був період, коли найбільше та найактивніше щось змінювалося

після програм. Правда, тривало це недовго.

Можна простежити ще одну закономірність у змінах після програм.

«Дуже багато речей вдавалося зупинити чи допомагати відновити

справедливість, але от єдине що майже ніколи не вдавалося – це щоб герой

програми отримав справедливе покарання» - говорить Володимир Арьєв. [3].