1.4. Аналіз конкретних прикладів польських програм «з твого боку».

Що стосується польського досвіду, то він у цій царині наступний.

Практично всі програми, окрім окремих випадків, закінчуються хоч якимись

зрушеннями чи позитивними змінами, проте до повної справедливої кінцівки

доводять не всі.

Агнєшка Боровська розказала про декотрі з тих програм, які закінчилися

успішно.

В лютому 2007 року польська журналістка робила програму-розкриття

продажу поліційної інформації, корисної власникам буксирів з Варшави. «Ми

довели існування варшавського восьминога, що складається системи

корумпованих посадових осіб, варшавської мафії і власників лафетів.

Полісмени продавали інформацію буксирам, мафія брала гроші з

буксирів за їх переміщення на терені, а буксири отримували кошти від

майстерень, які ремонтують авто, за те, що останні час від часу привозили їх»

[6].

Поліція заперечувала стверджуючи, що сучасний керівний центр KSP

щільний, і, що спеціальні прилади в приміщенні не дозволяють розмовляти на

стільникових телефонах. Агнєшка Боровська виїхала на місце і довела, що

система вимкнена і не працює, а мережа 3G уможливлює навіть таємне

пересилання даних.

Внаслідок програми поліція розпочала слідство, зупинено декількох

недобросовісних посадових осіб, і було встановлено сучасну систему для

заглушки мобільних телефонів, яка з того часу добре працює.

Ще один показовий випадок, яким займалася Агнєшка Боровська у 2005-

2007 роках – із фальшивим лікарем з Ломянків під Варшавою. Він казав, що

вправляє хребти, а насправді обманював людей за великі гроші. «Ми виявляли,

що хіропрактик, який посилається на шведський Інститут, отримував за візит

від 400 злотих» [6]. Це втричі більше гонорару професора медицини.

49

На жаль, декотрих пацієнтів псевдо доктор покалічив. Журналістка

показала його жертв і обманутих, а також кабінет і методи роботи фальшивого

лікаря. Після виходу матеріалу доктора заарештували, ведеться слідство.

«Усього потрібно було аж три ефіри, а також вказівки через нас місця, в якому

шахрай переховувався від поліції. Взагалі поліція досить довго не реагувала на

програму, що показувало корупційні зв'язки й охорону шахрая» [6]. Проте

прокуратура після виходу матеріалів порушила справу, і фальшивого лікаря

було заарештовано.

З вищенаведеного можна зробити висновки, що якщо польські

журналісти беруться за публікацію та доводять її до кінця, сумлінно

розслідуючи до найменших деталей, то це має вплив на ситуації, про які

знімають.

Проте не все так добре у польському середовищі із впливом

журналістського розслідування на суспільство, оскільки це процес двобічний, і

суспільство також впливає на журналістів.

Аналізуючи проведене нами глибинне інтерв’ю Агнєшки Боровської, а

також матеріали з польського семінару для вдосконалення роботи над

журналістським розслідуванням, можна виділити наступні проблеми цього

жанру в Польщі:

- слідча журналістика не має престижу, бо бракує чесних і незалежних

людей і цій професії, більшість намагаються зробити кар’єру, шукаючи

способи прихованої роботи на політичні партії, щоб отримати гроші та

посади;

- держава набагато сильніша від громадянина і часто не лише йому не

служить, а й не допомагає в кризових ситуаціях;

- часом журналістка має враження, що демократія – тільки фасадова

структура, а позитивні зміни по програмах є лише показовими змінами

для заспокоєння громадської думки, і громадяни не мають реального

впливу на всі процеси в державі, навіть на вибори;

50

- якщо хтось із впливових людей цього не захоче, журналіст, який

проводить розслідування, не зможе в ньому вийти на масштабний рівень

[6];

- не існує незалежності виходу матеріалів з журналістського

розслідування, оскільки видавці різних медіа є представниками бізнес-

політичного істеблішменту;

- спецслужби використовують журналістів, щоб публікувати ті матеріали,

які потрібно (Агнєшці Боровській пропонували готові матеріали на

слідчу програму, крім того, простий статистичний аналіз показує, що

Rzeczpospolita, яка видавала по 160 публікацій на рік від імені однієї

журналістки, просто фізично не змогла б усі їх підготувати самостійно);

- відповідно, у великій частині матеріалів є більше інтерпретацій

спецслужб, ніж чесної та незалежної журналістської роботи;

- вплив журналістського розслідування, яке не використовує матеріали

політиків та спецслужб, менший і не має великого розголосу;

- боротьба з корупцією є часто просто декларацією, оскільки польське

корупційне бюро не реагує на багато поважних справ, висвітлених в

медіа [6].

Проте не зважаючи на перераховані недоліки функціонування

журналістського розслідування в Польщі, основних з яких використання

польськими політиками та спецслужбами журналістів у власних інтересах,

жанр все одно, на нашу думку, майже повністю виконує у цій країні свою

суспільну функцію в демократичному суспільстві, оскільки боротьба різних

партій, різних політиків забезпечує відносну рівновагу в суспільстві та

запобігання значним порушенням з боку однієї з партій та узурпації влади.

51

Висновки

Журналістське розслідування є одним з найбільш рейтингових жанрів в

демократичних країнах, і його функціональність у демократичному суспільстві

полягає в тому, що воно вистежує, аналізує, оприлюднює складні моменти та

проблемні ділянки у суспільстві, провокуючи при цьому в цих ситуаціях зміни

на краще.

Якщо порівнювати ефективність польського та українського

журналістського розслідування, то можна зробити висновок, що в Польщі його

вплив на суспільство є значно більшим, ніж в Україні.

За наслідками програми з журналістського розслідування в Україні

можна поділити наступним чином: ті, що вплинули на суспільство негативно,

ті, що вплинули позитивно, і ті, що не вплинули взагалі.

Також різні види журналістського розслідування за тематикою

найчастіше призводять до різних наслідків.

Проведений нами статистичний аналіз показав, що лише до десяти

відсотків розглянутих нами ста програм «Закрита зона» та п’ятдесяти програм

«Чи на 5?» мало позитивний або відносно позитивний вплив на висвітлені

ситуації.

Дуже важливим є те, що в умовах сьогодення українське журналістське

розслідування часто провокує негативні зміни в ситуаціях, які змальовує, а

часом – цілі системи зловживань, які паразитують на розслідуваннях. Одна з

небезпек – використання здобутої журналістом інформації посадовими

органами та спецслужбами в цілях подальшого зловживання. Так прокуратура

використовувала документальну базу програм Володимира Арьєва не з метою

порушити справи і покарати винних, а щоб «поспілкуватися__________» з людьми, на

яких є компромат і отримати від них матеріальні блага. Крім того, низки

негативних наслідків провокують теми, пов’язані зі зловживаннями

правоохоронних органів, а також випадки, коли недостатньо документальної

доказової бази для захисту постраждалих, історію яких висвітлюють.

52

Важливо зазначити, що багато матеріалів з розслідування закінчуються

побиттям людей, які давали інтерв’ю і боролися проти системи, а також

погрозами на їхню адресу. У кращому випадку такі погрози закінчувалися

втечами людей з країни та їхніми покинутими сім’ями. У гіршому – втратою

здоров’я після побиття.

Це все дає підстави журналістам, які проводять розслідування, бути

надзвичайно уважними та бездоганними у своїй роботі, щоб не нашкодити

ситуаціям та особам, про яких вони готують матеріал.

Серед усіх українських телепрограм, в наслідок оприлюднення яких або

нічого не ставалося, або відбувалося щось негативне, можна виокремити

програми:

- про корупцію на маленькому рівні (бабуся, яка дала хабар судді);

- про зловживання посадових осіб, якщо його не можна довести

документально (наприклад, міліція побила хлопця) – коли йде команда

«згори» щодо підтасовки фактів;

- про розслідування гучних злочинів, яке стоїть на місці (як правило, такі

програми не рухають слідство) чи яке проведене органами сумлінно (як

правило, такі програми корисні лише для слідчих, які розслідують – бо

слугують їм для підвищення чи для покращення авторитету серед

звичайних людей);

- про погані розслідування дрібних та просто одиночних справ, зокрема

замовні вбивства (депутатів, бізнесменів);

- про окремі явища і схеми, які існують в країні та які неможливо змінити

в силу їхньої масштабності і того, що всі живуть за подібними схемами

на різних рівнях (наприклад, розпродаж землі столичними чиновниками,

незаконна забудова, хабарництво великого масштабу, контрабанда

тощо);

- так звані «історії про історії» (які знімаються вже постфактум і не

можуть ні на що вплинути).

53

Що стосується позитивних наслідків журналістського розслідування в

Україні, то якщо не брати до уваги хвилі позитивних змін на початку 2005

року, відразу після помаранчевої революції та в перші місяці після приходу

нового уряду, то позитивні зміни, за поодинокими винятками, стаються

переважно на маленькому рівні, із конкретними ситуаціями зображених у

матеріалах осіб. Крім того, такі зміни відбуваються вкрай рідко, при чому не із

ситуацією в цілому, а в якійсь її частині, наприклад, у долі однієї людини.

На нашу думку, це пов’язане із тим, що на маленькому рівні значно

легше змінити ситуацію, яка склалася та відновити справедливість, ніж

переламати, наприклад, цілу корупційну схему загальнонаціонального рівня.

Крім того, під час існування радянського союзу журналістське розслідування

було прийнятне лише у вигляді висвітлювання таких окремих випадків,

відповідно, тут існує певна практика виправлень окремих зловживань. Також

тривала історія розвитку підвиду жанру, що розказує про дрібні випадки, теж

спричинилася до більшої її ефективності.

На жаль, журналістському розслідуванню в Україні фактично жодного

разу не вдалося притягнути винних до відповідальності, окрім як представника

німецької компанії, та й то – до європейського розслідування.

Причинами такого стану речей є слабка функціональність у цьому

напрямку правоохоронних органів. Крім того, судова система також не працює

належним чином.

Ще однією причиною слабкої ефективності журналістського

розслідування в Україні можна назвати стиль життя людей, оскільки саме

народ визначає свою владу, тобто ті схеми, які процвітають на рівні

найменшої особи в державі, неможливо буде подолати і на високому рівні.

Іншими словами, поки не зміниться стиль життя суспільства взагалі, немає

сенсу говорити про виправлення окремих порушень.

Тут можна зазначити, що програми з журналістського розслідування

повільно, але впливають на глядачів і формують їхнє уявлення та ставлення до

54

того, що відбувається. Після років функціонування журналістського

розслідування в Україні ситуація має змінитися на краще.

Загалом можна твердити, що на сьогодні журналістське розслідування в

Україні ледь виконує функції навіть не вирішального, а допоміжного фактору

позитивних змін у суспільстві.

Більшість дослідників вважають, що ефективність журналістського

розслідування є в прямій залежності від тривалості існування жанру у країні. І

хоча через сто років журналістське розслідування, певно, буде набагато

ефективнішим у нашій країні, як це вже видно в Британії, США, де жанр існує

понад століття. Проте ми спостерігаємо приклад польських журналістів, які

мають свободу слова лише на два роки більше, ніж українські, проте в цій

країні жанр функціонує значно ефективніше, ніж в Україні.

Як було встановлено шляхом аналізу статистики програми «Увага!», у

Польщі успішне завершення мають близько сімдесяти відсотків

журналістських розслідувань, присвячених живим історіям та кривдам

простих людей, а також близько десяти відсотків усіх програм, які

висвітлюють масштабні корупційні схеми та інші значні системи зловживань.

Проте в цю статистику не входять випадки, де журналістам вдалося частково

допомогти постраждалим, наприклад, домогтися незалежного слідства.

Польські програми є ефективнішими з багатьох причин.

По-перше, ще під час теоретичної підготовки польських журналістів

націлюють на те, що програма не має виходити у світ заради самої програми,

як самоціль. Після виходу матеріалу мають бути наслідки.

На теоретичному рівні польських журналістів навчають, що серед етапів

розслідування присутні не лише пошук та перевірка джерел інформації,

висунення гіпотези й таке інше, і робота журналіста не закінчується ефіром

програми. Після виходу журналістського розслідування в ефір мають

відбутися наступні етапи:

- очікування на реакцію суспільства та правоохоронних органів,

- порушення дізнання через органи прокуратури,

55

- засідання суду,

- покарання винних.

З самого початку розслідування завдання польського журналіста не ефір,

а допомога людям, оскільки він служить суспільству.

Якщо якоїсь ланки, якихось змін у суспільстві та ситуації, про яку знято,

бракує, то польський журналіст знову й знову вертається до теми, аж поки не

добивається усього, що можливо.

Зовнішній вигляд програм з польського журналістського розслідування

сприяє потенційним змінам після ефіру. Вони динамічні, цікаві, короткі,

інтенсивні, ефектні, що забезпечує їм високі рейтинги, і, відповідно,

громадську підтримку.

Крім того, польські програми так побудовані, що після демонстрації

репортажу із покривдженими людьми чи із ситуацією, де відбулися порушення

чи корупційні схеми, відповідальних чиновників фактично притискають у

стилі «хард ток» («hard talk»), пресингують, доходить навіть до питань у стилі

«Чому ви не виконуєте свої посадові обов’язки?».

Польські редакції програм з журналістського розслідування ведуть

моніторинг і відстежують зміни після їхніх програм, повідомляючи це в

прямому ефірі, знімаючи додаткові репортажі, якщо це потрібно.

Звичайно, польська ситуація із журналістським розслідуванням має

певні вади. Наприклад, політики та спецслужби використовують

журналістське розслідування у власних інтересах, зливаючи їм інформацію, у

висвітленні якої вони зацікавлені. Більша частина журналістів йде з ними на

контакт. Проте така ситуація не є відверто негативною, оскільки популяризує

жанр, а також у боротьбі між політиками і досягається баланс, властивий

демократії.

Для покращення результатів впливу українського журналістського

розслідування на суспільні ситуації, які воно висвітлює, можна

використовувати низку наведених нижче порад, розроблених на основі

56

проведеного нами аналізу досвіду польських журналістів та особливостей і

причин невдачі журналістського розслідування в Україні.

57

Додаток.

Як зробити програми з журналістського розслідування максимально

корисними для суспільства.

1. Стежте за тим, чим закінчилися Ваші розслідування.

- Якщо немає ніякого результату, вертайтеся до обраної теми, розкривайте

її з нового боку та показуйте відповідальних осіб, які нічого не зробили,

беріть в них конкретні інтерв’ю, бажано в прямому ефірі та у стилі

«хард-ток», де питайте про конкретні кроки, вжиті проти порушників.

- Якщо результат є, розказуйте людям, що саме змінилося після приграми

в житті героїв та в проблемі, яку висвітлювали, відстежуйте та

розповідайте про кримінальні справи, які відкривають або не

відкривають після програм.

Ідеальний варіант проведення моніторингу, якщо немає можливості зняти

окремий матеріал, - згадувати на початку кожної нової програми одну з

попередніх, показувати реакцію людей на них та перераховувати наслідки.

2. Оскільки Ваші програми дивляться не тільки звичайні люди, а й

політики, чиновники, урядовці, то вдалим прийомом є польський варіант

зйомок реакції глядачів – простих людей – які дивляться розслідування по

телевізору в громадських місцях. Побачивши шоковані обличчя потенційних

виборців, політики відчують потребу щось змінити.

3. Створіть спеціальний аналітичний відділ в редакції, який буде

займатися прийомом дзвінків та листів, веденням бази даних людських

проблем. Так ви будете постійно тримати руку на пульсі життя людей і мати

зворотній зв’язок, а ваші програми будуть вповні впливати на суспільство.

Кінець-кінцем, ви ж працюєте саме для людей, то дозвольте їм самим також

вирішувати, що для них важливо. Але найголовніше – так люди відчувають,

що журналісти в них на службі.

4. Перед тим, як приступати до зйомок, ретельно вивіряйте усе

юридично. Це убезпечить Вас від судових рішень, які зобов’язують скасувати

58

інформацію, що в свою чергу зведе нанівець усі досягнення від Вашої

програми.

5. Уникайте зйомок програми про конкретні випадки з людьми, якщо у

Вас немає вагомих доказів їхньої правоти, бажано документальних.

Уникайте звинувачень у корупції та інших злочинах у матеріалі, навіть

вустами іншої людини, якщо у вас немає чіткого переконання та доказів цього.

Пам’ятайте, що у такому випадку вихід програми може не тільки не мати

ніякого ефекту, а й погіршити ситуацію. Бажані докази – відео чи аудіо записи,

записи, здобуті в ході журналістського експерименту.

6. Не стверджуйте у стендапах або начитці власні висновки, для яких

немає вагомих доказів. Якщо є потреба таке висвітлити таку інформацію,

викладати її у вигляді фактів, так, щоб глядач сам міг зробити висновки.

7. Висвітлення окремих конкретних випадків має більше ефективність,

ніж висвітлення цілих схем, явищ тощо. Через те, що на них радше реагують

органи та влада.

8. Висвітлення корупційних схем та злочинів, які ще не скоєні у повному

масштабі, може зупинити їх.

9. Ставтеся до журналістського розслідування не як збалансованого

матеріалу, де потрібно подати всі точки зору, які існують, а як до роботи, в

якій потрібно журналісту розібратися що до чого і пояснити це людям.

10. Використовуйте метод журналістського експерименту частіше за

інші методи журналістського розслідування – прихована камера зробить

докази Вашого розслідування незаперечними, а матеріал – більш цікавим та

таким, що відповідає дійсності.

11. Модель розслідування під назвою «журналіст міняє професію»

(наприклад, влаштовується працювати в магазин, де є порушення) також

робить журналістське розслідування значно ефективнішим.

12. Не забувайте про правило трьох джерел – і оприлюднюйте лише ту

інформацію, в якій впевнені на всі сто відсотків. Так ви не лише збережете

59

свій авторитет, а й убезпечите свій матеріал від негативного впливу на

дійсність.

13. Максимально захищайте Ваші джерела та людей, які дають Вам

інтерв’ю, в тому числі й під час зміну голосу та зйомок так, щоб обличчя не

було видно.

14. Стежте за тим, що відбувається з вашими джерелами та з людьми, які

дають вам інтерв’ю. Якщо з ними щось стається (наприклад, побиття), то

обов’язково висвітлюйте це. Так ви зможете захистити ваших майбутніх

героїв, допомогти тим, хто постраждав, та довести справу до якогось

результату.

15. Рейтинг Ваших програм – не лише вимога каналу, на який Ви

працюєте, а й сила їхнього впливу на суспільство, на громадську думку та

негативні моменти, які Ви висвітлюєте. Тому дотримуйтесь наступних порад.

- Ваш матеріал має бути динамічним та цікавим.

- Робіть програми легшими для сприйняття. Використовуйте польське

правило, за яким журналіст показує лише 10% того, що знає, і радше не

використає якийсь факт, ніж перегрузить фактажем програму. Це значно

розширить вашу аудиторію, особливо у прайм тайм, коли після напруженого

дня люди дуже чутливі до надлишку інформації.

- Час від часу влаштовуйте позитивні розслідування, які замість негативу

показують речі, що спонукають до покращення настрою.

- Використовуйте по максимуму інтершуми, діалоги, інтерв’ю. Проте не

забувайте, що це не самоціль і всі вони мають бути виправданими,

драматичними та цікавими.

16. Більш ефективними можуть бути програми за зразком польської моделі, які

виходять регулярно. При потребі вони присвячені одній темі та змінам, що

відбулися в ній після ефіру. Це цілком реальний формат, якщо хронометраж

програми буде 15 хвилин, а не 30, і складатиметься вона з окремих сюжетів,

ведучого у студії та прямо ефірних розмов.

60

17. Після наведення основних доказів у програмі та коментарів

відповідального чиновника чи посадовця, який говорить, що все насправді

добре, використайте останній, найбільш приголомшливий доказ. Це може бути

прихована камера.

18. Знімайте програму не заради самої програми чи Ваших власних інтересів, а

заради допомоги людям і заради позитивних змін у суспільстві.

19. І найголовніше, останнє, яке має бути першим. Будьте чесними

журналістами та кришталево чистими, щоб ніхто не міг Вас зловити ні на чому

незаконному. Ви не матимете права знімати про порушення і боротися з ними,

якщо самі не є кришталево чистими. І ще – пам’ятайте, що авторитет і

суспільна повага здобувається роками, а втрачається за секунди.

61

Використана література

Джерела

1. Архів розшифрованих текстів програми «Закрита зона»

2. Архів 5 каналу (програми «Закрита зона» і «Чи на 5?»)

3. Глибинне інтерв’ю автора «Закритої зони» Володимира Арьєва

4. Глибинне інтерв’ю автора «Чи на 5?» Єгора Соболєва

5. Глибинне інтерв’ю журналіста «Закритої зони» Сергія Скоробагатька

6. Глибинне інтерв’ю польської журналістки, автора програми «З твого

боку», Агнєшки Боровської

7. Записи польських програм (зроблені в рамках польсько-українського

семінару «Телевізійне журналістське розслідування – знаряддя боротьби

з корупцією (на регіональному та національному рівні)») : TVP3 (в 2-ох

дисках), Polsat, Tvn.

8. Super Wizjer. Tvn: 2006, в 2-ох дисках.

Науково-критична література

9. Богданов В.Л. Кризис журналистики на современном этапе становления

демократического общества -

http://www.pressclub.host.ru/ID/ID_materials.shtml

10.Від журналістських розслідувань до журналістських досліджень. -

http://www.telekritika.kiev.ua/articles/173/0/6845/

11.Глушко О. К. “Вищий пілотаж” журналістики. -

http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1446

12. Глушко О. К. Журналістське розслідування: історія, теорія, практика. –

К., 2006. – 144 с.

13.Голубцова О.В. Женские судьбы в журналистских расследованиях (на

примере публикаций в газете "Северный рабочий"). -

http://www.library.cjes.ru/online/?a=con&b_id=699

14.Голубцова О.В. Журналистское расследование: особенности

современного периода - http://www.library.cjes.ru/online/?a=con&b_id=700

62

15.Дафни Скиллен. Выборы и журналистское расследование. – Москва,

2001. -

http://www.democracy.ru/library/publications/media/jour_inv/index.html

16.Журналістське розслідування: Матеріали семінару. – К.: ІМІ, 2004.

17.Калашник (Кучеренко) Л. Современные тенденции развития украинских

масс-медиа. - http: www.library.cjes.ru/online/?b_id=387

18.Каретті Еліас. Маса і влада. – К.: Альтернативи, 2001. – 415 с.

19.Мурікан Ж. Журналістське розслідування. – К.: ІМІ, 2003

20.Никулин С.С., Соколова М.В. Социальная ответственность в зеркале

российских СМИ. – Москва, 2005. – www.public.ru

21. Пароваткіна Г., Вергеліс О. Обережно, «Зона» закривається. -

http://www.dt.ua/3000/3680/59404/

22.Плотников С. СМИ в конфликтных ситуациях. – Москва: Центр

екстремальной журналистики, 2006. – 203 с.

23.Політологічний енциклопедичний словник: навч. посібник для студентів

вищ. навч. закладів. – К.: Ґенеза, 1997. – 400 с.

24.Cивашева М.Н. Журналистское расследование: от замысла до

воплощения. – Фонд «Сорос - Кыргызстан», 2006. – 146 с.

25.Телевізійне журналістське розслідування – знаряддя боротьби з

корупцією (на регіональному та національному рівні) // Матеріали з

польсько-українського семінару. – Київ-Запоріжжя-Варшава, 2006.

26.Тертычный А. А. Расследовательская журналистика. – М.: Аспент пресс,

2002

27.Уллмен Дж. Журналистские расследования: современные методы и

техника. – М.: Виоланта, 1998.

28.Усов К. Володимир Арьєв: «Порошенко ніколи ні в чому на мене не

тиснув». - http://www.telekritika.kiev.ua/articles/123/0/6825/

29.Харрис Р. Психология массовых коммуникаций. 4-е

международное издание. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. -

http://evartist.narod.ru/text5/01.htm

63

30.Чугров С. В. Роль СМИ во взаимоотношениях власти и общества. -

http://www.pressclub.host.ru/ID/ID_materials.shtml

31.Шум Ю. Журналистское расследование: от теории к практике. – М.:

Галерея, 2002.

32.Этические проблемы "расследовательской журналистики" -

http://www.relga.rsu.ru/n46/jur46.htm

33.Curran James, Seaton Jean. Power without responsibility: The press,

broadcasting and new media in Britain. – London and New York: Routledge,

2003. – 459 c.

34.Dan Noyes. Raising Hell: A Citizens Guide to the Fine Art of

Investigation//Center for Investigative Reporting. – 18 c.

35.De Burgh, Hugo. Investigative Journalism: Context and Practice. New York:

Routledge, 2000. – 328 c.

36.DeFleur, Margaret H. Computer-Assisted Investigative Reporting. - Mahwah,

NJ: Erlbaum, 1997. – 248 с.

37.Dygert, James H. The Investigative Journalist: Folk Heroes of a New Era. –

Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall, 1976. -

http://books.google.com.ua/books?id=63nvmt4HqTEC&pg=PA468&lpg=PA

468&dq=Dygert,+James+H.+The+Investigative+Journalist:+++Folk+Heroes

+of+a+New+Era.+++&source=web&ots=VnlhNYjfFc&sig=MJSVSw3zAm8

OaQECmUBoxdUuHT8&hl=uk

38.Ettema, James S. and Theodore Glasser. Custodians of Conscience:

Investigative Journalism and Public Virtue. - New York: Columbia University

Press, 1998. - http://www.questia.com/library/book/custodians-of-conscienceinvestigative-

journalism-and-public-virtue-by-james-s-ettema-theodore-lglasser.

jsp

39.Gwendolyn Mariano. Gun Reporting Methodology//Center for Investigative

Reporting. – 18 c.

64

40.Jay G. Blumler, Michael Gurevitch. The Crisis of Public Communication. –

London and New York: Routledge, 1995. – 237 c.

41.Mark Palczewski i Monika Worsowicz. Dziennikarstwo sledcze. – Lodz,

2006. – 146 c.

42.Tichi, Cecelia. Exposes and Excess: Muckraking in America, 1900/2000. -

Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 2004. – 220 с.__