Ніка Самофракійська. Б.190 до н.Е. Париж, Лувр. Вис.328. Мар.

Цей шедевр датується 2 ст. до н.е. Сходження божества у людський світ представлялось у мистецтві і раніше, але «Ніка» з острова Самофракія перевершує всі раніше створені пам'ятки. Богиня перемоги була представлена так, що вона ніби злітає з постаменту у формі корми корабля. Її прекрасне міцне тіло облягає намоклий одяг; гвинтоподібний поворот, що широко використовувався в часи Скопаса, ніби прорізує повітря, наповнене бризками соленого моря. Могутні крила Ніки важко тріпочуть за спиною, кожне перо на них показано окремо. Образ стоїть на грані «натурального», але в той же час лишається величавим і поетичним.

Статую було поставлено на честь морської перемоги у 306 ст. до н.е. над Птолемеєм. (Нині вона зберігається в Луврі в Парижі). Нерозривно пов'язана з оточуючим пейзажем, статуя вимагала обходу її з усіх боків. Кожна з точок зору давала новий аспект вираження монументального, глибоко патетичного життєстверджуючого образа.

Втілювала в мистецтві ідея грандіозності світу і катаклізмів, що в ньому відбуваються, -- лише один бік еллінізму. Іншою стороною був відхід в особистісний духовний світ. З'явились камерні образи, головним змістом яких стало духовне життя. Однією з найкращих пам'яток такою роду є знамениті «Венера Мілоська» -- статуя Афродіти (лат. Venus – “Венера”), знайдена на острові Мелос (нині Мілос). Богиню зображено напівоголеною так, що її одяг, закутуючи ноги і низ торсу, є свого роду постаментом для відкритих рук, які були показані в русі. Можливо, в одній з них Афродіта тримала яблуко. В епоху еллінізму вона, безперечно, була найулюбленішою з богинь. Її уявляли, що вона то кокетує, то пустотливою. Афродіта з острова Мелос сувора і стримана. У неї проста зачіска з прямим проділом, обличчя і фігура представлені досить узагальнено. Напевно, вона стояла на високому постаменті і дивилась на глядача згори донизу. Погляд Афродіти несе спокій. Авторство приписують Олександру (або Агесандру). Виконано скульптуру приблизно у 3-2 ст. до н.е. (Лувр, Париж).

Афродіта Мілоська. Іі ст. До н.Е. Мармур. H – 2,04 м. Париж, Лувр.

3. Мистецтво Олександрії.

Найбільш міцним з поміж інших елліністичних держав був Єгипет, столиця якого Олександрія стала найбільшим центром елліністичного світу.

Елліністичний Єгипет, де царювала династія Птолемеїв, виявилась найбільш міцною з елліністичних держав. Єгипет пережив найменше потрясінь, ніж інші елліністичні держави, і пізніше за всіх країн Середземномор’я був завойований Римом (30 р. до н.е.). Найвищий розквіт елліністичного Єгипту відноситься до 3 ст. до н.е., коли Олександрія, головне місто , стала справжньою столицею всього елліністичного світу, заснована Олександром Македонським в 332 - 331 рр. до н.е. в дельті Нілу. Місто було збудоване за єдиним планом родоського архітектора Дейнократа. Величезне місто мало в окружності 15 миль.

Воно уславилося біломармуровими храмами, високими будинками в кілька поверхів, прекрасною бібліотекою. Тут знаходився знаменитий Фароський маяк, який називали одним з семи чудес світу. Протягом півтори тисячі років його існування вогонь Фароського маяка було видно мореплавцям на відстані більш як сто миль.