2. Сімейні легенди і романи. Сімейна пам’ять. Звичаї і традиції в родині

Інструкції: прочитайте пункт 2, проаналізуйте, зробіть висновки щодо прочитаного, запишіть їх у зошит.

Сімейні легенди і романи створюються і передаються з покоління в покоління, активно приймають участь в самих різних напрямках нашої долі. До тих пір, поки минуле уявляється хаотичним, не можна очікувати гармонії в теперішньому і майбутньому. Більшість аварій в долях людей відбувається від незнання. Безграмотність, некомпетентність є причинами дуже великої кількості життєвих крахів. І ця безграмотність передається з покоління в покоління, прикриваючись різноманітними установками: «У нас так прийнято в родині», «Нас не зрозуміють оточуючі» і т.п.

Генеалогія – це можливість відновити «реальну історію», краще зрозуміти роль своїх батьків, конфлікти, з якими їм довелося стикнутись, глухі кути, в які вони могли зайти, і, перш за все, вплив цих історій на власне життя.

Генеалогічне дерево дозволяє помітити унікальність життєвих траєкторій, індивідуальні відмінні якості особистості, місця, що займаються кожною людиною в сімейній системі, і дає можливість визначити складові сімейної культури. Кожен з нас вписаний у процес продовження роду на перехресті двох сімейних ліній, однією з найважливіших задач цього процесу є передача всього того, що отримано з попередніх поколінь шляхом пристосування цієї спадщини до змін в навколишньому світі. Ви отримали у спадщину не тільки зовнішні форми, але й особливості емоційного сприйняття світу, манеру поведінки, так званий генокод. «Ген» - це носій спадкової інформації, а «код» - це поєднання генетичної інформації різних поколінь. «Генокод інформує нашу підсвідомість як оцінювати те, що відбувається навколо, як реагувати на це і як діяти за ситуацією на основі інформації про те, як оцінювали, реагували та діяли в аналогічних ситуаціях ваші батьки та пращури. Причому виявляється, голос бабусь-дідусів нащадок чує сильніше, ніж голос своїх батьків. Виявляється, наша підсвідомість пам’ятає переломні моменти в житті пращурів і планомірно – в точній послідовності з часовою шкалою врізаючись з минулого у ваше майбутнє, - ускладнює рух по обраному вами особисто шляху»19.

Встановлення генеалогічного порядку перетворює родину в організовану систему, вписує кожну людину в певну лінію родичів, де вона буде займати послідовно одне місце за іншим: спочатку як дитина, потім як батько, потім як дід (бабуся), як носій прізвища та одного чи кількох імен. Це дозволяє особистості відрізнятись своєю унікальністю, дає можливість затвердитись як ланка історії, яка почалась до нього і буде передаватись через неї і її близьких, навіть якщо людина вирішить не мати дітей. В цій перспективі родина є спільнотою, яка встановлює для кожного індивіду його особливе, юридично зумовлене місце в генеалогічному ланцюгу, який має сувору ієрархію в порівнянні з відносинами, що базуються на емоційних зв’язках.

Генеалогічна розповідь дозволяє ідентифікувати подібності та відмінності: «Він ріс без батька», «У неї очі матері», «Він схожий на мого брата», «Вона хоче бути лікарем, як її тітка». Ця комбінація різноманітних атрибутів та елементів, взятих у родичів, робить її не тільки особливим та унікальним, але й об’єднує всіх персонажів за лінією юродства. Процеси пошуку збігів лежать в основі побудування ідентичності, схожості. Прізвище та ім’я приписують дитині місце всередині сімейної групи, дозволяючи їй відрізнятись від інших. Прізвище – це не тільки елемент передачі, що прив’язує нащадків до чітко визначеної родової лінії, воно вказує, від кого народжуються та звідки приходять. Саме воно пов’язує з найбільш далекими пращурами, і з ним же передається в спадок свій, власний фрагмент світової історії. Часто люди не знають етимологію свого прізвища і можуть лише здогадуватись про те, якими значеннями воно наділено. Знання родословної, простежування його вглиб часу кожної людини сильніше, допомагає усвідомити себе.

Генеалогія необхідна для створення соціального порядку в декількох аспектах, вводить своєрідну хронологію з часових відрізків історії родини; пропонує категорії, класифікації, що дозволяють вибудовувати орієнтири та сенс там, де може володарювати збентеження та безлад; пропонує закони і правила побудови генеалогічного дерева, що дозволяє уникнути хаосу; встановлює ієрархію між поколіннями; дозволяє виявити стереотипи, які передаються з покоління в покоління і впливають на наші відносини.

Презентація сімейної генеалогії відкриває доступ до позицій пращурів, відношень між різними членами родини, основ власної історії людини, пунктів прив’язки її ідентичності. Родина є посередником між індивідом та суспільством, між світом фантазій, прагнень, бажань і сферою правил, норм, ієрархій. Родина концентрує всередині себе всі зіткнення людини і суспільства, тому так важливо для створення культури родини наявність генеалогічного дерева.

Генеалогія – це інстанція порядку, що дає захист і безпеку. Родина є інститутом, що поєднує відмінності статей і відмінності поколінь. Батьківство лежить в основі інституту родини. Батьки передають своїм дітям сліди конфліктів, які не зуміли або не захотіли розв’язати. Саме так виникають сімейні таємниці, які будучи покликаними захищати членів родини від сорому та втрати надії, дають зворотний ефект і повністю структурують життя членів родини. Таємниця завжди породжує дію. Може виникнути генеалогічний глухий кут: «Я не хочу бути тим, хто я є». Поняття генеалогічного глухого кута є основним для розуміння протиріч тих людей, які бажаючи врятуватись від сімейних ситуацій, що приносять їм страждання, не помічають, від чого вони виникли, і підводять себе до їх повторення. Людина відчуває себе вписаним у лінію споріднення, яку відкидає, і не може від неї відмовитись, оскільки вона лежить в основі його ідентичності. Дитині доведеться реалізовувати бажання, які батьки задовольнити не зуміли, розв’язати конфлікти, з яких вони не змогли виплутатися, компенсувати недоліки, пробіли, які їм не вдалось ліквідувати. Свідоме або несвідоме повторення вчинків, симптомів, ситуацій – це прояв зв’язку з попередніми поколіннями, зв’язку, необхідного для побудови індивіду. Відновити порядок у своїй історії – означає, перш за все, реконструювати хронологію зв’язків і місць у вертикалі поколінь та горизонталі союзів. Щоб відповісти на життєві питання, людині необхідно розвивати свою здібність «працювати» над історією своєї родини, щоб, в свою чергу, стати творцем однієї з них – своєї власної історії. Працювати над своєю історією – це означає, перш за все, визнати її такою, яка вона є, зрозуміти, як різні персонажі сімейної саги жили, як вони реагували на ситуації, з якими життя їх зіштовхувала.