Вплив висловлювань батьків на свідомість та поведінку дітей

Висловлювання	Наслідки	Інший варіант
Гope ти моє!	Почуття провини, низька самооцінка, конфлікти з батьками, відчуження	Щастя моє, радість моя!
Ти зовсім як твій батько (мати)...	Неадекватна самооцінка, впертість, повторення поведінки батька, труднощі в спілкуванні з батьками	«Тато (мама) в нас чудовий (ва)!»
Плакса-вакса	Глибоке переживання навіть незначних проблем, підвищене емоційне напруження, страхи, стримування емоцій	«Поплач, буде легше ...»
Не твого розуму діло!	Низька самооцінка, затримки у психічному розвитку, боязкість, відсутність власної думки, відчуженість, конфлікти з батьками	«А ти як думаєшь?»
Противне дівчисько, всі вони капризулі! (хлопчику про дівчинку) Негідник, всі хлопчиська забіяки! (дівчинці про хлопчика)	Порушення в гендерному та психосексуальному розвитку, ускладнення в між статевому спілкуванні, труднощі в обранні друга протилежної статі	Люди не схожі один на одного
Нічого не вмієш робити, звідки тільки руки ростуть!	Неуверенность в своих силах, страхи, безынициативность, низкая мотивация достижений	«Спробуй ще, в тебе обов’язково вийде!»
Іди з очей моїх, встань в кут!	Скритність, недовіра, озлобленість, агресивність, порушення взаємовідносин з батьками	«Йде до мене. Давай у всьому розберемось разоме»
Ти як гаде каченя	Сором’язливість, порушення в спілкуванні, почуття беззахисності, низька самооцінка, невпевненість в своїх силах та можливостях	«Як ти мені подобаєшся!»

Кожного разу, коли використовуємо певні мовленнєві моделі, проникають в підсвідомість дітей і програмують його, часто окрім власної волі. Самі цього не розуміючі, вони впроваджують в мозок своїх дітей певні послання, які залишаються в свідомості на все життя. На свідомість дитини глибоко впливають будь-які висловлювання, що починаються зі слів «ти»: як «Ти – нероба», так і «Ти – чудова дитина».

Мовленнєві моделі

Батьки	Стереотип дій	Реакція дитини
Коли не знають, що робити...	Кричать, залякують	Затаїть образу, обурення
Охоплені болючими дитячими спогадами...	Не відмовляти дітям ні в чому	«Мені все можна» — вседоз­воленість

5. Стереотипи моделей сімейних відносин. Сильний вплив на життя людини чинять стереотипи поведінки, які були характерні для когось з пращурів , можливо бабусі або прадіда. Поведінка дорослих зумовлено системою виховання тієї родини, в якій вони виросли, і зразком цих сімейних відносин. Підтвердженням цьому може слугувати практичний досвід автора, яка працювала класним керівником. В обов’язки класного керівника входили такі види діяльності, як відвідування дитини вдома, обстеження домашніх умов, в яких вона знаходиться, складання другого розкладу (зайнятості дитини після навчальних занять). Вся ця діяльність давала масу інформації про родину, її культурну складову. Спостерігаючи за життям своїх випускників, а вони зараз всі поважні чоловіки та жінки, майже 90% повторили модель родини, в якій виросли, і, звичайно, моделі поведінки членів родини. Моделей поведінки існує безліч, але закономірність одна: модель поведінки дорослих у родині – це основа життєвої позиції, характеру дитини, її комплексів і вибору направлення в розвитку своєї долі.

Одна з моделей сімейних відносин – неповна родина, частіше родина без батька. Чи потрібен батько, хіба мати не може впоратися зі всім сама? Статистика свідчить15, що хлопчики, які виховуються без батька, більш схильні до жорстокості, частіше потрапляють у біду, їх легше скривдити, вони гірше навчаються, часто опиняються залученими в погані компанії. Вже доказано практикою: хлопчик, який росте без батька, має в школі проблеми з дисципліною.

Хлопчики несвідомо висловлюють бажання, щоб поряд був чоловік, якому можна було б довірити свої думки, але вони не знають, як про це запитати. Дівчинки словами звертаються за допомогою, а хлопчики це роблять дією.

У дівчаток, які зростають без батька, занижена самооцінка, вони частіше вступають в ранні статеві зв’язки, вагітніють, стають жертвами насилля і кидають школу. Родини без чоловіків, як правило, більш бідні, і діти з таких родин частіше опиняються на нижчих щаблях соціально-економічних сходів.

Особливо складний час для матері, яка виховує дитину сама – підлітковий період. Якщо батьків двоє, це простіше – дитина може сперечатися з батьком, знаючи, що мама його любить, як і раніше (і навпаки). Але, якщо мама сама втілює і любов, і дисципліну, тут треба бути обережніше. Одинока мати – єдине джерело любові для дитини, отже, якщо дитина ображає її, погано стає обом. Процес виховання передбачає встановлення певних кордонів дозволеного. В ідеалі з дитиною може провести бесіду хтось з друзів або рідних, щоб пояснити дитині необхідність шанобливого відношення до матері.

6. Стереотипи моделей поведінки. Однією з самих розповсюджених моделей поведінки жінки чоловіки називають «лісопилка». «Лісопилка» стає людина, обтяжена хатніми обов’язками, яка почуває себе позбавленим влади і нездатним змінити своє життя кардинальним чином. Багато дівчаток виростають в переконанні, що дана модель поведінки служить основою відносин, тому ця модель копіюється дівчатами і використовується в своєму подружньому житті. Жінки вважають, що вони просто нагадують чоловікам про те, що було зроблено, - про ремонт, прийом ліків, прибирання. Жінка робить зауваження з приводу того, що чоловік кидає вологі рушники на постіль, знімає шкарпетки, де заманеться, і ніколи не пам’ятає, що потрібно винести сміття. Вона впевнена в справедливості своїх зауважень, так як вважає, що якщо повторювати чоловікові день у день, то він нарешті засвоїть її настанови. Чоловіки, в свою чергу, навіть не підозрюють про те, що постійне «пиляння» в певній мірі зберігає їм життя. Чим більше жінка робить різноманітних зауважень, тим менше на них реагують чоловіки. Справа в тому, що проблеми жінка розділила на дрібні, незначні укуси, на випадкові групи, які простежуються у непрямій мові. Але чоловічий мозок володіє вельми обмеженою здібністю до розпізнання непрямої мови. Для чоловіків подібні – все одно, що докучливі укуси комарів. Ділові жінки, які досягли успіху на роботі, рідко стають «лісопилками» вдома. У них немає на це ані часу, ані сил. Вона надає стільки значення «дрібницям», тому що її життя складається з цих «дрібниць». «Пиляння» - це чіткий сигнал того, що між людьми існує проблема спілкування. Батьки потрапляють в хибне коло. Чим частіше вони повторюють і вимагають, тим сильніше пручається дитина. Чим більше вас засмучує його непокора, тим сильніше ви обурюєтесь і тим голосніше починаєте говорити. Поведінка дитини - це прямий результат батьківського виховання, доброго чи поганого. Якщо ви помітили, що ви постійно когось «пиляєте», отже, ця людина виховує вас, вчить вас робити те, чого він хоче. Іншими словами, він встановлює правила, а ви підкорюєтесь.

Роль дідуся та бабусі у вихованні

Модель поведінки, якої дотримуються батьки з власними батьками, слугує прикладом для їх зростаючих дітей. Як правило, бабусі та дідусі в свій час виховували дітей абсолютно інакше, і тепер, не розуміючи суть методів своїх дітей, часто займають критичну і навіть звинувачувальну позицію. І в родині виникає напруженість.

Літні люди відносяться до пустощів дітей значно спокійніше, розумніше, більш терпляче. Саме вони можуть спокійно пояснити дитині, чому потрібно поступати саме так, а не інакше, «що таке добре і що таке погано». На такі пояснення у батьків не вистачає частіше за все часу, а можливо і бажання, тому що проблеми на роботі, а також в особистому житті займають мислення дорослої людини. Літні люди менш емоційні, вони малорухливі і володіють виключно інтелектуальною допитливістю. Їх розум в більшій мірі направлений на суть інформації. Одним з ключиків покращення дисципліни дітей є присутність літніх людей в приміщенні. Це заспокоює дитину.

Стратегія виховання

Усвідомлюючи вплив батьківських стереотипів на процес соціалізації дитини в родині, професор Корнельського університету Сандра Бем пропонує батькам дві стратегії виховання18. Перша полягає в тому, щоб навчити дітей відмінностям між статями, звернувши їх увагу на соціальні уявлення про стать, які змінюються в суспільстві і кожній культурі. Друга стратегія пов’язана з забезпеченням альтернативними схемами, такими як схема індивідуальних відмінностей. Для реалізації першої стратегії батьки можуть продемонструвати нетрадиційні гендерні ролі. Тато може готувати обід, а мама – керувати машиною і про двигатися в науці. Батькам необхідно уникати дисциплінарних методів із посиланням на стать як один із самих розповсюджених аргументів. Часто можна почути такий діалог: «Мама, хто це? Це – хлопчик, дивись синій беретик і штанці». Тому, задача батьків полягає в тому, що розповісти дітям, що є статеві відмінності. Отримуючи чітке визначення статі, діти мають передумови для конструювання власної концепції мужності та жіночності на біологічній основі.

Друга стратегія передбачає забезпечення дітей схемами індивідуальних відмінностей. Різні люди вірять різним речам, і існування різних протилежних переконань скоріше правило в суспільстві, ніж виключення. І для багатьох батьків, які виросли у відсутності толерантності до інших релігій, культур і переваг, вельми складно реалізувати подібну стратегію. Багато людей вірять, що статеві відмінності є «природними біологічними» наслідками. Дітям необхідно знати, що існують і дискримінація за різноманітними ознаками, в тому числі і за статтю, потребуються конструктивні зусилля для зміни ситуації, і це називається фемінізмом. Гендерна характеристика формується під впливом специфічного виховання завдяки особливій позиції батьків, які заохочують дитину засвоювати поведінку.

Завжди пам’ятайте, що хлопчики і дівчатка – це діти різні не тільки за біологічними ознаками, але й за можливостями. Вони по-різному чують, бачать, відчувають на дотик, по-різному сприймають дійсність з притаманними тільки їм особливостями мислення, поведінки. Навчити і виховувати їх необхідно по-різному.

Не намагайтесь використовувати свій дитячий досвід у вихованні дітей. Вони проживуть свою власну, не схоже ні на чиє інше, життя в інших умовах, з іншим оточенням, іншими відносинами.

Пам’ятайте, що поки ми мало знаємо про те, як маленька дитина перетворюється на дорослого. Як із несвідомої істоти всього за 2 роки малюк перетворюється на людину, що говорить, а за якихось 5-7 років – на людину з найскладнішою психікою. Багато таємниць містить в собі розвитку мозку, психіки людини. Будьте уважні та обережні у вихованні дітей! Ми вміємо добре робити різні речі, і якщо вам щось не вдається, не переймайтеся. Ви можете відточити вашу майстерність постійними вправами, але не дозволяйте цим вправам зруйнувати ваше життя. Або ваших дітей.

Що б не трапилось з вашим шлюбом, не розлучуйтесь з дітьми. Не слід шукати заміну батьку. Підтримуйте відносини з колишнім чоловіком, дотримуйтесь сімейних традицій, проводьте разом з дитиною як можна більше часу. В подібній ситуації найбільше, що можуть дати батьки спільній дитині, - відчуття стабільності.