Київський Університет Культури і Мистецтв

Реферат

на тему:

Філософія та наука

Студента ІІ курсу

Групи ТБО-42 к

Бурлевича Олександра

Філософія та Наука - два взаємопов'язані діяльності, спрямовані на вивчення світу та людей, що живуть в цьому світі. Філософія прагне пізнати все: видиме й невидиме, що відчувається органами почуттів людини і немає, реальне і нереальне. Для Філософії немає меж - Вона прагне зрозуміти все, навіть ілюзорне. Наука ж вивчає тільки те, що можна побачити, помацати, зважити і т.п. Але вивчення це відбувається з порівнянні з вивченням цього ж філософією хоча й однобоко, але більш ретельно. Наприклад, для філософів різних часів блискавка - гнів Зевса, іскра від зіткнення хмар і т.п. Для вчених це всього-на-всього електричний заряд, коли під час грози виникає електричне поле і через різницю потенціалів відбувається обмін зарядами високої напруги між цим полем і землею. Цим пояснюється також наявність озону в атмосфері: під дією електричного струму молекули кисню розпадаються на атоми, які знову збираються в молекули, але вже озону.

Філософія та Наука вивчають картину світу, взаємно доповнюючи один одного. Спробуємо розглянути відмінності і подібності Філософії та Науки, їх взаємозв'язок та історію.

Що є наука?

Існує багато визначень такого унікального явища, як наука, але через її складності та багатогранності якесь одне, універсальне визначення навряд чи взагалі можливо. Протягом своєї історії вона зазнала стільки змін і кожне її положення настільки пов'язане з іншими аспектами суспільної діяльності, що будь-яка спроба дати визначення науки, а таких було чимало, може висловити більш-менш точно лише одну з її сторін. І все-таки в усіх випадках Досить чітко простежується виділення двох підходів до розуміння науки, коли її трактують у широкому або вузькому сенсі.

У широкому (збірному) сенсі - Це вся сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і теоретична систематизації об'єктивних знань про дійсність. Тут поняття «наука», «учений» не конкретизуються і розуміються як загальні, збірні поняття. Саме в такому контексті нерідко вживається поняття «Наука» стосовно до філософію а філософів називають вченими, що взагалі-то правомірно, але, як буде показано нижче, лише частково.

Для позначення ж конкретних наукових дисциплін, таких, наприклад, як фізика, хімія, біологія, історія, математика та ін, поняття «наука» надається вузький, і, отже, більш строгий зміст. Тут наука точно визначена, а вчений виступає як вузький фахівець, носій конкретного знання. Він вже не просто вчений, а завжди і обов'язково або фізик, або хімік, або історик, або представник іншої науки, яка неодмінно представляє собою струнку, суворо упорядковану систему знань про той чи інший об'єкт (явище) природи, суспільства, мислення.

Кожна з таких наук має специфічні, притаманні тільки її закони і методи, своєї, єдиної для всієї цієї науки мову, категоріальний апарат тощо, що дозволяє правильно описувати та пояснювати доконаний процеси, адекватно розуміти сьогодення і з певною ступенем точності передбачати те, що обов'язково буде чи може при певних обставин наступити у відповідній галузі знань. Як зміст тієї чи іншої науки, так і отримані нею результати єдині для всіх культур і народів і ніяким чином не залежать від позиції, точки зору або світоглядних установок окремого вченого. Вони передаються як сукупна, перевірена часом і практикою сума знань, яку потрібно освоїти, щоб в даній області йти далі.

Наука - сфера дослідницької діяльності, спрямована на виробництво нових знань про природу, суспільство і мисленні і включає в себе всі умови і моменти цього виробництва: вчених з їх знаннями і досвідом, з поділом і кооперацією наукової праці; наукові установи, експериментальне та наукове обладнання; методи науково-дослідної роботи, понятійно і категоріальний апарат, систему наукової інформації, а також усю суму наявних знань, що виступають як або передумови, які засоби, або результату наукового виробництва. Таким чином, наука - одна з форм суспільної свідомості. Але вона аж ніяк не обмежується одними лише точними науками. Наука розглядається як цілісна система, що включає історично рухливе співвідношення частин: природознавства та суспільствознавства, філософії і природознавства, методу і теорії, теоретичних і прикладних досліджень. Наука - необхідний наслідок суспільної праці, так як вона виникає слідом за відділенням розумового праці від фізичної, з перетворенням пізнавальної діяльності в специфічний вид занять особливої - спершу дуже нечисленної - групи людей.

На відміну від видів діяльності, аналіз яких у принципі буває відомий заздалегідь, наукова діяльність дає приріст нового знання, тобто її результат принципово нетрадиційний. Саме тому наука виступає як сила, постійно революціонізуючу інші види діяльності. Від мистецького способу освоєння дійсності, носієм якого є мистецтво, науку відрізняє прагнення до логічного, максимально узагальненому знання. Часто мистецтво називають «мислення в образах», а науку «мислення в поняттях». Наука, орієнтована на критерії розуму, по своєю суттю була і залишається протилежної релігії, в основі якої лежить віра в надприродні явища.