58. Проаналізувати економічний стан України в умовах незалежності

З кінця 80-х рр. ХХ ст. соціально-економічний розвиток України відбувався складно і суперечливо. На межі 80 - 90-х рр. ХХ ст. економіка СРСР перебувала в стані глибокої кризи. У 1988 р. в УРСР видобувалося і вироблялося від загальносоюзного: 46% залізної руди, 41% чавуну, 35% сталі та прокату, 25% машин і устаткування, 35% телевізорів, більше 50% цукру і олії, 33% овочів, 25% картоплі, м'яса, молока. Тобто ця частка була досить вагомою, але економічна структура УРСР була деформованою. В 1990 р. 95% підприємств були підпорядковані Москві, а близько 80% усього виробництва не мало завершеного технологічного циклу. Майже 50% становила застарілість основних фондів у промисловості, особливо в базових галузях УРСР – вугледобувній, металургійній. Низький рівень був механізації та автоматизації, а частка ручної праці становила у промисловості 34%, у сільському господарстві 70%, у будівництві 55%. Сільське господарство також перебувало у тяжкому стані. В УРСР був найбільший у світі рівень розораності сільськогосподарських угідь – 82%, в той час, як в США – 16%; Європі – 30%; Росії – 37%.

З проголошенням незалежності в розвитку економіки Україні починається новий етап. Стартові умови для відродження економіки України виявились надзвичайно важкими, до чого спричинив ряд обставин, а саме:

– значний відсоток промисловості України працювало на ВПК, а для її структурної перебудови потрібні були величезні кошти;

– провідні  галузі української економіки (вугільна, металургійна) були низько продуктивні і потребували великих інвестицій;

– промисловість України була сильно інтегрована в загальносоюзну і зав'язана на господарських зв'язках з іншими республіками і регіонами (в Україні вироблялося лише близько 20% кінцевої продукції), але керівництво України в перші роки незалежності було ініціатором виходу з налагодженої системи господарських зв'язків і переорієнтації економіки на Захід. Така стратегія дорого обійшлася, оскільки українська продукція була низької якості і неконкурентноздатна, і на Заході нікому не потрібна. За приблизними підрахунками падіння виробництва в Україні не менше як на третину було зумовлено скороченням господарських зв'язків з колишніми республіками СРСР;

– сильна залежність економіки України  від російської та туркменської  нафти та газу. Нестача  енергоносіїв є найважчим місцем української економіки;

– уповільненість  економічних реформ в Україні.

Названі причини є переважно об'єктивними, але були й суб'єктивні: серйозні прорахунки керівництва в економічній політиці; відсутність у керівництва  політичної  волі  у  проведенні реформ та ін.

В процесі реформування економіки можна виокремити 3 періоди: перший – 1991-середина 1994 рр.; другий – ІІ пол. 1994 р. – до кінця 2004 р.; третій – з кінця 2004 р. – до сьогодення.

Для першого періоду були характерні невдалі спроби віднайти оптимальну модель реформування національної економіки. Перші кроки до ринкової економіки Україна зробила ще на початку 90-х років (Декларація про державний суверінітет). Після проголошення незалежності, через різні обставини Україна не виробила своєї моделі переходу до ринку, а як складова частина єдиного економічного простору країн СНД, була просто втягнута у ринкові перетворення за російським зразком «шокової терапії».

У 1992-1993 рр. було здійснено обвальну лібералізацію цін, що спричинило найбільшу у світі інфляцію: у 1992 р. – 2100%, у 1993 р. – 10300%. Причому випереджальними темпами ціни зростали у паливно-енергетичному та сировинному комплексах. Так, у 1992 р. ціни у паливній промисловості зросли в 237 разів, а в галузях легкої промисловості у 10-20 разів. Такий штучно створений диспаритет цін спричинив розкол суспільства на тих, хто швидко розбагатів («нові українці») і на більшість тих громадян, які миттєво зубожіли.

У жовтні 1992 р. прем’єр-міністром став Л.Кучма, який спробував відновити централізоване управління господарством, ввести держзамовлення, при цьому спираючись на державний сектор. Одночасно йшла розбудова ринкової інфраструктури: виникли ринки валюти, нерухомості, прискорилося роздержавлення. Але в умовах, коли стара система господарювання була підірвана, а нова ще не створена, всі ці спроби виявилися малоефективними. У вересні 1993 р. Л.Кучма йде у відставку. Виконуючим обов’язки прем’єр-міністра було призначено Ю.Звягільського, який проводив політику поступових реформ: почалося згортання економічної лібералізації; відновлювалися адміністративні методи управління; зріс рівень регулювання цін (до 80%); запроваджено низький фіксований валютний курс.

Дійсно, цьому уряду вдалося суттєво загальмувати динаміку інфляції, але економічна криза загострилася, темпи спаду виробництва набирали силу.

Другий період у розвитку економіки пов’язують з діяльністю президента Л.Д. Кучми, який у жовтні 1994 р. проголосив нову соціально-економічну стратегію. Її суть: фінансова стабілізація – послаблення податкового пресу, подолання платіжної кризи, поглиблення банківської реформи; регульована та контрольована державою лібералізація цін; структурна перебудова виробництва; соціальний захист (реформа зарплат, соціальна допомога тощо).

Її реалізація призвела до якісних змін в економіці:

1. Прискорилися приватизаційні процеси. У 2002 р. більше 70% промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах.

2. Відбулося роздержавлення землі та її передача у власність юридичних осіб.

3. Утвердився ринковий механізм ціноутворення.

4. Вдалося забезпечити товарну насиченість ринку.

5. Відбулася певна стабілізація грошової системи.

Третій період (після «помаранчевої революції» й досьогодння) характеризується нестабільністю розвитку господарського комплексу, економіка України значно постраждала від світової економічної кризи 2008 та 2012 рр. Для сучасної економіки країни характерні:

– високий рівень зношення основних фондів. У провідних галузях він сягає 60-70%, причому цей процес старіння обладнання і устаткування прискорюється;

– низька інвестиційна привабливість;

–високий рівень енерго- та ресурсоємності виробництва;

– «тінізація» та криміналізація економіки. Деякі політики вважають,що внаслідок стратегічних помилок при реформуванні економіки майже 80% реального економічного потенціалу України захопили 20 «сімей»-кланів;

– тіньова економіка породжує корупцію та злочинність. Сьогодні це не лише економічна, але й політична проблема;

Непрофесійні, непослідовні реформи призвели до найнижчих за всю повоєнну історію показників господарської діяльності.Майже всі підприємства приватизовані, а ефективність їх роботи знизилася. Значно зросла майнова диференціація суспільства. ій Україні, загострилися соціальні проблеми.