Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MINISTERSTVO_OSVITI_I_NAUKI_UKRAYiNI.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
315.82 Кб
Скачать

45. Напад нацистської Німеччини на срср. Розкрити сутність німецького окупаційного режиму та його наслідки для України

    22 червня 1941р. фашистська Німеччина, без оголошення війни напала на Радянський Союз. Почалася Велика Вітчизняна війна. Німецьке командування заздалегіть підготувало план “Барбаросса” – війни проти СРСР, в основу якого була покладена стратегія блискавичної війни. Напад на СРСР здійснювали три групи армій. Група армій “Південь” наступала на Україну, група армій “Центр” – на Москву, група армій “Північ” – через Прибалтику на Ленінград.

На початок вторгнення збройні сили фашистської Німеччини і союзних їй країн переважали Червону Армію в особливому складі в 1,8 рази, в середніх і важких танках – в 1,5 рази, в бойових літаках нових типів – в 3,2 рази, а гарматах і мінометах – в 1,25.

Початок Великої Вітчизняної війни для СРСР склався невдало. Радянські війська зазнали великих втрат у живій силі, військовій техніці і були змушені відступити. У перші місяці війни ворогу вдалося захопити теріторію, на якій до початку війни проживало майже 90 млн. чол., випускалась третина промислової продукції. 

Причини поразки Червоної Армії в перші місяці війни: 

  1. Радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним не вжило необхідних заходів для належної підготовки радянських військ до відсічі ворога.

  2. Й. Сталін і Генеральний штаб припустився серйозних прорахунків у визначенні напрямку головного удару ворога. Радянське командування головним помилково вважало наступ на Україну, тоді як згідно з планом „Барбаросса” головний удар мала здійснити група армій „Центр”.

  3. Значний військовий досвід німецького командування і бойових частин у веденні сучасних мобільних бойових дій із застосуванням значної кількості танків і літаків.

  4. Невдале розташування радянських військ для ведення оборонних боїв – вони розміщувалися трьома ешелонами один за одним (57, 52 і 62 дивізії), у результаті чого військові з’єднання вступали в бій по черзі і це давало можливість розбити їх частинами.

  5. Оборонні споруди на новому кордоні на початку бойових дій не були збудовані. До того ж вони були невдало розташовані (лінія Молотова).

  6. Масові репресії в армії 1937 – 1938 рр. і в подальші роки призвели до винищення кращих кадрів Червоної армії.

  7. Незавершеність переозброєння і реорганізації Червоної армії, що почалась 1939 р. і мала завершитися 1942 р. Недостатнє володіння особовим складом новими зразками зброї.

Український напрям, за планом “Барбаросса”, був одним з найголовніших. На Україну вдерлися 57 дивізій та 13 корпусів групи армій “Південь”, які повинні були просуватися в напрямку Києва, а далі планувався удар на Харків і Донбас. Допоміжний удар завдавався на півдні – через Молдавію вглиб Південної України на Крим.

На Україні військам агресора протистояли два фронти: Південно-Західний (командуючий – генерал М.П.Кірпонос) і Південний (командуючий – генерал І.В.Тюленєв). 30 червня 1941 р. був створений Державний Комітет Оборони (ДКО) на чолі з Й. В.Сталіним. В руках цього надзвичайного органу була зосереджена вся повнота влади в Україні. 7 липня 1941р. керівництво України опублікувало звернення до українського народу, в якому закликало трудящих чинити рішучий опір ворожій навалі.

У результаті невдач Червоної Армії в прикордонних битвах на фронті склалася дуже складна обстановка. На Південно-Західному фронті найбільш загрозливе становище було на київському напрямку. Розрахунки гітлерівців на швидке захоплення Києва зазнали краху. Червона Армія з допомогою місцевого населення тримала оборону Києва з 11 липня до 25 вересня 1941 р. Тільки 17 вересня Ставка дозволила залишити Київ. Але було пізно: вороже кільце замкнулося. У київському оточенні загинуло 4 армії. Жорстокі бої розгорнулися біля Дніпропетровська і Запоріжжя. Героїчна оборона Одеси тривала 73 дні. У смузі Південного фронту протягом першої половини вересня точилися запеклі бої. До кінця жовтня 1941 р. ворог захопив майже всю Лівобережну Україну, Харківський промисловий район, більшу частину Донбасу і Крим, де радянські війська стійко утримували лише Севастополь. На кінець 1941 р. ворог окупував майже всю Україну, крім Ворошиловградської та східних районів Харківської і Сталінської областей.

Але розрахунки фашистського керівництва на досягнення головної стратегічної мети – швидкого розгрому Радянської держави – були зірвані. Воєнні дії набули затяжного характеру. А це вимагало напруження всіх моральних і фізичних сил радянського народу, великої організаторської роботи по створенню матеріальних передумов для перемоги.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]