Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MINISTERSTVO_OSVITI_I_NAUKI_UKRAYiNI.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
315.82 Кб
Скачать

14. Проаналізувати козацько-селянські повстання першої половини XVII ст.

Причинами повстань першої половини XVII ст. стали: - поширення фільваркової системи та посилення кріпацтва, - експансія польської і литовської знаті на південні землі, колонізовані «уходниками» і запорожцями, - утиски козацької верстви, спроби офіційної влади Речі Посполитої узяти під контроль козацтво; - поширення уніатської та переслідування православної церкви. Передумовами повстань були (тобто, що робило ці виступи можливим): - слабкість королівської влади, - розширення впливу Запорозької Січі, втрата над нею контролю з боку Польщі.

На початку 20-х років XVII ст. відносини козацтва з польською владою загострилися. У Хотинській війні 1621 р. між Польщею і Туреччиною козацтво виступило вирішальною силою і завоювало перемогу для Польщі, однак самі козаки не одержали обіцяної нагороди, реєстр був скорочений, і їм заборонили вихід у Чорне море. У відповідь на це учасники Хотинської війни, що змушені були повернутися в маєтки шляхти, відмовилися виконувати феодальні повинності. Багато селян і міщан самовільно «покозачилися», тобто проголосили себе козаками. Для наведення порядку і придушення казацько-селянського руху король відправив на Київщину в 1625 р. 30-тисячне військо С. Конецпольського. У відповідь на цю міру козаки, селяни і міщани організували ряд повстань, найбільші з них: у 1625 р. очолив гетьман реєстрівців Марко Жмайло, у 1630 р. – керував запорізький гетьман Тарас Федорович (Трясило), у 1637 р. виступи пройшли під керівництвом гетьмана нереєстрового козацтва Павлюка (Павла Бута), у 1638 р. керівниками були запорізькі гетьмани Яків Острянин і Дмитро Гуня. Повстання охопили Лівобережжя і Правобережжя від Полісся до Запорожжя. Перші козацькі рухи мали хаотичний характер. Повсталі виступали під гаслами боротьби з «ляхами», у захист православної віри, проти обмеження прав козаків. Борючись за віру, козаки обороняли й національні інтереси. Але в справі оборони інтересів селянства козацтво зовсім не мало ясної програми. Воно не пішло далі принципової ворожнечі до польсько-шляхетського ладу. Взагалі козацьке неприйняття кріпацького права не вийшло поза межі стихійних погромів в момент повстання і не вилилося в форми яких-небудь програмових вчинків. Незважаючи на великий розмах повстань, вони закінчилися поразкою. По всій країні почався жахливий терор. Козаки під натиском польської влади змушені були визнати ухвалу сейму – т. зв. "Ординацію Війська Запорізького реєстрового" (грудень 1638 р.) за якою: 1) скасовувалося козацьке самоврядування; 2) число реєстрових козаків скорочувалося до 6 тис., а всі «виписними» (з реєстру) повинні були повернутися до своїх панів; 3) замість обраного гетьмана уряд направляв свого комісара; 4) для контролю Запорізької Січі, сюди направлялися два полки реєстровців; 5) козаки мали право селитися тільки в трьох староствах – Черкаському, Чигиринському, Корсунському; 6) міщанам і селянам під стразом смертної кари заборонялося вступати у козаки; 7) на Запоріжжя можна було переходити тільки за окремим дозволом, порушники каралися смертю.

Основними причинами поразки повстанців були: стихійність, неорганізованість, локальний характер дій; недостатнє озброєння, неузгодженість дій реєстрових і нереєстрових козаків, тертя між старшиною і рядовим козацтвом, малочисельність повстанців; гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол лав повстанців тощо. Однак, незважаючи на поразку, селянсько-козацькі повстання зіграли значну роль в історії українського народу, тому що гальмували процес ополячення й окатоличення, зменшували феодальний гніт, підвищували авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, сприяли формуванню національної самосвідомості.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]