Молодіжні та дитячі об'єднання як чинник соціалізації особистості

Кожній віковій групі людей притаманні свої потреби, інтереси, мотиви, ціннісні орієнтації, проте молодіжні, підліткові та дитячі групи об’єднує дещо спільне - потреба у самоствердженні. Залежно від можливостей середовища, обраного молодою людиною для задоволення означеної потреби, можна пояснити й передбачити певні особливості поведінки тієї чи іншої особи. Поведінку неофіційних груп молоді неможливо зрозуміти без аналізу причин, через які молодь почала відчужуватися від основних інститутів соціалізації.

Гострота, з якою постали проблеми підліткового, юнацького та молодіжного віку у 80-ті роки в нашій країні, зумовлена економічною, моральною та ідеологічною кризою. Цей процес дослідники проблем молоді називають розпадом цілісного соціального середовища буття молодої людини та кризою тих ідеологічних формул, за допомогою яких кожна спільнота забезпечує соціалізацію підростаючого покоління. Історія - це послідовна зміна поколінь, кожне з яких продовжує успадковану діяльність за інших умов і водночас змінює, вдосконалює старі умови зміненою, оптимізованою діяльністю. Каяння старших певною мірою дратує молодих. Так починається моральне роз'єднання поколінь. Молодь відмовляється наслідувати гасла-обмани й осоружні догми, які суперечать логіці розвитку суспільства.

Перебудовчі процеси надали молодим людям можливість самостверджуватися не лише в межах інститутів соціалізації (сім’я, школа, оточення друзів, мікросоціум, засоби масової комунікації), а й поза ними. Одним із масових проявів новітніх можливостей самореалізації стали неформальні об'єднання молоді.

Останнім часом у різних галузях досліджень спостерігається дедалі зростаючий інтерес до неформальних об'єднань молоді, які часто називають стихійними групами, нетрадиційними, неофіційними, спонтанними.

З усієї різноманітності, багатобарвності означених вище осередків психологи вирізняють просоціальні, соціально-індиферентні та асоціальні. Соціологи поділили неформальні об'єднання на позитивно спрямовані (соціальноактивні, нейтральні, соціальнопасивні) та негативно спрямовані - антисоціальні.

Зростання самодіяльних об'єднань та нетрадиційних форм активності молоді зумовило у різних сферах суспільного життя у 80-ті роки сплеск суперечливих думок та оцінок як з боку представників основних політичних інститутів та організацій, так і серед широких кіл громадськості. Труднощі в осмисленні цього нового явища відбилися на спробах його термінологічного означення. Поняттям "неформальна група" сьогодні користуються як ієрогліфом, позначаючи ним групи активності, які пропонують різні альтернативні проекти і виступають з громадянськими ініціативами (учасники різних молодіжних асоціацій, комітети народних фронтів та рухів, а також підліткові протестуючі спільноти).

Терміном "неформальна група" позначають одразу кілька об'єктів, соціальна природа яких різна. Йдеться про угруповування переважно підліткові, всередині яких прошарок організаційних відносин виражений або дуже слабко, або дуже жорстко, і ця жорсткість, зазвичай, пов'язується із загрозою використання фізичної сили і не має опосередкованих семантичних засобів вираження. Самоціллю таких неформальних спільнот, здебільшого, є спілкування, а головним внутрішнім принципом - групова солідарність. Соціальна взаємодія в них, зазвичай, відсутня. Водночас неформальні збіговиська для підлітка слугують засобом самовизначення, тією референтною групою, завдяки якій він знаходить своє місце у відносинах "я - ми - вони".

До неформалів зараховують учасників різноманітних самодіяльних об'єднань. Серед них - екологічні групи і рух "зелених", історико-культурні об'єднання й політичні клуби, ініціативні правозахисні групи та миротворчі об'єднання, інтеррух і групи соціальної допомоги милосердя, об'єднання "афганців" і робітничі клуби, групи місцевого самоврядування і громадсько-педагогічної ініціативи, національно-культурні й молодіжні релігійні товариства, клуби нетрадиційних видів спорту, харчування і способу життя. Ці об'єднання мають яскраво виражене ядро активних організаторів, координаторів діяльності учасників, яких залучено до здійснення певного і проекту.

Вирішальна ознака самодіяльних об'єднань молоді - створення нових типів соціальних зв'язків та апробація нових, офіційно не регламентованих соціальних технологій, прийняття управлінських рішень. У них стихійно концентруються суспільні відносини.

До неформальних організацій часто належать ті, які зачислено до масових національних та суспільних рухів, як от Народний фронт, інтер-фронт, регіональні рухи тощо. Рухи ці не є власне молодіжними, хоча переважна більшість тих, хто бере в них участь - молоді люди 20-30-річного віку, є й молодші. Багато хто з них посідає найрадикальні, найактивніші позиції.

Спроби силового тиску на неформальні групи молоді або руйнівного втручання в їхню діяльність з боку органів управління нерідко спричиняються до зворотних результатів: внутрішні групові соціальні зв’язки стають більш жорсткими, локалізуються, замикаючись у собі. Неформальні підліткові угруповання зі сфери спілкування переходять у зони ризику й криміногенного облаштування. Самодіяльні об'єднання прискорено політизуються. Політична самодіяльність радикалізується. В усіх випадках молода людина затискується у лещатах групового волевиявлення, вона втрачає можливість випробувати себе у різних формах спілкування і громадської діяльності.

Відомо, що надмірна політизованість суспільства на початкових етапах виховання особистості може призвести до зворотних очікуваному результатів. Тому важливо повсякчас наголошувати на моральних цінностях виховання. Не заперечуючи важливості політичної свідомості, треба помірковано визначити той момент, коли можна наблизитися до людини з розкриттям політичних цінностей, ввести її у політичний світ, момент, який є найсприятливішим у вихованні особистості, щоб вона сприйняла й осягнула відкриті, висвітлені політичні цінності. Нагальним завданням соціального педагога є залучення молоді до перспективної соціальної діяльності, нових суспільних зв'язків і відносин.

Типи самодіяльних об'єднань. Терміну "неформальний" забезпечили популярність самодіяльні об'єднання через органічне неприйняття формалізму як стилю роботи, відмову від казенщини подвійної моралі й офіціозу, що був доведений до абсурду. Поняття "неформальний" щодо самодіяльних об'єднань почали вживати як синонім у визначенні нової справи, вільної від брехні та лицемірства, нового осередку відвертості та діловитості. Цей термін почали вживати для позначення будь-якого явища, що пробивається "знизу".

Виникненню неформалів сприяла командно-адміністративна система, яка лишала поза увагою талановитих людей. На жаль, представники офіційної влади замість спроб розібратися у суті цілей та ідей, висунутих неформалами, йшли на конфронтацію, засуджували й забороняли їхню діяльність.

Організовані групи - це соціальні організації зі стабільною структурою, ієрархією та чітко визначеними рольовими функціями учасників. Вони мають певні цілі. У стихійних групах створюється довільно обрана учасниками структура.

Типологізувати групи неформалів за характером їхньої діяльностіності можна й таким чином:

• громадсько-політичні ("Перебудова", "Демократична перебудова", народні фронти);

• соціально-культурні, творчі (художні, театральні, клуби за інтересами тощо);

• соціально-ініціативні (МЖК, клуби самодіяльних ініціатив);

• клуби соціальної допомоги ("Милосердя", турботи про дітей-сиріт);

• релігійні та напіврелігійні (кришнаїти, буддисти та ін.);

• екологічні та соціально-екологічні, природоохоронні ("Зелені", "Грінхіпі", "Спасіння", "Мир", "Дельта", "Бюро екологічних розробок", "Лисячий ніс" тощо);

• правозахисні групи й об'єднання, борці за справедливість ("Діти Дєточкіна", "Комітет соціального захисту" та ін.);

• спортивні, здорового способу життя (прихильники брейку, шоу, скейту, карате);

• асоціальні у сфері дозвілля (панки, хіпі, металісти, рокери);

• спортивні, музичні фанати;

• антисоаціальні (націонал-соціалісти), антисуспільні;

• етичної спрямованості, в основі яких лежить потреба людей у спілкуванні, взаєморозумінні, визнанні товариства;

• історико-патріотичні ("Меморіал", "Пам'ять", "Вітчизна", "Віче").

На чолі неформального об'єднання стоїть лідер або кілька лідерів-ватажків. Для деяких об'єднань характерне подвійне лідерство офіційне й неофіційне. Серед лідерів часом трапляються люди з кримінальним минулим, психічно хворі. Кількість членів нефор-мальних груп непостійна.

Гучно й бурхливо поводяться "Борці за справедливість", "Асенізатори", "Асортисти-протестанти", "Брати Плюмбум". Усі вони люблять рок, карате, прагнуть змін суспільного життя, намагаються прискорити їх екстремістськими заходами.

Література

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й. Капська, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола; Заг. ред. А.Й. Капської. — К., 2002. — 164 с.

2. Постовий ВТ. Тенденції виховання дітей і молоді в сучасній українській сім'ї // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. — К., 2003. — № 3. — С. 20—26.

3. Сімейний кодекс України // Голос України. — 2002 — № 38 (2789). — 26 лютого. — С. 8—15.

4. Сімейний кодекс України. — К., 2002. — 108 с.

б. Трубавіна ІМ. Новий Сімейний кодекс України і соціальна робота з сім'єю // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. — К., 2003. — № 1. — С. 29—33.