46

Зміст

1. Теорії та моделі виробництва 3

2. Характеристика видів підприємств за Господарським кодексом (в т.ч. господарських товариств) 5

3. Характеристика методів планування 7

4. Методи вимірювання та показники, що характеризують операційну діяльність підприємства 9

5. Основні етапи та методи планування виробничої програми підприємства 13

6. Поняття та методи визначення виробничої потужності 15

7. Оцінювання ефективності використання персоналу підприємства 19

8. Характеристика систем та форм оплати праці персоналу (в т.ч. сучасних, наприклад система «грейдів») 20

9. План з праці: зміст, етапи та методи розробки 22

10. Сутність та класифікація активів 26

11. Амортизація та методи її визначення: український та світовий досвід 28

12. Система показників аналізу відтворення та ефективності використання основних засобів 31

13. Операційний та фінансовий цикл, характеристика кругообігу оборотних активів 34

14. Система показників оборотності оборотних активів 37

15. Методи обґрунтування потреби в оборотних активах 43

Використані джерела 46

1. Теорії та моделі виробництва

Виробництво — це процес трансформації вхідних ресурсів, затрат у кінцеві продукти. Під ресурсами розуміють все, що фірма купує для використання з метою досягнення необхідного результату, виготовлення кінцевого продукту.

До основних ресурсів, затрат належать: праця, природні ре­сурси і матеріали, капітал. Кожен з цих видів ресурсів може містити вужчі підрозділи. Праця охоплює як кваліфікованих, так і некваліфікованих працівників, підприємницькі зусилля менеджерів фірми. Природні ресурси та матеріали мають бага­то різновидів, наприклад, чавун, пластмаса, вода та ін. Особли­ве значення має земля. Капітал, наприклад, охоплює як товар­но-матеріальні ресурси (споруди, будівлі, устаткування), так і фінансові.

До необхідного результату діяльності фірми можна зарахувати виготовлену продукцію, надані послуги, отриману за них ви­ручку, дохід, прибуток. Вважається, що основною метою діяль­ності фірми є отримання прибутку. Його максимізація спонукає фірму до удосконалення, дає можливість утримуватися у своє­му бізнесі у процесі конкурентної боротьби, реалізувати інші цілі.

Виробництво здійснюється за певною технологією. Техноло­гія — це особливий спосіб поєднання факторів виробництва, вхідних ресурсів для забезпечення випуску певного блага. Важ­ливим завданням технології є застосування на практиці найбільш ефективних та економічних виробничих процесів.

Виробничий процес вважають технологічно ефективним якщо:

•    для виготовлення певного обсягу продукції не існує жод­ного іншого способу виробництва, де була б меншою кількість хоча б одного з факторів за умови, що кількість інших не збільшується;

•    випуск продукції є максимальним для цієї кількості вико­ристаних ресурсів.

Між поняттями технічної та економічної ефективності існує принципова відмінність. Кожний ресурс має свою ціну. Фірма зацікавлена не тільки в технологічній ефективності, визначенні найкращої технології, а й в ефективності економічній, у виборі такого способу виробництва, який би сприяв мінімізації витрат. Зміна цін на ресурси (співвідношення цін) може зробити рані­ше вибраний технічно й економічно ефективний метод еконо­мічно неефективним і навпаки.

Залежність між вхідними ресурсами і кінцевим продуктом виробництва, виходом готової продукції можна описати за до­помогою виробничої функції. Вона визначає випуск продукції, яку виготовляє фірма при кожній специфічній комбінації ресурсів, і звертає увагу на те, що вихід продукції є функцією кількості вхідних ресурсів, які використовувалися у виробничо­му процесі.

Теорія виробництва ґрунтується на застосуванні факторних моделей, які пов'язують величину результату виробництва з обсягами ресурсів (факторів), які зумовили цей результат. Найпоширенішим видом таких факторних моделей є вироб­ничі функції.

Фактори виробництва є взаємозамінюваними і такими, коли заміна одних факторів іншими у певній пропорції можлива без зменшення обсягів виробництва. Виробнича функція може бути побудована для будь-якої кількості змінних факторів i визначається як однофакторна, двофакторна, багатофакторна.

Однофакторна виробнича функція, коли змінним є тільки один ресурс за незмінного обсягу інших, характеризує за­лежність обсягу випуску продукції від зміни одного фактора, наприклад праці.

Однофакторну модель використовують у короткому періоді.

Багатофакторна виробнича функція дає можливість з'ясувати залежність обсягу виготовлення продукції від зміни двох і біль­ше факторів.