24. Вертикальна і горизональна структура геосистем.

Вертикальна структура (друга ступінь просторового синтезу геогоризонтів) – це взаєморозташування та взаємозв’язок гегоризонтів . Геогоризонт – це порвняно однорідні шари, які характеризуються цілим рядом ландшафтно-геофізичних ознак. Виділяють такі класи вертикальних структур: 1. Фітогенні (переважає рослинність); 2. Постфітогенні (підстилка, сухостій); 3.Гідрогенні (болотні, льодовикові, кріогенні, нівальні(сніг)); 4. Педогенні (грунт); 5. Літогенні (скельні, обвально-осипищні, пляжні).

Обмін речовиною і енергією між окремими ярусами (сферами) відбувається по вертикалі. З одного боку, це підняття водних розчинів по капілярах ґрунту і всмоктування їх кореневою системою, просочування атмосферних опадів, їх випаровування, висхідні потоки повітря, випадання органічних рештків і пилу і т.д.

Горизонтальна структура ландшафтів. Це упорядковане просторове розташування морфологічних одиниць у межах ПТК більш високого рангу. Обмін речовиною й енергією між окремими ПТК відбувається шляхом підземного ґрунтового стоку, стікання атмосферних опадів по схилах та ін. Важливу роль при цьому відіграють різні види міграції хімічних речовин (водна, атмосферна, біогенна, механічна та ін.). Тут, окрім радіальної, виникає специфічна латеральна міграція речовин.

25. Динаміка вертикальної структури птк.

Під вертикальною стрктурою розуміється взаєморозташування, взаємозв’язок геогоризонтів – відносно однорідних в ландшаштно-географічному відношення шарів, в межах вертитикального профіля ПТК, які характеризуються в першу чергу деяким набором і кількісним співвідношенням геомас з яких складається ПТК і процесів функціонування.

Вертикальні структури ПТК протягом року мають часто виражену динаміку. Склад деяких ПТК оновлюється протягом року декілька раз це пояснюється тим що геогоризонт - поняття просторово- часове. Велика кількість і різноманітність вертикальних структур ускладнює їх використання для вирішення, порівняння і класифікації фацій. Очевидно, що поряд з поняттям про змінюваність в часі геогоризонтів потрібно розглядати деяку інваріантність вертикальної структури а також аналіз і виявлення правильних і характерних саме для даного ПТК геогоризонтів.

Вертикальна структура ПТК міняється від стану до стану. При цьому частина геогоризонтів змінюється, а інша залишається постійною. В зв’язку з цим виділяються інваріантні, казіінваріантні і мобільні геогоризонти.

Інваріантні – зустрічаються протягом року. До них відносять літо горизонти в підземній частині вертикального профілю ПТК.

Квазіінваріантні – більш розповсюджені. Вони залишаються незмінними в більшості станів ПТК.:

Геогоризонт з підстилкою і кахідським підліском.

Мобільні –тісно пов’язані зі станом ПТК, тому часто змінюється.

26 Методи дослідження у геофізиці ландшафтів

У геофізиці ландшафтів виділяють такі методи дослідження : метод функціонально-динамічних рядів геосистем. Метод комплексної ординації геосистем. Метод просторово-часового аналізу і синтезу геосистем.Метод балансів (радіаційного, теплового, водного, біопродуктивного)

До геофізичних методів досліджень, які вивчають процеси відносяться тільки деякі методи вивчення електричного поля землі, зокрема, природного електричного поля i телуричного струму, а також методи дослідження різних явищ в атмосфері Землі і зміни її складу.