8. Інваріантний аспект розуміння природного середовища

В загальному інваріант-це сукупність властивостей, які є сталими у разі змін станів природної територіальної системи. Інваріант- сукупність факторів птк, що не змінюються під час зміни його динамічних станів. Інваріантний аспект розуміння природного середовища полягає у тому, що на природнє середовище діють сталі фактори, які не змінюються. Різниця лише полягає у ступені їхньої зміни- вони можуть діяти сильніше або слабше.

Інваріант, співвідношення між динамікою та еволюцією. По¬няття інваріанту ввів у вчення про геосистемн В. Б. Сочава, який розумів його як сукупність деяких властивостей геосистеми, в разі зміни яких відбувається кардинальна трансформація її структури. На його думку, за інваріантом можна відрізнити ди¬намічні зміни геосистеми від еволюційних: усі зміни, при яких зберігаються інваріантні властивості геоеистеми, відносяться до динаміки, а еволюція — це послідовна зміна інваріантних струк¬тур (Сочава В. Б., 1978). Проте критеріїв інваріанту та методів його виявлення В. Б. Сочава та його послідовники не встановили. Воно досі лишається лише конструкцією, проте дуже корисною при аналізі геосистем на теоретичному рівні. Заслуговує на увагу пропозиція Ф. М. Мількова (1986) вважати інваріантом геосистеми її типову структуру. Так, інварі¬антом геосистем карстових улоговин є замкнена від'ємна форма рельєфу. Усі зміни геосистем, що не призводять до втрати іГієї форми, відносяться до динамічних, а перехід карстової улоговини внаслідок замулення в озеро або степову западину свідчить про еволюцію (зміну одного типу геосистеми іншим). Таким чином, під еволюцією геосистеми можна вважати заміщення геосистемн одного типу геосистемою іншого типу, а динамікою — зміни гео-системи в рамках одного типу.

9.Зв’язки в птк

Птк є складною системою, яка характеризується не просто наявністю взаємодії між усіма її складовими, а й специфічною формою-функціональним зв’язком.при цьому цілісність забезпечується погодженням функціональних зв’язків між собою. Кожен зв'язок відображений певним речовинно-енергетичним потоком, які створюють енергетичну основу функціонування ПТК. Існують внутрішні зв’язки(напр.в межах самої фації) та зовнішні, що забезпечують адаптацію природного комплексу до стану його середовища.

10. Функціонування – вся сукупність процесів переміщення, обміну і трансформації енергії і речовини та інформації в всередині ПТК або між різними ПТК (інтегральний природний процес). Воно здійснюється за законами механіки, фізики, хімії та біології і складається з багатьох елементарних процесів (трансформації сонячної енергії (перетворення в результаті процесів фотосинтезу), геохімічного колообігу, біологічного метаболізму та фізико-механічного пересування матеріалу під дією сили тяжіння). Вологообіг – одна з найважливіших функціональних ланок ландшафту. Іншою ланкою є мінеральний обмін, або геохімічний колообіг. У сукупності вони охоплюють всі речовинні потоки в геосистемі, але вони супроводжуються енергообміном, який також слід розглядати у якості особливої функціональної ланки ландшафту. У кожній з названих ланок необхідно розрізняти біотичну та абіотичну складові.

Найважливішим енергетичним фактором функціонування геосистем є промениста енергія Сонця і внутрішня енергія Землі. Внутрішня енергія Землі полягає у виділенні тепла і механічних переміщеннях речовини (сейсмізм, вулканізм, ендогенні процеси, гравітаційні процеси, приливне тертя та інші). Екзогенна енергія, яка надходить на земну поверхню, на 97% складається з променистої енергії Сонця, інші 3% припадає на радіохвильове випромінення. Елементарні структурно-функціональні частини і процеси функціонування об’єднуються в більші утворення – геогоризонти, вертикальні структури, стан елементарних ПТК, які при наступному синтезі формують складну природну систему-ландшафт. Всі ці утворення характеризуються певними фізичними властивостями і процесами.

11. Ритміка ПТК. Ритмічність полягає в повторенні системою станів, близьких, але не ідентичних початковому, через деякі, не обов'язково близькі, проміжки часу. Ритмічною є динаміка чисельності популяцій, зв'язаних відношенням хижак — жертва, деякі екзогенні рельєфоутворюючі процеси та нагромадження пухких відкладів мають риси ритмічності. Тренд процесу полягає у в цілому спрямованій зміні характеристики у бік зростання або зменшення її значень з часом. Наявність тренду може свідчити про еволюційність змін геосистеми.

Ландшафти у процесі своєї динаміки зазнають ритмічних або циклічних природних змін. Ритмічність – це повторюваність у часі різних природних процесів і явищ в од-наковій послідовності. Фізико-географ і гляціолог С.В. Калесник зазначав, що вивчати ландшафт поза його сезонною ритмікою недоцільно, як і вивчати рослину поза її сезонними фазами. Ритмічність ландшафту – сукупність виявлення періодичної та циклічної динаміки ландшафту, що виражається в повторенні його стану, в терміни однакової чи різної тривалості. Ритмічні явища можуть бути періодичними, при яких однотипні фази повторюються примірно через рівні проміжки часу. Крім періодичних, у природі існують ще й циклічні явища, які при постійній середній тривалості циклу проміжок часу між його однаковими фазами має змінну тривалість ( коливання клімату, рівня озер та ін.).